Ось чому саме розробка основ педагогічної психології дорослих безпосередньо пов’язана із вирішенням проблем вікової психології дорослих, а на їх основі акмеології, котра повинна відповісти на багато питань, що стосуються можливостей розвитку дорослих людей у пору розквіту їх творчих сил, визначити міру людських ресурсів, які по-різному проявляються під впливом різноманітних факторів у різні періоди життєвого циклу людини.
Отже, основними атрибутами зрілості людини є: здатність самостійно мислити (наявність власної думки, яка ґрунтується на власній системі цінностей); готовність прийняти на себе відповідальність за свої вчинки (готовність визначити свої недоліки і взяти провину на себе); вміння долати страх і стримувати гнів (вміння володіти собою); бажання працювати (брати на себе відповідальність, приносити користь суспільству і домогтися повної фінансової незалежності); здатність до любові та побудови міцних стосунків з партнером (вміння проявляти свої відчуття і розуміти відчуття іншої людини, підтримувати глибокі та близькі відносини). Зрілі особистості керуються вічними істинами, суттєвими цінностями, чистою правдою і досконалою красою; долають суперечності, протилежності і намагаються бачити за ними глибинну єдність, прагнуть до інтеграції дійсності; мають цілісну життєву філософію, набір цінностей, які є основою буття.
Таким чином, як свідчать матеріали проведених досліджень, двофазність розвитку психічних функцій - це механізм, який забезпечує як загальний, так і спеціальний розвиток людини. У процесі розвитку дорослої людини відбувається нарощування потенційних можливостей функцій, стабілізація, зниження рівня, посилення чи ослаблення нерівномірності розвитку. Що стосується вікових періодів, то найбільш сприятливими до засобів впливу є 18-25-річні люди. У цей період поряд із фронтальним прогресом функцій відбувається і їх спеціалізація. У подальших періодах, після 30 років, друга фаза розвитку функцій стає визначальною разом із показниками життєвого досвіду і професійної майстерності.
1. Абульханова-Славская К., Бодалев А., Деркач А., Кузьмина Н., Лаптев Л. Акмеология вчера, сегодня, завтра // Прикладная психология и психоанализ. – М., 1997. – № 1. – С. 1 – 26.
2. Акмеология: методология, методы и технологии // Материалы научной сессии, посвященной 75-летию... Н. В. Кузьминой / Под. ред. А. А. Деркача. – М.: РАГС, 1998. – 230 с.
3. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М.: Наука, 1977. – 380 с.
4. Ананьєв Б.Г. Интеллектуальное развитие взрослых как характеристика обучаемости // Сов. педагогика. - 1969, № 10.
5. Байер И.В., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психолого-педагогические технологии развития профессионального мастерства кадров управления. М., 1997.
6. Бодалев А. А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристика и условия достижения. – М.: Флинта: Наука, 1998. – 168 с.
7. Бодалёв А.А. О предмете акмеологии. // Психологический журнал. - Т.14, №5, 1993.
8. Бодалев А.А., РудкевичЛ.А. Как становятся великими или выдающимися? М., 1997.
9. Бодалев А.А.. Деркач А.А., Климов Е.А., Семенов И.Н., Суслова Е.А., Яблоком Е.А. Программа курса: общая и прикладная акмеология (для слушателей и аспирантов). М., 1994.
10. Варфоломеева О. В. Акме психотерапевта. Концепция профессионального развития. Монография. – М.: Издат. Дом МПА – Пресс, 2003. – 228 с.
11. Гончаренко Н.В. Гений в науке и искусстве. М., 1991.
12. Гусева А. С., Деркач А. А. Оптимизация гуманитарно-технологического развития госслужащих: теория, методология, практика. – М.: Квант, 1997. – 299 с.
13. Деркач А. А. и др. Реализация концепции "Я" в системе жизненных отношений личности: Акмеологический аспект. – М., 1993.
14. Деркач А. А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. – М.: РАГС, 200. – 392 с.
15. Деркач А. А., Зазыкин В. Г. Профессионализм деятельности в особых экстремальных условиях. – М.: РАГС, 1998. – 178 с.
16. Деркач А. А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. – М., 1993.
17. Деркач А. А., Огнев А. С. Акмеологические основы профессионального становления государственных служащих. Монография. – Воронеж: Воронежский ГПУ, 1998. – 297 с.
18. Деркач А. А., Орбан Л. Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности – М., 1995. – 208 с.
19. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология - наука о путях достижения вершин профессионализма. М., 1993.
20. Духовность и рефлексивность в становлении профессионала. М.-Тамбов, 1997.
21. Знаков В. В. Психология понимания правды. – СПб.: АЛЕТЕЯ, 1999. – 282 с.
22. Климов Е А. Психология профессионала. М., 1996.
23. Климов Е. А. Психология профессионала. – М.: Институт практич. психологии; Воронеж: НПО "МОДЕК", 1996. – 400 с.
24. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии. СПб акмеологическая академия, 1995. - 24с.
25. Кузьмина Н.В., Зимичев А.П. Проблемы акмеологических наук. СПб., 1990.
26. Кумбс Ф. Кризис образования в современном мире. - М., 1970.
27. Левченко Т.І. Розвиток особистості в різних педагогічних системах /Монографія/ Левченко Т.І. – 1-е видання. – Вінниця: вид-во "Нова Книга", 2002. – 512с.
28. Маркова А. К. Психология профессионализма. – М.: Знание, 1996. – 308 с.
29. Маркова А.К. Психология профессионализма. М., 1996.
30. Мелик-Пашаев А. А. Акме – период жизни или состояния духа? Общая и прикладная акмеология. – М., 1995.
31. Менегетти А. Введение в онтопсихологию. – Пермь: Хортан ЛИМИТЕД, 1993. – 60 с.
32. Михайлов Г. С. Акмеолого-методологические принципы исследования творчества // Практическая психология и психоанализ. – М., 1997. – № 1. – С. 38 – 50.
33. Мунипов В.М., Алексеев Н.Г., Семенов И.Н. Становление эргономики как формирующейся научной дисциплины // Проблемы методологии в эргономике. М., 1979.
34. Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. М., 1995.
35. Освальд В. Великие люди. СПб.. 1898.
36. Основы общей и прикладной акмеологии. М.. 1995.
37. Пономарев Я.А., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психология творчества: общая, дифференциальная и прикладная. М., 1990.
38. Психология. Учебник / Под ред. А. А. Крылова. – М.: "ПРОСПЕКТ", 2000. – 584 с.
39. Пэрна И.Я. Жизнь человека (из дневниковых записей). СПб.. 1993.
40. Пэрна И.Я. Ритмы жизни и творчества. Петроград, 1925.
41. Рыбников Н. Н. К вопросу о возрастной психологии // Психология, педагогика и психотехника. – М., 1928. – Вып. 2.
42. Семенов И.Н. Рефлексивно-творческий подход в непрерывном профессиональном образовании (Методология взаимодействия психологии, акмеологии, педагогики и андрогогики). Бийск,1994.
43. Семенов И.Н. Рефлексика развития педагогического творчества // Рефлексивная психология и педагогика творчества на рынке образовательных услуг. Винница, 1991.
44. Семенов И.Н.. Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. Запорожье, 1992.
45. Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. - Чернівці, 1996.
46. Степанов С.Ю., Маслов С.Н., Яблокова Е.А. Инноватика управления: рефлепрактические методы. М., 1993.
47. Степанов С.Ю., Полчщук О.А., Семенов И.Н. Развитие рефлексивной компетентности кадров управления. М.-Петрозаводск, 1996.
48. Степанова Е.И. Умственное развитие и обучаемость взрослых. - Л., 1981.
49. Фонарев А. Ф. Формы становлення личности в процессе ее профессионализации // Вопросы психологии. – 1997. – № 2. – С. 88 – 94.
50. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
51. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. – М.: Высшая школа, 1981. – 374 с.
52. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. М., 1993.
53. Allport G.W. Pattern and growth in personality. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1961.
54. Karpova Ā., Plotnieks I. Personība un saskarsme. R., 1984.