Емоційність естетичних суджень третьокласників пов'язана з розумінням настрою зображеного. У них виявлене не звичайне констатування того або іншого настрою людей, а називаються джерела цього настрою, висловлюються з приводу цього догадки і припущення. «Дівчинка з нетерпінням чекає, чи є та книга, яку вона хоче прочитати». «Хлопчики з цікавістю розглядають узяту нову книгу, вони збиралися вже йти, наділи шапки, але захопилися книгами і забули, що треба або йти, або зняти шапки. На картині видно любов до книги» («У сільській бібліотеці» І. Шевандронової). «Мені дуже подобається картина Яблонської «Хліб». Художниця на ній зобразила боротьбу за врожай. Люди працюють з піднесенням, з добрим настроєм. Це звичайний трудовий день, тому і фарбами намальована звичайними. Але все одно картина збуджує бадьорий настрій». «Діти охоплені азартом, радістю» («Гра в бабки» Є. Маковського). У таких висловлюваннях учні основну увагу звертають на емоційний стан героїв картини і на їх дії відповідно до цього стану. Дехто з учнів цієї групи звертав увагу на вираз обличчя персонажів: «Вираз обличчя в матері сумний». «На обличчях бурлаків видно страждання». «Обличчя в хлопчика сумне, у матері і сестри – докірливе, а в брата – веселе, хитрувате» («Знову двійка» Ф. Решетникова).
Дані аналізу творів про улюблену картину дали можливість поділити естетичні судження учнів в основному на дві категорії. В одних судженнях на перше місце учні ставлять сюжет з композиційним визначенням, що зображене на першому і другому планах, а в кінці перелічується, що художник використав такі кольори: «коричневий, чорний, зелений», але чому художник зробив так, пояснення дати не можуть. Колорит картини, як важливий компонент композиції, як виразник змісту, для учнів цієї категорії незрозумілий.
У судженнях другої категорії учні звертаються до кольорової гами, як до виразника настроїв зображених на картині персонажів. З приводу чого учні висловлюють естетичні судження. Колір учням ніби підказує, як треба розуміти зображене, як до нього явиться сам художник. Ці учні краще розуміють зображене, глибше «того відчувають: «Для того, щоб показати тяжке, безрадісне дитинство художник використовує темні кольори: сірий, чорний» («Тройка» В Перова). «Щоб показати поганий настрій хлопчика, його провину, художник використав темні фарби» («Знову двійка» Ф. Решетникова).
В естетичних судженнях відображається естетичне сприймання колористичної гами; в учнів виникають певні естетичні уявлення: «Колорит картини холодний, темний, він дає уявлення про морозну, снігову ніч… Білі світлі фарби наче освітлюють снігурочку».
Як встановлено цим дослідженням, естетичні судження третьокласників показують, що учні насамперед реагують на сюжет тематичних картин. Емоційність естетичних суджень у цьому залежить від розуміння учнями сюжету картини, від повноти сприймання виражальних засобів. Вона залежить також від емоційного ставлення учнів до психології зображених людей: їх моральних рис, характеру і настроїв. Серед мотивів естетичної оцінки перше місце належить мотиву правдивості зображеного. Але цю правдивість учні розглядають як звичайну подібність до певних предметів і явищ життя, не розуміючи узагальнених рис реалістичного художнього образу. Мотив правдивості тісно пов'язаний з власним досвідом учнів, їх знаннями.
Естетичні і етичні мотиви оцінок тісно переплітаються в естетичних судженнях третьокласників. Вони часто оцінюють окремі предмети поза контекстом усієї картини, виходячи тільки з моральної привабливості або непривабливості об'єкта. Виділення окремого предмета ї його естетична оцінка поширюється на всю картину, яку вони оцінюють як красиву або некрасиву. Мотивування естетичних оцінок учнів 3-х класів досить обмежене. Форма їх естетичних суджень ствердна, розгорнута. Але часто зустрічаються і не розгорнуті за формою судження, хоч це й не показник бідності естетичних вражень. Дуже часто бідність форми суджень зумовлена недостатнім розвитком мови учнів, їх бідним словниковим запасом. Розгорнутість форми естетичних суджень залежить також від асоціативних образів, що виникають під час сприймання.
В учнів 4 класу помітне підвищення інтересу до тематичних картин. Під час вибору репродукції з завданням «Яка картина тобі найбільше подобається» для обладнання класної «третьяковки» ми помічали лише незначну перевагу у виборі пейзажного жанру над тематичними картинами.
Четвертокласники, порівняно з учнями 3 класу, висловлюють більшу кількість естетичних суджень про тематичні картини. Поряд з цим в їх судженнях є нові ознаки, що свідчать про дальший розвиток емоційності цих суджень і збагачення мотивів їх естетичних оцінок. Значна частина четвертокласників при виборі тематичних картин основну увагу звертала на їх сюжет. Вони надають перевагу відомим картинам. Разом з тим вони вибирають і невідомі репродукції, але на відомі сюжети, або репродукції, назва яких допомагає зрозуміти їх зміст, зокрема: «Хліб» Т. Яблонської.
Емоційність естетичних суджень особливо яскраво проявляється в тих учнів, які захоплюються якоюсь однією ознакою зображеного, що вразила їх почуття, уяву. На відміну від третьокласників, учням 4 класу зображене найчастіше подобається своєю динамічністю: «Подобається, як, жартуючи і сміючись, пишуть листа запорожці».
Особливу увагу звертають учні на зображених людей, на вирази їх облич, рухи, позу. Вони не просто констатують певний вираз обличчя або позу людини, а намагаються пояснити, для чого зображено той або інший рух, який настрій відображає та або інша поза. «Дівчина руку піднесла до очей, щоб прикрити їх від палючого сонця» («Хліб» Т. Яблонської «Мати сидить у сумній позі, а хлопчик жадібно кусає булку» («Побачення» В. Маковського).
Даючи естетичну оцінку тематичній картині, учні особливу увагу звертають на риси характеру людей. Звичайно, вони не завжди правильно розуміють їх, але прагнення до цього в них дуже помітне. З рис характеру вони виділяють морально-вольові риси зовсім не тому, що ці риси яскраво виявлені в людині, а скоріше тому, що про це свідчать її вчинки і дії.
Естетичні судження цієї групи учнів стверджувальні, повні, розгорнуті за формою. У них відображаються внутрішні глибокі зв'язки між предметом і його естетичними ознаками. Проте в своїх судженнях учні 4 класу ще не можуть відобразити всієї багатогранності цих зв'язків; вони мають у них досить однобічний характер. Четвертокласники вибирають ті твори, на яких зовнішній вигляд і поведінку зображених людей вони вважали красивими відповідно до своїх ідеалів. Оцінні ознаки в цих судженнях переважають над емоційними. Але за допомогою навідних запитань ми спрямовували думку учнів на глибший аналіз картини, насамперед у напрямку виявлення мотивів естетичних оцінок. Внаслідок цього їх думка з догадки про емоційність зображеного поступово переходить в його усвідомлення.
Як показали результати аналізу, естетичні судження учнів 4 класу про тематичні картини залежать насамперед від розуміння ними сюжету картини, від емоційного ставлення до нього. Емоційність естетичних суджень зумовлена глибиною розуміння психології зображених людей, особливо їх настрою, рис характеру. Знаючи з власних спостережень, які рухи супроводять ті або інші переживання людини, учні особливу увагу звертають на них і при оцінці переживань зображених людей.
Чим старші учні, тим чіткіше проявляється в них синтетичне сприймання людини і природи. Природа допомагає їм відчути настрій зображеного, ставлення автора до нього. Справді, в тематичних картинах пейзаж несе на собі певне смислове навантаження. Він допомагає формувати в учнів просторові і часові уявлення. Під час художнього аналізу картини треба докладно спинятися на характеристиці образу природи, тому що в справжньому творі мистецтва немає нічого випадкового.
Отже, наше дослідження виявило особливості сприймання творів живопису виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичне ставлення учнів до об'єктів і робить його більш усвідомленим. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного ставлення до об'єктів дійсності як від їх вікових особливостей, так і від специфіки самого об'єкта естетичного сприймання. Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень учнів підліткового віку дають можливість установити, з одного боку, відповідну залежність розвитку їх естетичних суджень від умов виховання і, з другого боку, зробити відповідні висновки щодо використання виявлених особливостей естетичних суджень у практиці роботи школи.
На жаль, не кожна дитина здатна самостійно помітити прекрасне у довкіллі, і ще менша кількість переживає дивовижне почуття естетичної насолоди. Саме тому дітям необхідно допомогти навчитися помічати і бачити, слухати і чути, і, що найголовніше, – радіти красі. А для цього необхідна цілеспрямована система відповідної педагогічної роботи.
Твори живопису є одним із засобів ознайомлення учнів з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші переживання людини.
У процесі естетичного сприймання об'єктів дійсності учні по-різному реагують на їх естетичні якості. Одні об'єкти зумовлюють певні естетичні судження і почуття, а інші – ні. В естетичних судженнях учнів насамперед відбивається спрямованість естетичного ставлення, вибірковий характер сприймання. У подальшому коло об'єктів, які учні вважають красивими, розширилось за рахунок того, що їх розумінню стає більш доступне прекрасне як у самій людині, так і в її праці [69, 129].