Усунення негативних факторів
Відомо, що багато учнів початкових класів не вміють під час читання регулювати своє дихання. Частина з них ще погано артикулюють при вимовлянні окремих звуків, скажімо [л], [р], [к], [ш], [ч], та їх сполучень. Тут знадобляться скоромовки, такі, як Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про Прокопових дітей. Два дроворуби, два дровоколи говорили про Лару, Лариона, Ларину маму.
Робота зі скоромовками важка, хоча й цікава. Але вона завжди корисна, оскільки в ході її активно тренуються органи мовлення. Проговорювати їх треба спочатку повільно, а далі швидше й швидше – однак щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою і чистою, без «проковтування» звуків. Скоромовки налагоджують ритмічність дихання.
Крім того, правильній постановці дихання й розвитку артикуляції допомагають:
– вправи на тривалість видиху при звукові, наприклад, [ф], [ш], [с], [р];
– повторення складів (ма, мо, му, та, то, ту), читання смислового блока (2–3 речення), вірша (1–4) рядки на одному диханні;
– вимова окремих звуків [л], [р], [к], [ш], [ч] та складів ла, ру, ко, шу, чи спершу пошепки, а потім голосно з лічбою;
– вимова слів, де легко виділяються приголосні (тверді та м’ягкі), скажімо: ліс – лось, тон – тінь, кіл – кіль, віт – віть.
Розвитку пильності зору та уважності, необхідних для швидкого читання, сприяють вправи типу:
– прочитайте речення і підкресліть спочатку слова, що позначають предмети, дії, ознаки: слова зі збігом приголосних та голосних: ПГ, ППГ, ПППГ, а також зорові та слухові диктанти.
– прочитайте речення, знайдіть і підкресліть букви, що позначають голосні, приголосні (тверді та м’які), і ті, що не вимовляються, сполучення жа, ча, ща, жу, чу, щу, жи, чи, щи з розділовими знаками.
Зорові диктанти доцільно чергувати зі слуховими, оскільки між ними існує певний взаємозв’язок. Коли проводяться вправи для розвитку зорового сприйняття, одночасно вдосконалюються і слухові. Для цього слід добирати речення або невеликі тексти з підручника. Проговорювати чи записувати на дошці і показувати на короткий час без повтору. Це спонукає дітей зосередитися, прочитати уважно і швидко, а потім відтворити. Слухові і зорові диктанти рекомендується проводити 1 – 2 рази на 10 днів. Обсяг речень (текстів) збільшувати поступово, а час експозиції (показу) або читання обмежувати. Тексти пропонуються приблизно такі:
1 клас. Тане сніг. Іде дощ. Небо похмуре. Коля захворів. Поле опустіло.
2 клас. Читай книгу. Митя йшов зі школи. Зеленіють сади і поля. Наша сім’я живе дружно. Був теплий весняний день. Насунула важка хмара.
3–4 класи. Київ – столиця України. Школярі поливають саджанці. Спортсмени з’їхалися на змагання. Треба бути чесним і правдивим. Хрещатик – центральна вулиця Києва. Влітку наша сім’я мешкала на Дніпрі.
У ході читання чітко сприймається текст, що перебуває у зоні ясного бачення. Завдяки периферичному зору частково помічається і текст навколо цієї зони. У процесі читання периферичний зір забігає наперед, нібито готуючи сприйняття для ясного бачення. Помітивши, спіймавши поглядом контури слова, на основі смислу вже сприйнятої частини тексту, читач може здогадуватися, яке слово буде далі і прередбачати його. Оце передбачення і називається антиципацією. Розвивати її можна і слід вже з 1 класу. Бажано практикувати читання тексту, де спочатку даються слова з пропущеними окремими буквами, потім – речення з пропущеними словами. Наприклад, Ма…а, пар…а, ст…л, сн…г; Діти читають…, мороз скував…, Зозуля лунко…. Учні зіставляють записаний на дошці текст з друкованим у підручнику. Самі складають твори – мініатюри за малюнком з подальшим написанням і прочитанням його.
Облік та коригування якостей читання.
Систематичний облік (контроль) і коригування якостей читання (табл. 1–4), проведення конкурсів на кращого читця, заучування напам’ять віршів, правильна організація позакласного читання – фактори, що позитивно впливають на вироблення навички читання. Облік та коригування якості читання можна вести за допомогою екрана.
При перевірці техніки читання у 2 – 4 класах кожному школяреві виставляється на аркуші – «екрані» кількість прочитаних слів за хвилину, у 1 класі – фішками. Рекомендується перевіряти темп читання на початку вересня, в кінці жовтня, у грудні, січні (після канікул) та у травні. Це дає можливість класоводові простежити за вдосконаленням техніки у кожного учня.
При контролі позакласного читання вказується на екрані кількість прочитаних школярами сторінок на тиждень (у 2 класі бажана норма – 30 с., 3-му – 60 с., у 4-у – 80 – 90 с.).
У шестиліток за І півріччя темп читання не перевіряється, контролюється тільки спосіб: складами, словами, складами-словами. У ІІ півріччі перевіряється й швидкість.
У 2 – 3 класах перевірку проводять за програмовими вимогами. Техніка читання контролюється на новому тексті, а виразність перевіряється на вже відомому.
На уроках читання учні мають опанувати прийоми різноманітних видів цього уміння: беззвучне (з гальмуванням внутрішнього проговорювання), вголос, пошепки, комбіноване, під лічбу, під удари метронома; застосовують суцільне й вибіркове читання добре відомого тексту, з’ясовують важкі, невідомі слова; наскрізне – для уважного прочитання всього матеріалу; аналітичне – для критичного розбору; партитурне – для критичного розбору; партитурне – швидке, динамічне. відприацюванню цих прийомів сприяють ігри, запропоновані класоводом на заняттях.
1. «Поза – розслабитися». При слові поза діти настроюються, зайнявши правильне положення для інтенсивного читання; при слові розслабитися– відводять очі вбік, знімаючи напруження м’язів. Відпочинок – 10 – 20 с.
2. «Засічка – кидок». При слові кидок всі починають читати для фіксування часу; коли пролунає засічка– школярі зупиняються, помічаючи останнє засвоєне слово. Відводять погляд. Відпочинок 10 – 20 с.
3. «Буксир». Спочатку веде учитель, беручи на буксир весь клас. Потім сильніший учень – слабших товаришів. Тривалість 2 – 3 хв – повторювати 3 – 4 рази за урок.
4. «Блискавка». Вправи спрямовані на прискорення сприйняття тексту. Школярі читають різні тексти у звичайному для себе темпі. При слові блискавка вмикається метроном найвищої швидкості. Діти квапляться дочитати. Після вимикання метронома переказують опановане.
5. «Віконце». Класовод використовує фразоскоп, рядоскоп, (прямокутник 10Х20 см з прорізом на рядок чи абзац). Діти читають однакові тексти на час. Далі переказують зміст або відповідають на контрольні запитання.
6. «Розсипані склади». З поданих складів утворюються слова.
7. «Луна». Один школяр (сильніший) веде, а другий, як луна, повторює читання першого.
8. «Ігрові команди». Систематичне читання на час (3 – 5 хв) кожній команді різними способами почергово: вголос, про себе, пошепки, з внутрішнім проговорюванням, що сприяє не лише запам’ятовуванню тексту, але й уточненню та диференціюванню сприйняття.
На кожному такому уроці не лише беруть участь і розвиваються слухові, зорові та мовні аналізатори, а й формуються уміння та навички правильного, свідомого, виразного читання.
Уміння правильно читати.
– Спершу довідайтесь, хто автор твору і як називається книжка чи оповідання;
– перегляньте побіжно текст, ілюстрації до нього і приблизно визначте, про що читатимете;
– при читанні будьте уважними до кожного слова, речення; опанувавши рядок до кінця, не повертайтесь якщо збагнули зміст;
– після кожного абзацу робіть паузу;
– намагайтеся зрозуміти, про що читаєте;
– запам’ятайте героїв, послідовність подій;
– спробуйте оцінити вчинки, стан персонажів. Які почуття і думки вони викликають у вас? Що б ви сказали про них товаришам?
Уміння читати виразно.
– Перечитайте, визначте про що йдеться;
– подумайте, що найголовніше в кожній частині тексту;
– складіть за картинкою або запитанням розповідне, окличне речення;
– прочитайте одне і те ж речення з різною інтонацією;
– прочитайте речення однієї форми з різними відтінками;
– визначте, які думки і почуття треба повідомити слухачам;
– доберіть речення (питальні, розповідні, окличні) для складання оповідання;
– визначте своє ставлення до того, про що читатимете, щоб висловити настрій, почуття;
– уявіть собі, які з уривків ви б перечитали;
– визначте темп, тон кожного уривка. Позначте темпи: П – повільно, Ш– швидко, Н– нормально;
– перевірте себе, чи правильно ви читали. Прочитайте вголос текст, прислухайтесь, як це звучить;
– послухайте, де робить паузи вчитель (де І, ІІ пауза тощо);
– прочитайте мовчки текст і підготуйтеся до читання вголос;
– читайте, дотримуючись усіх пауз;
– прочитай слова мишенят з різною інтонацією (казка «Колосок»);
знайди у другому абзаці речення, яке виражає здивування, прочитай його з відповідною інтонацією («Наше відкриття».О. Буценя);
– прочитай текст і знайди у ньому авторську підказку щодо інтонації читання;
– читаючи вголос, зверни увагу на слова, що підказують силу голосу, темп та інтонацію читання. (» Дрібний дощик «Ю. Ярмиша);
– яку інтонацію читання підказують слова ой, гей? («Співанка про місяці» М. Підгірянки);