Реферат
з соціальної педагогіки
на тему:
„Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів”
Вкажемо на деяку специфіку трактування у нашому підході таких традиційних дидактичних категорій, як зміст навчання та зміст освіти. Змістом навчання традиційно вважаються продукти соціального досвіду, представлені у знаковій формі навчальної інформації, все те, що подається для сприймання та засвоєння тим, хто навчається. Узагальнюючи позиції ряду авторів, Б.С. Гершунський відмічає, що під змістом навчання слід розуміти педагогічно обґрунтовану, логічно упорядковану та зафіксовану у навчальній документації (програма, підручник) наукову інформацію про матеріал, який необхідно вивчити, що визначає зміст спільної навчальної діяльності викладача та студента. Отже, вміст навчання – це система навчальної інформації. У цьому розумінні першочергове значення в інформаційному базисі підготовки соціальних педагогів є відповідність положенням філософії, педагогіки, соціології, психології, які мають пряме відношення до процесу соціалізації та реалізації соціальної позиції та природи особистості.
Соціальна педагогіка має ще одну важливу особливість. Це її перетворююча спрямованість. Сутність перетворюючої спрямованості полягає у двох аспектах. З одного боку - це проектування і побудова технологій, що мають відношення до соціалізації та соціального аспекту самореалізації; з другого - це надання практичної допомоги. Для здійснення першого аспекту необхідна методологічна підготовка соціальних педагогів. Щодо другого аспекту, то він потребує значної уваги до практичної роботи. Остання орієнтація містить у собі небезпеку зниження рівня фундаментальної підготовки. У нашій концепції така суперечність вирішується шляхом активного використання підходу контекстного у навчанні, автором якого є А.А. Вербицький.
На відміну від змісту навчання, змістом освіти є той рівень розвитку особистості предметного та соціального рівня компетентності людини, який формується у процесі здійснення навчальної діяльності. Зміст освіти визначає її особистісні та професійні якості людини, які повинні бути сформовані в результаті взаємної діяльності соціального педагога і студента при певному змісті навчання. Зміст освіти складає система знань, умінь та навичок, рис творчої діяльності, світоглядних та поведінкових якостей особистості, які зумовлені умовами суспільства й до досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля тих, хто навчає і тих, хто вчиться.
Найважливіше значення для нас має:
- діалектична єдність та взаємозумовленість особистісного та професійного самовизначення, а отже – можливість культивування особистісного самовизначення на професійно значимому рівні;
- рефлексивно-смисловий механізм цих видів самовизначення, а звідси – можливість культивування самовизначення через культивування рефлексій. Рефлексивно-середовищний підхід розглядається нами разом, з соціокультурним підходом (Л.С. Виготський, Б.С. Срастов). Цей підхід містить достатньо продуктивну ідею про зміст освіти як міри залучення людини до культури, яка розвивається. Крім того, основною дидактичною категорією в цьому підході є навчання. Ця категорія передбачає акцент на особистісній активності студента.
Спираючись на практичний досвід соціальної роботи, можна виділити такі загальні ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів.
Здатність забезпечувати допустиме й соціальне посередництво між особистістю, сім'єю, громадськими структурами, виконувати роль "третьої людини" зв'язаної ланки між особистістю та мікросередовищем. Управління таким навчальним процесом буде непродуктивним. Потрібного ефекту можна досягти лише за умови орієнтації на особистісний потенціал студентів, тобто, вирішуючи завдання їхнього професійного самовизначення. Ця обставина дозволяє вважати зміст навчання соціальній педагогіці особистісно-орієнтованим.
Розроблена нами концепція змісту підготовки соціальних педагогів як результат практичного значення соціальної педагогіки базується на трьох моделях, в яких втілені зміст, методи і форми їх соціально-спрямованої діяльності. Теоретична модель відтворює систему найсуттєвіших відношень у педагогічному процесі як найважливішій педагогічній та соціально-педагогічній категорії. В цій моделі провідним є уявленням про суттєве, тобто про те, що є важливим у цій діяльності. Для опису сутності використовуються такі педагогічні категорії, як навчання, викладання, метод навчання, тощо. Теоретична модель повинна виконувати такі функції: 1) опис педагогічної діяльності за допомогою всіх наявних понятійних засобів; 2) опис и на рівні явищ (емпіричний опис засобами мови, якою користується педагогіка а також мовами інших наук, які можуть допомогти в адекватному описі явищ; 3) формування на цій основі уявлення, яке дозволяє знести багатоманітність емпіричних явищ до їх теоретичної єдності.
Друга модель має назву нормативної. Ця модель втілює загальне уявлення про потрібне, тобто те, якими повинні бути зміст та форми організації навчального процесу. Третя модель, проективна – являє собою проект соціальної педагогіки, педагогічної системи, в якійпредставлені навчальні дисципліни, навчальні плани програм тощо. Ця модель є виділенням нормативної моделі у конкретних формах активності всіх суб'єктів педагогічної системи.
Проблема реабілітаційних технологій завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах, економічних та політичних суперечностях, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.
Система реабілітаційної роботи будується на теоретико-методологічних засадах особистісно-орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, положень Закону України про охорону дитинства, Національної програми "Діти України", національних програм проти дії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності не СНІД, боротьби зі злочинністю тощо. Повернення особистості до суспільно-корисної діяльності, формування позитивного ставлення до життя, праці, навчання – основна мета реабілітаційної роботи кафедри.
Сьогодні на кафедрі створена цілісна система використання реабілітаційних технологій, яку складають:
- технологія реабілітації дітей-сиріт;
- технологія реабілітації дітей, які залишилися без батьківського піклування у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав;
- технологія реабілітації дітей, від яких відмовились батьки;
- технологія реабілітації безпритульних дітей;
- технологія соціальної реабілітації дітей-інвалідів (ДЦП, аутисти, діти зі стійким розладом функцій організму, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідності додаткової соціальної допомоги і захисту);
- технологія педагогічної реабілітації наркозалежних неповнолітніх і ВІЛ-інфікованої молоді;
- технологія соціальної реабілітації соціально-девіантної та віктимно-адективної поведінки дітей та молоді;
- технологія соціально-педагогічної реабілітації неповнолітніх, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику), неповнолітніх, які перебувають у закладах соціальної реабілітації, у місцях позбавлення волі або повернулися з них.
Особлива увага приділяється сьогодні розробці соціально-педагогічної реабілітації дітей, які були всиновлені, а потім від яких відмовилась прийомна сім'я.
Розпочато ґрунтовний педагогічний експеримент щодо соціальної реабілітації випускників закладів інтернатного типу і їхньої адаптації до нових умов життя. Продовжено роботу зі службами підтримки сім'ї для попередження зростання соціального сирітства в Україні.
У зв'язку з тим, що основними умовами соціально-педагогічної реабілітації вважається здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми, неперервність та постійність їх проведення, комплексний характер реабілітаційних програм, індивідуальний підхід до визначення об'єму, характеру та змісту реабілітаційних заходів, кафедра співпрацює з обласним та міським управлінням соціального захисту та забезпечення, комітетом у справах сім'ї та молоді, службами у справах неповнолітніх, міським наркодиспансером, лікувально-профілактичним центром для дітей та підлітків, міським психоневрологічним диспансером, притулками для дітей та підлітків, Запорізьким онкодиспансером (факультет, єдиний на Україні, входить у Міжнародну асоціацію онкологів. Проведено дві міжнародні конференції сумісно з Запорізьким державним медичним університетом з проблем паліативного та хоспісної допомоги онкохворим); Молочанською психіатричною лікарнею; громадськими організаціями "Українська асоціація планування сім'ї", "Соціальна дія" та інші. Вагомий внесок у розвиток цього напрямку внесла доцент Романенкова Л.О., яка з перших днів існування кафедри розбудовувала ці види практики.
Разом з Вищою школою Магдебурзького університету розроблена технологія реабілітації дітей-аутистів засобами арт-терапії і регулятивної педагогіки (доцент Романенкова Л.О., асистенти Мамай Н.О., Шевченко Н. Ю).
Майбутні соціальні педагоги проходять благодійну, корекційно-реабілітаційну практику в різних центрах соціальних служб міста, в інтернатах, дитячих будинках, будинках сімейного типу, прийомних та фостерних сім'ях (у ролі соціальних гувернерів), у сфері системи освіти і охорони здоров'я; в службах у справах неповнолітніх, кримінальній міліції, інших правових установах. Студенти не тільки проходять практику у названих структурах, а й втілюють в життя конкретні реабілітаційні технології, працюють волонтерами з людьми з обмеженими можливостями (керівники практики: доцент Заверико Н.В., Мацкевич Ю.Р., Пономаренко О.В., Сібіль О.І., Турська О.В).