2. Здатність рослин самостійно поширювати плоди і насіння називається автохорією. До автохорних рослин належать жовта акація, люпин, герань і багато інших. У них після достигання плоди розтріскуються і з силою викидають насіння на значні відстані від рослин.
Поширення плодів насіння вітром називається анемохорією. Це найпоширеніший спосіб розселення рослин. У анемохорних рослин плоди і насіння мають відповідні пристосування до розповсюдження: вони або дуже легкі, або на них розвиваються волоски, летючки тощо. До анемохорних рослин належать верба, метасеквойя, береза, клен, тюльпанове дерево...
Гідрохорія характерна для водно-болотяних рослин, зокрема осок, камишів, глечиків та інших.
Досить часто у природі зустрічаються і орнітохорія та зоохорнія. Цими способами переважно поширюється насіння рослин із соковитими плодами (тис ягідний, малина, черешня... .).
Нерідко на плодах розвиваються причепкі або липкі речовини, як у череди, лопуха тощо.
У ХХ сторіччі важливим фактором розселення рослин стала антропохорія. Плоди і насіння долають величезні відстані разом із транспортом, продуктами, що їх перевозить людина, нерідко з одного континенту на інший.
VІ. Узагальнення і систематизація знань (13 хв).
Розгляньте гербарні зразки плодів тису ягідного і насіння метасеквої, тюльпанового дерева.
Що таке гідрохорія?
Що таке автохорія?
Що таке анемохорія?
Що таке орнітохорія та зоохорія?
Що таке антропохорія?
VІІ. Підведення підсумків уроку (3 хв).
VІІІ. Повідомлення домашнього завдання (2 хв)
Рослини – це живі організми, які є невід’ємною частиною нашого життя. Вони одні із найважливіших компонентів живої природи, що забезпечують нам існування "легені нашої планети" джерело харчування та багатьох інших цінностей. Кожен вид рослин є унікальним, неповторним та необхідним на Землі, оскільки складає певну екосистему. Тому наш обов’язок і завдання – зберегти в природному стані усю рослинність.
В наш час створено багато заходів по охороні рослинного світу. Існують організації, які займаються відновлення і збереженням в першу чергу тих рослин, що знаходяться на межі зникнення і потребують особливої уваги, рідкісні види, ендемічні, реліктові. Всі вони входять до сторінок Червоної книги та оберігаються законом від знищення. За їхню долю несе відповідальність все людство, від дітей до дорослих. Саме через це, потрібно показати величезне значення рослин. Таку роботу слід виконувати в школі з учнями, як майбутніми громадянами, що нестимуть відповідальність за свою діяльність до природних багатств, зокрема рослинність.
Виховувати гуманне, бережливе ставлення до навколишнього середовища, формувати у свідомості молоді природоохоронні засади. Навчальний процес повинен сприяти цьому. Школа має робити все необхідне для здійснення цієї мети. Її методологічною основою є різні форми роботи вчителя-вихователя зі своїми вихованцями.
Реліктові вили рослин є живим прикладом поступового збіднення флори. Адже їх кількість незначна, а корисність невичерпна, надзвичайно велика. Ось чому, їм надано таке важливе значення.
Особливо важливим є повернути функцію реліктових видів в біоценозі, створити оптимальні умові для їх росту і розвитку та перевести їх в категорію відновлених видів.
Сучасні методи генної інженерії, біотехнології дозволяють вирішити цю проблему. Ці та інші проблеми стануть предметом наших подальших досліджень.
1. Державний комітет ради міністерств УРСР по охороні природи. Українське товариство охорони природи. Природа України та її охорона. Політвидав. України. – Київ; 1975. – 292 С.
2. Природоохоронні документи в Україні. Короткий довідник. Кам’янець-Подільский "Абетка-НОВА", 2004. – 72 С.
3. Національна академія наук України. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного. Український ботанічний журнал. том 61№3, Київ. – 2004. – 122 С.
4. Заставний Ф. Д.3-36. Географія України: у 2-х книгах. – Львів; Світ, 1994. – 472 С. іл. .
5. Запорожан З. Є. Основи сільського господарства: Лабораторно-практичні заняття. – Кам’янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничій відділ, 2004. – 122 С.
6. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 С.
7. Білявський Г.О. та ін. Основи екології; Підручник / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.; Либідь, 2004. – 408 С.
8. Путеводитель по Каменец-Подольскому ботаническому саду. Каменец-Подольский. 1983. Зак.864. тир. 2000.
9. В.Л. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява, В.П. Погребенник. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум. – Київ: Фітосоціоцентр. 2001. – 456 С.
10. С.І. Ковалечук, М.А. Задорожний. Пам’ятки природи Хмельниччини. – Львів: Каменяр. – 1985. – 56 С.
11. Навчально-практичне видання. Міністерство освіти і науки України. Біологія 7-11 класи. Видавничо-торгова фірма "Перун". – Київ, 2002 р. – 96 С.
12. С.С. Морозюк. Біологія: [Підручник з 6 класу для середніх загальноосвітніх шкіл]. – Київ. Видавництво "Ґенеза", 1996. – 160 С.
13. Є.С. Слободянюк, А.П. Ванярх. Биология. Примерное поурочное планирование с применением интерактивных и аудиовизуальных средств обучения.7-9 классы: - Москва, Школьная Пресса, 2003. – 78 С.
14. Евдокимова Р.М. Внеклассная работа по биологии. – Саратов: Лицей, 2005. – 288 С. – (Библиотечка учителя).
15. Мусієнко Микола Миколайович. Екологія рослин: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 432+8 С.
16. Загальна методика навчання біології: Навч. посібник / І.В. Мороз, А.В. Степанюк, О.Т. Гончар та ін.; За ред. . І.В. Мороза. – К.: Либідь, 2006. – 592 С.
17. Мудрак О.В. Екологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: ВАТ "Міська друкарня", 2006. – 508 С.
18. Попиш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: теоретичні основи і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.3-тє видання, стереотипне. Львів: Новий світ – 2000, 2006. – 328 С.
19. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посіб. – К.: Лібра, 2006. – 368 С.
20. Джимрей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – Навч. посіб. – 5-те видання., випр. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. – 432 С.
21. Біологія: Навч. посіб. / А.О. Слюсарєв, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін., За ред. та пер. з рос.В.О. Мотузного.4-те вид., стер. – К: Вища шк. ., 2003. – 622 С.: іл. .
22. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 688 С.
23. Плахтій П.Д., Чаплинський Р.Б. Кобила В.М. Лікарські рослини і продукти бджільництва при серцево-судинних захворюваннях. Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський: Друк Мослак М.І., 2004. – 248 С.
24. Брайон О.В. Фізіологія рослин для допитливих. Стежина в зелений світ. Посібник / за ред. .К.М. Ситника. – К.: Український фітосоціологічний центр., 2003. – 219 С.
25. Красільникова Л.О., Садовниченко Ю.О. Анатомія рослин. Рослинна клітина, тканини, вегетативні органи: Навч. посібник. – Х.: Колорит, 2004. – 237 С.: іл. .
26. Нечитайло В.А., Баданіна В.А., Грищенко В.В. Культурні рослини України. Навч. посіб. – Київ.: Фітосоціоцентр., 2005. – 351 С.
27. Орлов О.О., Якушенко Д.М. Рослинний покрив проектованого Коростимівського національного природного парку. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 180 С.
28. Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 С. – Укр. і рос. мовами.