Читання як вид навчальної діяльності (стр. 7 из 7)
Успіх організації самостійного читання великою мірою залежить від якості використовуваних текстів. Треба, щоб вони були цікаві; їх зміст відповідав інтересам учнів, а мова не створювала значних перешкод для розуміння. Останнє вимагає від упорядників текстів дуже умілого, гнучкого використання вивченої лексики, а також тих лексичних одиниць, значення яких стає ясним завдяки схарактеризованим вище факторам.
Сказане не означає, проте, що в текстах для самостійного читання не можна використовувати незнайомих учням слів. Цілковита відмова від них навряд чи можлива, до того ж й недоцільна. Правильно організоване самостійне читання дає можливість збільшити кількість слів, що їх учні розуміють при читанні. Такі слова можна вводити в невеликій кількості, 2—3 на сторінку, а потім повторювати їх у дальшому контексті. Роз'яснювати значення цих слів треба на тій самій сторінці, щоб учні не гаяли багато часу на відшукування слів у словнику, бо це ослаблює інтерес до читання.
Як заохочувати учнів до домашнього читання? Вже на перших уроках у 5-му класі учитель говорить учням, що скоро вони зможуть читати цікаві книжки англійською мовою. Він показує їм деякі з них і дуже коротко розповідає про авторів цих книжок та про їх зміст.
У бібліотеці або в кабінеті повинен бути стенд з книжками, що їх читають учні різних класів.
Даючи учням перші завдання з самостійного читання, учитель приносить у клас книжки в потрібній кількості примірників і роздає їх учням. Учні читають уголос першу сторінку по черзі. Деякі з прочитаних речень перекладають.
Після того як частину тексту прочитано, учитель пропонує розповісти зміст рідною мовою. Мета цієї роботи — показати учням наочно, що знання вивченого лексичного та граматичного матеріалу дає змогу зрозуміти зміст прочитаного [7, c.784].
Тут же треба нагадати учням, що головне при читанні — це розуміння змісту, і тому не обов'язково дошукуватись значення окремих незнайомих слів, якщо незнання їх не перешкоджає загальному розумінню тексту.
Слід також роз'яснити, що про значення незнайомих слів можна дізнатися не тільки за допомогою вчителя або використовуючи словник, але і самостійно, спираючись на зміст контексту, будову слова тощо. На матеріалі щойно прочитаних рядків доцільно навести приклади.
Після такої вступної роботи учні дістають перше завдання з самостійного читання.
Перед тим як дати чергове завдання, учитель переглядає текст і виявляє всі труднощі, які можуть зустріти учні під час читання. Справа в тому, що укладачі книжок для самостійного читання не можуть врахувати особливості засвоєння програмного матеріалу в окремих школах і класах. Отже, текст може бути перевантажений лексико-фразеологічними елементами, які через ті чи інші причини невідомі учням. 
Тому вчителеві треба полегшити завдання, що стоїть перед учнями. Він виписує на дошці важкі слова, вислови з перекладом на рідну мову та частковим транскрибуванням. Тут же зазначає номер сторінки, на якій ці слова зустрінуться. Учитель пропонує учням записати це на окремих аркушиках, які потім закладаються на 
відповідній сторінці. Таким чином, під час читання учням не треба гаяти часу на відшукування слів у словнику [2, c.420]. 
Виконання учнями завдання контролюється періодично на спеціально виділених для цього уроках. Зважаючи на обмаль навчальних годин, звичайно обмежуються частиною уроку.Проте слід пам'ятати, що перевіряти самостійне читання можна також і в поза урочний час. Основне завдання вчителя — прищепити смак до читання іноземною мовою, і якщо це вдається, в учнів виникає бажання читати більше того, що є обов'язковим для всіх. В цих випадках доцільно влаштовувати і індивідуальні консультації для розмови про прочитане та визначення нового матеріалу для читання.
Вибираючи ту чи іншу систему контролю самостійного читання, учителеві треба враховувати, що успіх цієї роботи в школі забезпечується правильним ставленням учнів до самого процесу самостійного читання. Якщо учень читає з інтересом, з охотою, то й наслідки будуть відразу відчутні. Коли ж він читає лише тому, що його примушує вчитель, розраховувати на успіх не можна, бо тут немає потрібної психологічної основи самостійного читання.
Виходячи з сказаного, треба застерегти від дуже суворого, дріб'язкового контролю самостійного читання, який може викликати негативне ставлення до цієї важливої ланки навчальної роботи. Нехай учень прочитає лише частину того, що задано, але щоб це було справжнє читання. Тоді розвиватиметься вміння читати англійською мовою.
Контроль самостійного читання можна організувати по-різному, залежно від конкретних обставин і умов роботи в даному класі. Завдання, що ставиться перед учнями,— це зрозуміти прочитане, запам'ятати зміст. Зважаючи на це, вчитель може обмежитись такими прийомами:
1. Учні читають окремі речення і перекладають їх. Вчитель підбирає для цього речення, що містять певні труднощі для розуміння і щодо змісту є ключовими для даного тексту.
2. Учні читають указані вчителем речення і пояснюють їх зміст на основі ознайомлення з попередньою частиною тексту.
3. Учитель розповідає англійською мовою певні частини тексту, частково змінюючи зміст. Учні повинні помітити ці відхилення від змісту і зробити відповідні виправлення.
4. Учитель розповідає зміст тексту. Час від часу він припиняє розповідь і пропонує учневі або закінчити почате речення або продовжити розповідь.
5. Учитель нагадує учням про певні факти, події, характеристики, подані в тексті, і пропонує знайти та прочитати відповідні уривки.
6. Учні дістають письмове завдання (в класі) відповісти на запитання, поставлені вчителем. Для складання відповіді можна дозволити їм користуватися текстом, але при цьому треба чітко визначити час, який відводиться для виконання завдання.
7. Учні усно відповідають на запитання вчителя по змісту тексту.
8. Учитель пропонує учням підкреслювати при читанні незнайомі для них слова. При перевірці він вимагає від учнів читати та перекладати речення з підкресленими словами [5, c.25].
Для ефективного застосування цього прийому треба перевіряти, чи точно учні виконують вказівку вчителя, оскільки іноді вони підкреслюють лише деякі незнайомі слова. Таку тенденцію можна легко усунути, перевіривши розуміння учнями певної кількості слів, не підкреслених ними.
Прийоми контролю учитель обирає залежно від конкретних умов і чергових завдань навчального процесу.
Висновок
На нашу думку, навчання читання повинно задовольняти потреби дітей у практичному застосуванні іншомовних знань, що здобуваються на уроках; збільшувати час спілкування учнів з іншомовним матеріалом і тим самим розвивати їхні навички самостійної роботи у процесі вивчення іноземної мови; урізноманітнювати й удосконалювати навчання інших видів мовленнєвої діяльності, зокрема усного мовлення, адже чим більше дитина читає, тим досконалішим стає її усне мовлення; полегшувати засвоєння і запам’ятовування матеріалу, що вивчається, внаслідок можливості його багаторазового прочитання після занять.
Необхідність передачі прочитаної інформації іншим, а також уміння переосмислювати інформацію, одержану внаслідок читання, уміння аналізувати та обговорювати її учнями націлює на розгляд навчання читання не лише як рецептивного, але й репродуктивного і продуктивного видів діяльності. Перше виражається в розумінні прочитаного, тобто здатності його переказу рідною мовою, друге – у запам’ятовуванні прочитаного, тобто здатності його переказу іноземною мовою, третє – в переосмисленні й аналізі прочитаного, тобто здатності продукування власного усного і писемного мовлення на підставі прочитаного.
Усе це обумовлює необхідність навчання читання у взаємозв’язку з іншими видами мовленнєвої діяльності, а також зумовлює можливість розробки особисто орієнтованої методики навчання іншомовного читання молодших школярів, тобто такої методики, яка, на відміну від усіх попередніх, гарантувала б розвиток необхідних умінь читання переважної більшості школярів у встановлені терміни.
Теоретичною основою такої методики повинні бути не лише певні методичні принципи навчання іншомовного читання, а й загальнодидактичні закономірності та принципи побудови будь-якого процесу навчання. Саме вони є гарантом оптимізації й успішності навчання.
Розуміння значущості читання як одного із складників навчання іноземної мови і зумовили вибір темидослідження „Читання як вид навчальної діяльності”.
Література
1. Дидактика середньої школи. Деякі проблеми сучасної дидактики. Допомога для студентів пед.інститутів. Під ред. Данилова М.А. і Скатина М.Н. М.: Освіта, 1975, с.304.
2. Методика обучения иностранным языкам: Базовый курс лекций: Пособие для студентов пед. Вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М.: Просвещение, 2003. – 239 с
3. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / В.П. Кузовлев.: Просвещение., 1996. – 143 с.
4. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская, А.С. Будько, С.И. Петрова.: Высшая школа., 1999. – 522 с.
5. Современная методика обучения иностранным языкам / Н.Д. Галльская – М.: АРКТИ, 2003. – 129 с
6. Миролюбов А.А. Майкл Уэст и его методика обучения чтению, Иностранные языки в школе, 2003, №2.- с. 46-47, 54
7. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: пособие для студентов педагогических вузов.- М.: Просвещение, 2000.- 232с
8. Ушаков Н.Н. Кружкова робота по вивченню іноземної мови. - М.: Освіта, 1979, с.371
9. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам - М.: Аркти-Глосса, 2000.