Стимуляція пізнавальних інтересів з використанням прийому значущості матеріалу актуальна як для молодших підлітків, так і для старших школярів.
Постановка на уроці перед учнями проблемних питань, самостійне рішення пізнавальних задач, формування у школярів уміння доводити і обґрунтовувати свої думки все це сприяє активізації розумової, дослідницької діяльності, що обумовлює розвиток пізнавального інтересу до біології.
Подібний підхід до викладання нового матеріалу укріплює у учнів інтерес до навчання, підвищує допитливість і допитливість в осмисленні питань, що вивчаються. На уроці створюється своєрідна психологічна «ситуація очікування» (установка), коли учні позитивно настроюють себе на сприйняття нових знань і прагнуть глибокого засвоєння матеріалу, що вивчається.
Біологічні задачі різного характеру викликають у школярів живий інтерес, створюють сприятливий емоційний фон. Вони сприяють активізації розумової діяльності учнів, розвитку логічного мислення, пізнавальній самостійності і у результаті формуванню і розвитку пізнавального інтересу до біології. Вірним є твердження, що коли немає пізнавальної задачі, немає і роботи думки, є задача – є пошук її рішення. У учнів в ході їх вирішення виникають питання, які свідчать про розумову активність, про прагнення взнати більше, що є показником пізнавального інтересу, що розвивається, до біології.
Висновки
Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання як готувати людину, як формувати в ній суспільну особу творця, будівника нового суспільства. В що ж полягає те особливо важлива і цінна для формування особи, що об'єктивно містить в собі пізнавальний інтерес?
Пізнавальний інтерес – це особлива виборча спрямованість особи на пізнання і виборчий характер, виражений в тій або іншій наочній області знань. В умовах навчання пізнавальний інтерес виражений розташованою школяра до навчання; до педагогічного пізнання діяльності в області одного або ряду учбових предметів. Проблема формування пізнавальних інтересів молодших школярів – одна з найважливіших задач сучасної школи. Як відомо, стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного і раціонального в навчанні.
Формування і розвиток пізнавальних інтересів частина широкої проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи.
Манера вчителя деталізувати і конкретизувати матеріал підручника спонукає школярів глибше вдумуватися в засвоювані знання, народжує безліч питань.
В реальному процесі навчання вчителю доводиться мати справу з тим, щоб постійно навчати учнів множині умінь і навиків, в постійному ускладненні учбової праці, в оволодінні все більш складними і досконалішими уміннями, що дозволяють вирішувати більш важкі задачі пізнання, полягає суть розвиваючого навчання, яке неухильно зміцнює пізнавальні сили, інтерес і прагнення школяра.
Спілкування учнів один з одним і з вчителем створює багатоманітну гамму відносин, опосередкований вплив яких дуже великий.
Прагнення до спілкування з товаришами, з вчителем саме по собі може бути сильним мотивом навчання і в той же час сприяти зміцненню пізнавального інтересу.
Все це показує, що практичні працівники шкіл потребують не тільки більш глибокого осмислення теоретичного єства і методики проблемного навчання, але і дієвої методичній допомоги, яка пов'язана з його застосуванням в процесі учбових занять. Цікавість і яскравість викладу повинні бути не самоціллю, а цілком підлеглими збудженню розумової активності учнів.
Стимуляція пізнавальних інтересів з використанням прийому значущості матеріалу актуальна як для молодших підлітків, так і для старших школярів.
Постановка на уроці перед учнями проблемних питань, самостійне рішення пізнавальних задач, формування у школярів уміння доводити і обґрунтовувати свої думки все це сприяє активізації розумової, дослідницької діяльності, що обумовлює розвиток пізнавального інтересу до біології.
1. Тільки стимулюючи пізнавальну діяльність самих учнів і підвищуючи їх власні зусилля в оволодінні знаннями на всіх етапах навчання, можна добитися розвитку пізнавального інтересу до біології;
2. В навчанні треба активно працювати над розвитком всіх школярів, як сильних по успішності, так і слабких;
3. Використовування розглянутих прийомів в учбовому процесі сприяє розвитку пізнавального інтересу, поглибленню знань учнів по курсу біологія;
4. Педагогічна теорія набуває дієву силу тільки тоді, коли вона утілюється в методичну майстерність вчителя і стимулює цю майстерність. Тому система методичних засобів і прийомів активізації пізнавальної активності школярів потребує практичному освоєнні кожним вчителем, у виробленні відповідних умінь і навичок.
Подібний підхід до викладання нового матеріалу укріплює у учнів інтерес до навчання, підвищує допитливість і допитливість в осмисленні питань, що вивчаються. На уроці створюється своєрідна психологічна «ситуація очікування» (установка), коли учні позитивно настроюють себе на сприйняття нових знань і прагнуть глибокого засвоєння матеріалу, що вивчається.
Список використаних джерел
1. Алексеєв Ю.Е., Вахрамеєва М.Г., Денисова Л.В., Микитина С.В.; «Лісові трав’янисті рослини. Біологія и охорона: Довідник»; М., 1988 р.;
2. Беркібліт М.Б., Глаголев С.М., Голубева М.В. та ін.; «Біологія в питаннях і відповідях: 6–11 клас: Учбове видання.»; М. – Харків, 2004 р.;
3. Білецька Л.І.; «Біологія 6–7 клас», Київ «Радянська школа»; 1990 р.;
4. Крюї П.; «Мисливці за мікробами»; М., 1987 р.;
5. «Легенды и были о лекарственных растениях»; – М.: Наука, 1988 р.;
6. Макаренко А.С.; «Педагогічні твори»; М., 1986 р.;
7. Рейвен П., Ерверт Р., Айкхорн С.; «Сучасна біологія»; М., 1990 р.;
8. Рохлов В., Петросова Р.; «Занимательная ботаника»; М., 1998 р.;
9. Сало Т.О., Деревінська Л.В.; «Біологія 6 клас»; Харків, 2003 р.;
10. Шлегель Г.; «Общая микробиология: Пер. с англ.»; М., 1987 р.;
11. «Шкільний світ», «Конкурсні запитання з біології»; №62, 2003.
12. «Шкільний світ, Біологія, хімія»/ «Можливості особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі навчання біології»; №60, 2003 р.;
13. «Шкільний світ, Біологія, хімія»/ «Гра як засіб розвитку творчого мислення учнів»; №60, 2003 р.;
14. «Шкільний світ, Біологія, хімія»/ №30; 2003 р.;
15. Ельконін Д.Б.; «Психологія гри»; М., 1978 р.