Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб’єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.
Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких учні повинні:
- самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;
- відстоювати свою думку;
- брати участь у дискусіях і обговореннях;
- ставити запитання своїм товаришам і викладачам;
- рецензувати відповіді своїх товаришів;
- оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;
- займатись навчанням учнів, що відстають;
- пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;
- самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;
- знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;
- перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;
- вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.
Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технології формування суб’єктивної активності людини (лідерства, суб’єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості).
Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.
Саме дидактичні ігри дозволяють так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з географії у восьмих класах.
Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей.
Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.
Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми.
Антоніна Пушкарьова вважає, що ігри та розваги мають за мету допомогти вчителю перевірити знання учнів з географії, в деяких випадках поглибити їх, виявити інтерес до предмету. (№;С.57)
Про важливість застосування дидактичних ігор на уроках географії говорила О.Я.Савченко. А саме: «Величезні розвиваючі можливості мають ігри під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання».
Реалізацію мотиваційного компонента уроку ми вбачаємо насамперед у гуманізації взаємовідносин у класному колективі, задоволенні актуальних потреб дитини (особливо в особистому спілкуванні з учителем і учнями), застосуванні групових форм роботи, ігрових ситуацій, розвитку інтелектуальних почуттів; стимулюванні самооцінки, саморозвитку; створенні «ситуацій успіху» для слабовстигаючих учнів.
Дуже велике значення має правильне використання дидактичних ігор на уроці. Добре продумана гра, що її проводить класовод, який уміє спілкуватися з учнями та емоційно перебудовуватися, надзвичайно дієвий засіб досягнення мети.
Нагадаємо, що, як правило, дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дітей. Однак різні види ігор мають для цього різні можливості. Розрізняють предметні, настільно-друковані й словесні ігри. Ст31.
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів – запам’ятовування громіздких правил. Крім того, перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. (57; С.57).
Надія Синя вважає, що уроки географії надають великі можливості для впровадження новітніх технологій, використання таких методів і прийомів, завдяки яким у кожної дитини можна пробудити інтерес до предмета. Це рольові ігри й семінари, дискусії та заочні подорожі, дослідження й проекти… Надія Антонівна надає перевагу особистісному підходу, враховує індивідуальні та вікові особливості учнів, прагне, щоб уроки географії залишили незабутній слід у дитячих душах. А щоб навчання було змістовним і кожна дитина була впевненою в собі, застосовує інтерактивні технології: створює ситуації успіху, «ажурну пилку», роботу в групах і парах… Це сприяє швидкому засвоєнню нового матеріалу, активізує діяльність учнів на уроці, сприяє вихованню свідомого ставлення до вивчення географії. (№; С.57)
Галина Ковальчук, учителька СШ № 3 м. Вишгорода Київської області пише про рольові ігри на уроках географії.
Ділові та рольові ігри є імітаційними формами навчання, що передбачають моделювання тих чи інших проблем, критику певних думок і пропозицій. Вони сприяють розвитку логічного мислення й аналітичних здібностей учнів, стимулюють і підвищують їх інтерес до навчання, розвивають уміння приймати правильні рішення в різних ситуаціях (див.: Платов В.Я. Деловые игры. – М., 1991; Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. –М., 1991; Щербань П.Н. навчальнопедагогічні ігри –К., 1993). Особливо потрібні вказані форми навчання у нинішніх умовах, коли суспільству необхідні освічені молоді люди, спроможні розібратися у будьякій ситуації, проаналізувати політичні та економічні процеси. Значні можливості щодо використання ділових та рольових ігор має курс «Географія України».
Готуватися до їх проведення розпочинаємо з самого початку навчального року. На першому уроці учні дізнаються, що і як вивчатимуть у курсі «Географія України». Кожен дістає завдання: вибрати інформаційний орган, який він міг би представляти як «журналіст», виготовити свою «візитну карту». Така робота, крім іншого, допомагає виявити, з яких джерел учні одержують інформацію, які газети читають, які телепрограми дивляться. Більшість обирає «Киевские ведомости», «Вечірній Київ», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Слово», УТН, СІТ3, СІТ.
Отже, на ці засоби масової інформації звертаю увагу насамперед, щоб мати з учнями спільну основу для розмови на уроках.
Таким чином, перші ролі, що їх учні виконуватимуть протягом усього навчального року, розподілено. (№; С.57)
Марія СОРОКА, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року—99»,вчителька географії середньої школи № 5, м. Бровари Київської області Пізнання через дію — найефективніший спосіб формування особистості школяра,адже кінцевою метою навчання є не опанування певної кількості інформації, а виховання людини. Саме такий спосіб формування особистості пропонує автор, подаючи зразок проведення уроку «Формування території України». Під час вивчення теми слід поєднувати пояснення вчителя і самостійну роботу учнів з проведенням дидактичних ігор.(№; С.57)
О.К Грагова пише: “Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов’язковість уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри”. (№; С.57)
Галина Осадчук вважає, що сучасний розвиток суспільства потребує від громадян нестандартного мислення, творчого підходу до вирішення різних питань життєдіяльності. З цією метою в школах впроваджуються новітні технології, зокрема активні методи нестандартного творчого мислення. Вибір різноманітний, на всі смаки: уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки-КВК. (№; С.57)
На думку Раїси Воробйової організація й проведення ігор — копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше — учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення. (№; С.57)