Транспортування зазначених способів донесення інформації здійснюється переважно через можливості поштового зв'язку. Дещо раніше мали місце спроби використання можливостей телебачення для читання лекцій на відстані для широкої аудиторії, але така спроба дистанційного навчання не набула широкого розповсюдження у зв’язку з недосконалістю (як на той час) її технологічного забезпечення.
Враховуючи те, що заочна форма навчання, перш за все, передбачає самостійну роботу слухача (студента), слід відзначити, що вона є дуже важливою і при організації дистанційного навчання. Безумовно, інформаційні технології надають для цього різноманітні можливості, зокрема щодо використання електронної бібліотеки, бази даних. Таким чином, для більшої ефективності навчального процесу дуже важливим є використання усіх названих способів в їх органічній єдності.
Для досягнення найкращого результату при самостійній роботі необхідно знайти оптимальний варіант спілкування слухача (студента) з викладачем. Необхідно, щоб слухач (студент) міг запитувати викладача і отримувати від нього відповідь. В електронних засобах масової комунікації така можливість спілкування існує щоденно. Перш за все, це електронна пошта. Слухач (студент) надсилає викладачу питання, і викладач відповідає в прийнятний для цього час (вранці, вдень, ввечері), і від часового поясу це не залежить. Подібну методику доцільно застосовувати і при виконанні письмових завдань слухачем (студентом). Значення цих робіт при дистанційному навчанні не зменшується, а навпаки зростає.
Стосовно заключної фази дистанційного навчання, тобто іспиту, можливі два його варіанти. Перший передбачає таку його схему, коли слухач (студент) в письмовій формі дає відповіді на запитання, що поставлені у завданні, а викладач або уповноважена особа лише слідкують за тим, щоб до іспиту був допущений той, хто навчається, а не інша особа, і при цьому був дотриманий порядок, що встановлений (одержано завдання, а робота, після її виконання, законвертована, надіслана до ВЗО МВС на перевірку тощо). Інший варіант полягає в тому, що оцінка виставляється не за результатами іспиту, а за результатами самостійної роботи (курсової, реферату або будь-якого іншого дослідження).
Таким чином, існує декілька напрямків технічного забезпечення дистанційної освіти. Перший варіант - книга, тобто друкована продукція з невеликими, чітко структурованими модулями, яка зорієнтована на дистанційне навчання в поєднанні з консультаціями і застосуванням електронної асинхронної пошти. Другий варіант – комп’ютерне програмування навчальних посібників з елементами гри, моделювання та наповненням бази даних. Третій варіант – електронні засоби на дискеті або CD-ROM, а також Internet.
Враховуючи те, що дистанційне навчання є новою формою в системі отримання освіти, особливо важливо виважено підійти до питання організації навчального процесу за цією формою. Якщо розкласти навчальний процес при дистанційному навчання на частини, то можна виділити такі його складові:
- вид занять;
- мета занять;
- місце проведення занять;
- інформаційна підтримка;
- структура в часі.
Основна частина цього процесу – самостійна робота. Місце проведення занять може бути зручне для особи, яка навчається, і не обов’язково це приміщення ВЗО. Стосовно інформаційної підтримки – мається на увазі навчальні посібники, аудіо- та відеоматеріали, книги, консультації викладачів.
Вони не тільки викладають дисципліну, але і приймають участь в організації навчального процесу: здійснюють збір слухачів (студентів) в потрібний час і у певному місці, забезпечення безперебійного зв’язку за допомогою факсу, або електронної пошти, забезпечення кур’єрської пошти під час іспитів тощо. Такий викладач слідкує за тим, щоб кожен слухач (студент) відповідав на свої і тільки свої питання.
На відміну від очної форми, де викладач одноосібно займається написанням лекцій, розробляє плани семінарських та практичних занять, при організації дистанційного навчання має місце спеціалізація та розподіл праці викладачів.
Після написання курсу лекцій викладач передає його на відповідну переробку. В процесі переробки приймають участь дизайнер, консультант з методики навчання, спеціаліст з методів контролю за результатами навчання тощо. Таким чином створюється допоміжна ланка між викладачем і слухачем (студентом).
Підсумовуючи сказане, слід зробити висновок, що дистанційна форма навчання має право на існування, і не в далекому майбутньому, а вже сьогодні. Першим кроком на цьому шляху є розробка навчально-методичної бази дистанційного навчання з наступним її затвердженням Міністерством внутрішніх справ України і Міністерством освіти України та необхідність встановлення її відповідності до державних стандартів освіти.
Отже, заочна форма навчання у ВЗО МВС України відзначається своїми особливостями, активно розвивається. На тлі сучасного прогресу інформаційних технологій вона має великі перспективи і добре майбутнє.