Основою формування інформаційних ресурсів вищих навчальних закладів стануть, по-перше, підготовка та видання сучасних науково-методичних розробок професорсько-викладацьким складом (підручників, навчальних посібників, опорних конспектів), а також створення ними комп’ютерних підручників, інформаційно-довідкових систем за напрямами підготовки спеціалістів. По-друге, систематичне поновлення сучасного літературного фонду підпискою періодичних видань. По-третє, відкриття доступу викладачам і студентам до інформаційних ресурсів через глобальну мережу Internet.
2. Інтерактивні комплекси навчально-методичного забезпечення дисципліни
Ситуація, коли студенти вищих навчальних закладів, опановуючи навчальні курси, стають, зазвичай, конспект лекцій та підручник, давно застаріла. Адже підручник розрахований на пересічного студента і не може враховувати індивідуальні особливості всіх студентів, можливості використання новітніх інформаційних технологій, Internet-ресурсів. Оскільки нині методологія навчання, наукової та виховної роботи у вищих навчальних закладах полягає у переорієнтації цих видів робіт із суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму, впровадженні аналогічного принципу діагностики знань студента, потрібні нові (оригінальні) підходи до організації самоосвіти студента.
Вирішення цих завдань нині неможливе без залучення значних масивів інформації, у тому числі новітніх досягнень науки та техніки. Крім того, в сучасному підході до організації навчального процесу вирішальне значення відіграє спосіб подачі (організації) навчальної інформації. Під цим мається на увазі не традиційна методика викладання, а новітні методичні підходи до організації навчального процесу. У контексті традиційної інформаційно-довідкової лекції на самостійне опрацювання додаткових навчальних посібників відводилося до 30% навчального часу. У системі проблемно-евристичної лекції для цього відводилося до 50-60% часу самостійної роботи студента. Проте власне кількість часу не визначає ефективності такої роботи. Потрібна певна модель організації роботи від постановки задачі до самоперевірки ефективності її розв’язання.
З цією метою розроблено методологію та запропоновано механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно із сучасними вимогами подається студенту в електронному вигляді. Завдяки цьому студент має можливість отримати повний пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп’ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі або через систему Internet.
Структура сучасних інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни, на наш погляд, повинна містити такі основні елементи:
- програму курсу;
- робочу програму курсу;
- календарно-тематичний план лекційних, семінарських і практичних занять;
- модулі перевірки знань;
- індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент під час вивчення курсу;
- завдання для контрольних робіт із необхідним рівнем їх варіативності;
- опорний конспект лекцій з курсу;
- глосарій (словник термінів);
- методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу (розділу, теми);
- збірник задач і завдань до практичних занять з дисципліни;
- хрестоматію;
- рекомендована література;
- тести для самоконтролю;
- екзаменаційні питання;
- бібліотечні та Internet-ресурси;
- електронні підручники та посібники, де текстовий матеріал поєднується з графічним зображенням, показом документів;
- графічні документи та інші візуальні засоби, зразки, фонд законодавчих та інструктивних документів.
Такий комплекс можна розширити за рахунок підготовки авторських підручників з глосарієм, посібників для самостійної роботи з тематичним оглядом літератури, вправами для закріплення матеріалу, тестами для самоперевірки знань. Тому варто мати не лише текстовий, а й електронний варіант усіх цих посібників.
Розробка інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення з кожної дисципліни – широке поле науково-методичних пошуків для кожного викладача. Такий комплекс має відображати індивідуальний рівень роботи зі студентами конкретного викладача. Адже нині викладач виступає не тільки в ролі лектора, консультанта, а й стає своєрідним режисером пізнавального процесу. Тут не припустимий розрив між знаннями викладача та його методичними діями. І це не заперечує необхідності створення сучасних ІКМЗД у межах конкретного вищого навчального закладу або групи споріднених вищих навчальних закладів.
Висновки
Участь України у Болонському процесі – це в широкому розумінні частина загального повороту держави обличчям до людини, оскільки, насамперед, індивідуальний підхід до студента якісно відрізняє європейську освіту.
Освітні трансформації відповідно до вимог Булонської декларації (кредитно-модульної системи) – це не лише і не стільки рівні, модулі, експерименти, рейтинги. Це-перш за все, нова філософія освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем та студентом, це нові технології опанування знань, повна прозорість навчального процесу.
Системний комплексний підхід до впровадження інноваційних технологій навчання в усі елементи навчального процесу з повним сучасним методичним забезпеченням, розвинутою інфраструктурою навчального процесу дозволить провести реструктуризацію навчального процесу (шляхом скорочення аудиторного навантаження) і запровадження нових концептуальних підходів до організації й контролю самостійної роботи студентів. Збільшення часу на самостійне вивчення (чи поглиблення) окремих модулів (тем) дисциплін вимагає внесення змін і в оцінку знань студентів, введення нової системи комплексної діагностики знань студентів.
Список використаної літератури
1. М.Ф.Дмитриченко, Б.І.Хорошун. Вища освіта і болонський процес. – К.:Знання України, 2007.
2. К.В.Корсак, І.О.Ластовченко. Вища освіта і Болонський процес. – К.:МАУП, 2007.
3. В.І.Байденко. Болонський процес: структурна реформа вищої освіти. – М.: Дослідницький центр якості підготовки спеціалістів, 2002.
4. В.Г.Воронкова, О.Є.Швець. Вища освіта і Болонський процес. – Запоріжжя, 2004.
5. В.Г.Кремень. Болонський процес: зближення, а не уніфікація// Дзеркало тижня №48(473) – 13-19-грудня 2003.