Застосування педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі (стр. 5 из 5)

3. Формування системи міжпредметних знань, умінь і навичок, що виступає наступною важливою умовою впровадження запропонованої нами педагогічної технології, має, на наш погляд, циклічний спіралеподібний характер. Так, у кожному циклі, що являє собою сукупність дисциплін, які вивчаються студентами на відповідних курсах, можна виділити низку періодично повторюваних етапів (Табл. 1).

Таблиця 1 Етапи формування міжпредметних знань, умінь і навичок студентів у вивченні хімічних і технологічних дисциплін в коледжі

Етапи	Характеристика етапів
Підготовчий	Формування первинних уявлень
Перенесення, конкретизація первинних уявлень	Актуалізація, відтворення, використання тих понять і висновків, які були засвоєні на підготовчому етапі у попередніх дисциплінах
Розкриття, засвоєння, узагальнення, закріплення провідних ідей теми	Послідовний розгляд основних питань теми в тих чи інших дисциплінах, під час вивчення яких формуються відповідні міжпредметні знання, вміння та навички
Осмислення міжпредметних знань, умінь і навичок	Аналіз, конкретизація, узагальнення здобутих міжпредметних знань, умінь і навичок з різних дисциплін
Застосування міжпредметних знань, умінь, навичок	Використання навчальної інформації на основі ретроспекції, аналізу, екстраполяції здобутих міжпредметних знань, умінь і навичок з різних дисциплін у процесі вивчення наступного навчального предмету, складання заліків, семестрових та державних іспитів, виконання вправ та завдань практичних, лабораторних, курсових і бакалаврських робіт, дипломних проектів тощо

Процес поетапного формування міжпредметних знань, умінь і навичок студентів під час вивчення хімічних і технологічних дисциплін можна представити схематично у вигляді моделі (рис. 2). Така графічна модель являє собою циклічну структуру, в якій кожен виток спіралі (цикл) означає відповідний курс у підготовці фахівця, а окремий елемент відповідає певній навчальній дисципліні, у процесі вивчення якої формуються міжпредметні знання, вміння й навички. Так, наприклад, на першому курсі формуються первинні уявлення про поняття "жири", їхню загальну формулу, номенклатуру, властивості, знаходження у природі (тема "Жири" в курсі хімії) та роль жирів у живих організмах (тема "Хімічна організація клітини" у курсі біології"). Цей етап можна вважати підготовчим у вивченні формованого поняття.

СЗОШ — середня загальноосвітня школа; І, II, III, IV — курси навчання; Зх - хімія (загальна); Б - біологія; Ох - органічна хімія; Бх - біохімія; Мф— мікробіологія і фізіологія; Т — товарознавство харчових продуктів; ТПЇ - технологія приготування їжі; К - кухня народів світу; СТ - основи стандартизації та контроль якості продукції; Нп - навчальна практика; Тп - технологічна практика; Пп - переддипломна практика; Д - державні іспити; МС - молодший спеціаліст з фаху "Технологія харчування" (нормативний термін навчання — 3,5 р.).

Рис. 2. Модель поетапного формування міжпредметних знань, умінь і навичок студентів (на прикладі вивчення поняття про жири в курсах хімічних та технологічних дисциплін)

На другому курсі (органічна хімія) під час вивчення теми "Жири. Жироподібні сполуки" вже відбувається перенесення, конкретизація і узагальнення первинних уявлень про поняття жири та розкриття, засвоєння і узагальнення провідних ідей теми (більш ґрунтовно з'ясовуються властивості, фізико-хімічні константи жирів, процеси псування жирів; вивчаються жироподібні сполуки та речовини, супутні жирам тощо). Підкреслимо, що всі питання теми розглядаються на основі реалізації супутніх (з курсом мікробіології та фізіології, в якому вивчаються процеси засвоєння жирів під час травлення) та перспективних міжпредметних зв'язків (з курсами біохімії та технологічних дисциплін). Проте, на цьому етапі формуються також первинні уявлення про зміни жирів під час зберігання та в технологічних процесах під час обробки продуктів харчування (гідроліз жирів, їх втрати, процеси омилення, емульгування, окислення і псування жирів та жиромістких продуктів тощо). Отож, цей етап можна вважати одночасно й підготовчим щодо наступних дисциплін, з якими встановлюються перспективні міжпредметні зв'язки.

У міру засвоєння навчальної інформації з хімічних і технологічних дисциплін на наступних курсах відбувається поступовий розвиток, розширення, узагальнення та поглиблення знань, унаслідок чого формується система міжпредметних знань, умінь, навичок, необхідних для повного оволодіння фаховими знаннями, вміннями й навичками.

4. Визначення шляхів, добір методів і прийомів їх здійснення є важливою умовою впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальний процес ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації. На думку А. І. Єрьомкіна, під шляхами реалізації міжпредмепиіих зв'язків слід розуміти способи та засоби, з допомогою яких викладач створює умови для реалізації взаємопов'язаного, міжпредметного навчання та організовує розумову діяльність студентів [1]. Шляхи реалізації міжпредметних зв'язків можна зобразити схемою (рис. 3). Запропонована схема характеризує шляхи реалізації міжпредметних зв'язків, їхнє функціональне призначення та способи їх впровадження під час вивчення хімічних і технологічних дисциплін. Конкретизуємо їх, використовуючи для прикладу таку навчальну проблему: запишіть рівняння відповідної реакції та запропонуйте метод аналізу для визначення кислотного числа жиру, яке визначають за кількістю мг Калій гідроксиду, що взаємодіє з жиром масою 1 г. Під час розв'язання цієї навчальної проблеми поєднуються різні шляхи реалізації міжпредметних зв'язків, серед яких можна виділити: інформаційно-рецептивний (актуалізація навчального матеріалу про властивості жирів з курсу органічної хімії"); репродуктивний (повторення, відтворення і використання навчальних знань про кислотно-основний метод титриметричного аналізу з курсу аналітичної хімії); проблемний (розв'язання навчальної між-предметної проблеми); дослідницький (експериментальне визначення кислотного числа жиру ґрунтується на знаннях, уміннях і навичках з аналітичної та органічної хімій, перенесення розумових дій з використанням алгоритмічно-обчислювальних умінь - з аналітичної хімії та математики).

Отже, процес розробки і застосування педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі ВНЗ X—II рівнів акредитації забезпечує дотримання низки зазначених вище умов.

Рис. 3. Схема шляхів реалізації міжпредметних зв'язків

Висновок

В ході своєї роботи ми проаналізували теоретико-методологічні і методичні основи проблеми педагогічних технологій у безперервному утворенні: сучасні вимоги до системи утворення і професійної діяльності вчителя, сутність педагогічних технологій, особливості їхнього впровадження в освітньому процесі, а також проблеми розробки і впровадження педагогічних технологій у контексті гуманістичної парадигми утворення.

Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. Маючи на увазі технічні засоби, говорять про апаратуру, за допомогою якої демонструються матеріали, спеціально розроблені для неї.

Процес розробки і застосування педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі ВНЗ X—II рівнів акредитації забезпечує дотримання низки певних умов.

Під час розв'язання цієї навчальної проблеми поєднуються різні шляхи реалізації міжпредметних зв'язків, серед яких можна виділити: інформаційно рецептивний; репродуктивний; проблемний; дослідницький.

Список використаної літератури

1. Гончаренко С. У. Методика як наука. - Хмельницький: Вид-во ХГПК, 2000. — 30 с.

2. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискусии (Анализ зарубежного опыта). - Рига: НПЦ "Експеримент", 1998. - 180 с.

3. Лихачев Б. Т. Сущность, критерии и функции научной педагогики // Педагогіка. - 1997. - № 6. - С. 21-26.

4. Масюкова Н. А., Бабкина Т. А. Возможно ли воспроизведение образцов педагогической деятельности? // Педагогика. - 2000. - № 5. - С. 23-27.

5. Монахов В. М. Аксиоматический подход к проектированию педагогических технологий //Педагогіка. - 1997. -№ 6. - С. 26-31.

6. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Под ред. Е. С . Полат. - М, 2000. - 272 с.

7. Паламарчук В. Ф. Як виростити інтелектуала. - Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2000. - 152 с

8. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк. П. М. Воловик та ін.; За ред. С. О. Сисоєвої. -К.:ВІПОЛ, 2001.-502 с.

9. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації//Рідна школа-1998.-№ 12.-С. 3-17.

10. Равен Д. Педагогическое тестирование: Проблемы, заблуждения, перспективы:Пер. с англ. - М.: Когито-Центр, 1999. - 144 с.

11. Сікорський П. І. Теорія і методика диференційованого навчання. - Львів: СПОЛОМ, 2000.-421 с.