Другим етапом формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів є оволодіння ними мікродіалогом. Мікродіалог розглядають як засіб вираження основних комунікативних інтенцій партнерів по спілкуванню. Він є імпліцитною структурною основою розгорнутого діалогу і включає взаємопов'язані ланцюжки діалогічних єдностей, які ще називають діалогічним цілим. Мікродіалоги відрізняються від діалогічних єдностей не лише обсягом, але й своєю відносною завершеністю. Власне діалог (розгорнутий діалог) складається з двох-трьох мікродіалогів. Мета другого етапу - навчити учнів об'єднувати засвоєні діалогічні єдності, підтримувати бесіду, не дати їй зупинитися після першого обміну репліками. На цьому етапі використовуються рецептивно – продуктивні комунікативні вправи нижчого рівня (такі, що допускають використання спеціально створених вербальних опор для висловлювання учнів).
Звичайно на цьому етапі учасниками спілкування є самі учні, які виступають у певних ролях або від свого власного імені. На основі навчальних комунікативних ситуацій, запропонованих учителем (або поданих у підручнику), вони продукують мікродіалоги.
На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціональних типів, обсяг яких відповідає вимогам чинної програми для відповідного класу і типу школи, на основі створеної вчителем (описаної в підручнику) комунікативної ситуації. Вправи, що виконуються на третьому (заключному) етапі, відносяться до рецептивно-продуктивних комунікативних вправ вищого рівня (таких, що не дозволяють використання спеціально створених вербальних опор).
Отже у навчанні діалогічного мовлення учнів можна виділити такі рівні формування діалогічних вмінь і навичок: підготовчий або нульовий – навички реп лікування; перший – уміння поєднувати репліки у різні види діалогічних єдностей; другий – вміння будувати мікро діалоги з використання засвоєних діалогічних єдностей на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій; третій – вміння створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих комунікативних ситуацій.
2.2. Труднощі оволодіння діалогічним мовленням
Оволодіння іншомовним діалогічним мовленням представляє певні труднощі для школярів, коріння яких знаходимо у специфічних рисах цієї форми мовлення.
Перша з них викликана тим, що діалогічне мовлення об'єднує два види мовленнєвої діяльності — аудіювання і говоріння. У зв'язку з цим другий партнер має зрозуміти репліку першого партнера та швидко й адекватно відреагувати на неї, тобто відгукнутися реактивною реплікою. Ось тут і виникає гальмування процесу спілкування. Трудність полягає в тому, що необхідність сприйняти і правильно зрозуміти першого партнера, з одного боку, і підготувати свою відповідь - з другого, спричиняє стан роздвоєння уваги і, як результат, неспроможність вести діалог у нормальному темпі за умови недостатнього володіння мовними засобами.
Нерідко трапляється ще й так, що розпочатий учнями діалог "завмирає' після обміну однією-двома репліками. Це спричиняється труднощами продукування саме ініціативних реплік.
Ще одна перешкода в оволодінні учнями діалогом пов'язана з його непередбачуваністю. Діалог неможливо спланувати заздалегідь, адже мовленнєва поведінка кожного з учасників спілкування у значній мірі визначається мовленнєвою поведінкою іншого/інших партнерів. Кожному з них необхідно стежити за перебігом думки співрозмовника, часом несподіваним, а така несподіваність призводить до зміни предмета спілкування.
Література
1. Бех П.О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні//Іноземні мови. - 1996
2. Вишневський О.І Діяльність учнів на уроці іноземної мови. – К.: Радян. Школа, 1989р. -144с.
3. Леонтьев А.А. Речь и общение // Иностр. яз. в школе. – 1998
4. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языков . – М.: Высш. школа, 1991
5. Близнюк О.І., Панова Л.С. «Організація парної роботи учнів на уроках англійської мови з основою на зображальну наочність // Іноз. Мова. – 2001.
6. Перкас С.В.учебный диалог на уроках английского языка // ИЯШ. – 2000
Додаток 1
Основні види діалогічних єдностей
Групи діалогічних єдностей | Види діалогічних єдностей |
І | 1. Повідомлення – повідомлення2. Повідомлення – запитання3. Повідомлення – спонукання |
ІІ | 4. Спонукання – згода5. Спонукання – відмова6. Спонукання - запитання |
ІІІ | 7. Запитання – відповідь на запитання8. Запитання – контр запитання |
ІV | 9. Привітання – привітання10.Прощання – прощання11.Висловлювання вдячності – реакція на вдячність |
Додаток 2
Функціональні типи діалогів і притаманні їм види діалогічних єдностей
Функціональні типи діалогу | Види діалогічних єдностей |
Діалог – розпитування | • Запитання – відповідь• Повідомлення – запитання• Повідомлення – відповідь + повідомлення• Повідомлення – повідомлення• Повідомлення – повідомлення у відповідь +додаткове повідомлення |
Діалог – домовленість | • Запитання – відповідь + повідомлення• Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення• Повідомлення – повідомлення у відповідь + запитання• Спонукання – згода/відмова• Запитання – відповідь • Повідомлення – запитання |
Діалог – обмін враженнями, думками | • Повідомлення – повідомлення• Запитання – відповідь + повідомлення• Повідомлення – запитання• Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення• Запитання – відповідь |
Діалог – обговорення (дискусія) | • Повідомлення – повідомлення• Запитання - відповідь• Повідомлення – відповідь• Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення |