4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Виконуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: «Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).
5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті.
Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. Робота на уроці складається з таких етапів:
а) читання тексту;
б) бесіда-аналіз прочитаного;
в) добір синонімів до слова;
г) створення тексту із заміною слова відповідним синонімом.
д) читання і аналіз учнівських робіт.
6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів.
Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні.
Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синонімами (стилістичне редагування), на вживання синонімів під час написання переказів, творів [12, 29].
У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного значення слово може бути членом різних синонімічних рядів. Наприклад: свіжий – сьогоднішній (свіжа газета, свіжий хліб) холодний (свіжий вітер, свіже повітря).
Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданого слова його потрібно ввести в контекст. Важливо також організувати спостереження за лексичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватися з іншими словами. З цією метою слід використовувати вправи на утворення словосполучення із синонімічними словами (наприклад: коричневий, карий, плаття, очі, костюм).
Серед різноманітних видів вправ важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких — збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здібностей дітей [11, 18].
За програмою 1-4 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами.
Для того, щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і зв'язних текстах.
У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:
· виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;
· добір антонімів до поданих слів;
· заміна в тексті виділених слів антонімами;
· дописування речень словами, які мають антонімічний смисл;
· складання речень з антонімами [27, 10].
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з протилежним значенням у прислів'ях: Від маленької іскри може загорітися великий ліс. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживанням антонімів у прислів'ях можна організувати на уроках читання.
Вправи на спостереження за вживанням антонімів можуть виконуватися учнями під час вивчення граматичного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієслова, прислівника.
Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мови. З цією метою вчитель пропонує дітям дописати з довідки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, сміятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низький, сміх, плакати.)
Звичайно, робота над антонімами не обмежується тільки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні варіанти вправ, серед них:
а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зима—..., старий—..., чорний—...;
б) у словосполученнях чи реченнях замінити виділені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ледачий хлопчик або почався урок. У класах і в коридорах — тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;
в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні словосполучення: темна ніч — …., хвалять за працю — ..., ..., весняний ранок — ....;
г) продовжити почате речення антонімами: як є початок, то й ... буде. Де багато слів, там ... діла;
д) складання невеличких зв'язних текстів із використанням у них антонімів (наприклад, про спортивні змагання, роботу на пришкільній ділянці тощо).
Як і під час роботи над синонімами, при вивченні антонімів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір антонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна дібрати кілька антонімів: солодкий — гіркий (перець), солодкий— кислий (виноград), солодкий — солоний (огірок).
Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися, реготати.
Виходячиіззавданьсловниковоїроботи, доцільно пропонуватидітямтакі вправи:
1. Прочитайтеколонкислів, знайдітьпари близькихзазначеннямслів.
2. Прочитайтеслово. Яксказатипо-іншому?
3. Прочитайтеслово. Зякихсліввоно утворене?
4. Прочитайтесловосполучення. Утворіть зйогослівновеслово.
5. Середслівзнайдітьприкметник (іншучастинумови). Якесловосховалосьуцьомуприкметнику? (Наприклад: пухнастий).
6. Прочитайтеслова. Поділітьїхнадвігрупи. Поясніть, чомутакподілили. Поділітьслована групи, аналізуючиїхзначення.
7. Середсловосполученьзнайдітьі назвітьвжитівпереносномузначенні. Поясніть своюдумку [25, 136-137].
Важливим видомроботинадтекстом є виконаннявправнарозвитокорфографічноїпильності, засвоєннятеоретичнихзнаньзмови, якебазуєтьсяна читаннізграматичнимзавданням.
1. Знайтисловоназаданеправило.
2. Знайтисловосполученняприкметник + іменник. Скластисловесниймалюнок, використавшизнайденісловосполучення.
3. Знаходження слів, якіпередають певніпочуття (дочогосьзакликають).
4. Читанняізнаходженняспорідненихслів.
5. Читаннязвиписуваннямслівдопрактичногословника [32, 31].
Вправинавизначенняобразноїтасмисловоїролі словаіслово-сполученьпрактичнопереконуютьдітей втому, щовхудожніхтворахвипадковихслівнебуває—кожнеслововикористанезпевнимсмисловим художнімнавантаженням.
1. Знайдіть втекстіепітети, порівняння, метафори (безуживаннятермінів). Поясніть їх використання.
2. Знайдітьіпрочитайтеопис. Назвітьу ньому слова, які позначають ознаки предметів. Якурольвонивідіграютьв описі?
3. Прочитайте, якісловапередаютьшвидкість зміниподій. Доякоїчастинимовиналежатьціслова?
4. Знаходженнявреченні (тексті) слів, ужитихупереносномузначенні. Поясненнянеобхідностівикористанняданогословазпрочитаномууривку.
5. Замінітьподанівисловисловамитексту.
6. Доберіть слова, близькізазначеннямдо поданих. Якпо-іншомуможнасказати? Чомусаметакеслововикористававтор?
7. Читання і знаходженняслів, задопомогоюяких авторпоказуєсвоєставленнядозображуваного.
8. Поясненнядоцільностівикористання образногослова, висловуасловеснійкартині.
9. Порівнянняобразнихвисловів, використанихна початкуівкінцітвору, якіописуютьоднеітежявище (предмет, істоту).
10. Знаходженняслова, якенайчастіше повторюєтьсяутворі. Длячогойоговикористававтор?
11.Визначити, якийнастрійпередають даніслова. Щохотів підкреслитицимавтор?
12. Якісловапередаютьлюбовдолюдей (іншіпочуття)? [29, 21].
Роботунадсловомможнаназватиефективною, якщоученьвикориставйогозтакимзначенняму власномумовленні, усномучиписемному.
Важливим напрямком збагачення словникового запасу молодших школярів є робота із пояснення походження (етимології) слів. Розуміти походження слова і вміти його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення.
Вправи з етимології слів не передбачаються програмою, проте аналіз змісту підручників з читання виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням [38]. Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. При цьому в початкових класах цю роботу можна проводити за трьома напрямками:
1. Учитель розповідає про походження певного слова, що зустрічається у змісті навчання на уроках рідної мови, читання, інших предметів.
2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі з читання — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.д.