Ефективність правової діяльності учнів може бути підвищена, якщо врахувати концепцію рольового підходу. Відомо, що виконання будь-якої соціальної ролі, яка задовольняє людину, дає їй моральне задоволення, породжує відчуття подолання нових висот – сприяє її розвитку, істотно впливає на моральні та інші якості. Саме з цієї закономірності, з особливостей і можливостей самої дитини повинна виходити школа в організації тієї або іншої діяльності.
Важливим є питання про послідовність, логіку правового виховання у процесі правоохоронної діяльності школярів. Ця послідовність має будуватися не просто за принципом ускладнення правової інформації і діяльністних завдань, а відповідати психолого-педагогічним закономірностям формування складних цілісних якостей особистості. Дослідження переконують, що формування правових знань, умінь і навичок правоохоронної діяльності молодших школярів повинно реалізуватись від абстрактно-узагальнених уявлень про право, охорону законності і правопорядку, інтересу до правоохоронної діяльності до відповідних знань, умінь та навичок і на базі нових утворень особистості до розвитку дійових правових поглядів.
У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватися принципу індивідуального підходу. У практиці виховної роботи ще нерідко зустрічаються класоводи, які розуміють індивідуальний підхід тільки як безпосередній вплив на особистість невстигаючого чи недисциплінованого учня. Тому вони обмежуються у правовиховній роботі виправленням уже допущених недоліків шкільного та сімейного виховання. Доки учень не почне відверто порушувати правила поведінки, на нього майже ніхто не звертає уваги, а тільки він допустив негативний вчинок, його починають "перевиховувати", читаючи йому моральні сентенції.
Під час дослідження класоводи у такому разі передусім виявляли причини допущених негативних вчинків. Залежно від причини, а їх може бути безліч, підбиралась міра індивідуального впливу. Індивідуальний підхід тільки тоді буде ефективним, коли спрямований не на вирішення окремої ситуації, а органічно вплітається в систему, спрямовану на подоланнянедисциплінованості того чи іншого учня. Вихідним моментом індивідуального підходу слід вважати конкретну особистість, на яку спрямований той чи інший виховний вплив. Для успішної індивідуальної роботи класовод має уважно вивчати учнів свого класу.
Дослідження переконало, що індивідуальна правовиховна робота має будуватися за добре продуманою програмою. Спочатку виявляють основні риси негативного розвитку учня. Серед негативних якостей у школяра завжди є головне, що визначає його поведінку. Згодом визначаються причини відхилень від норм поведінки (недоліки роботи школи, помилки виховання в сім'ї, вплив оточуючого середовища і т.п.). Основою перевиховання є опора на позитивні риси учня. Для цього вияснюється, що в характері учня треба розвивати, а що треба закладати і формувати.
Одним з важливих моментів правового виховання учнів є розкриття перед ними "перспективи" порушників правових норм. Такі учні передусім мають зрозуміти, що вони вже покарали себе, бо стали на антисуспільний шлях, перейшли межі дозволеного. Вчені-юристи довели, що смертність серед тих, хто з дитинства став на хибний шлях, у десять разів вища, ніж серед нормальних неповнолітніх (хтось загинув у колонії або нетверезим потрапив під колеса автомобіля, хтось наткнувся на лезо ножа "приятеля"). Таким неповнолітнім варто намалювати картину їх можливого "котіння" по похилій площині аж до спеціального закладу. У цьому плані слід схвалити профілактичну користь "екскурсій" для важковиховуваних та й звичайних учнів до виховної колонії. Цінним з виховного погляду є те враження, яке справляє ознайомлення учнів з умовами життя і діяльності колоністів. Понад 90 відсотків самих колоністів заявляють: якби я знав, що мене тут чекає, то не скоїв би злочину.
Індивідуальна правовиховна робота з учнями будується так, щоб вони привчалися самостійно давати правильну оцінку своїй поведінці і вчинкам інших.
У процесі пошуково-експериментальної роботи особлива увага приділялась використанню можливостей правового виховання молодших школярів, закладених у нормативних документах, на основі яких будується робота вчителя початкових класів з виховання навичок правомірної поведінки школярів. До таких нормативних документів належать правила для учнів, правила внутрішнього розпорядку школи, правила поведінки дітей та підлітків у громадських місцях, правила дорожнього руху та інші.
На нашу думку, є нагальна проблема в кожній школі розробити детальні правила поведінки учнів у школі, вдома, на вулиці, в громадських місцях. Не вважаємо, що в правила поведінки в школі буде зайвим записати: „Бережи свою парту, свій клас. Не пиши на парті, не брудни її чорнилом”, „Гуляючи в коридорі, притримуйся правої сторони, швидко не бігай, голосно не кричи, не влаштовуй бійки”. У правилах поведінки вдома не зайвими будуть нагадування: „Намагайся не чекати, коли тебе попросять про допомогу, нагадають про твої обов'язки”, „Не можна висловлювати не задоволення, що у тебе немає тої чи іншої речі” (з "етичного кодексу" В.О.Сухомлинського). У правилах поведінки на вулиці, крім правил безпечної поведінки учнів на вулицях і дорогах, можуть бути вимоги типу: "Бережи свій під'їзд і слідкуй за тим, щоб й інші дотримувались правил порядку в під'їзді", "Якщо хтось упав, допоможи піднятися", "Не смійся, не звертай особливої уваги на людей з фізичними вадами", "Розмовляючи з дорослими, не тримай рук у кишенях". У правилах поведінки в громадських місцях варто не забувати таких "дрібниць": "При виході з тролейбуса не кидай квитка під ноги", " У роздягальні треба стати в чергу за пальтом", "У залі для глядачів не можна смітити, лузати насіння".
У дисертаційному досліджені І. Запорожана розроблені деталізовані правила поведінки для молодших школярів, які внесені до статутів шкіл і пройшли апробацію в закладах освіти Тернопільської області. Це є важливим тому, що їм надається рівень категорії закону для даного закладу і виконання їх є обов'язковим як для директора, так і для першокласника. Завдяки чому виробляється певна відповідальність у школярів, у наступних класах вона ускладнюється, усвідомлюється і стає нормою поведінки (Додаток 7).
Робота над правилами для учнів здійснювалася нами у двох напрямках: по-перше, роз'яснювали їх, домагаючись свідомого засвоєння учнями вимог до їх поведінки; по-друге, привчали учнів до дотримання цих вимог, формували потребу в постійному їх виконанні.
Виховання звички дотримуватись правил поведінки, дисциплінованості передбачалось з перших днів перебування учнів у школі. Дуже важливо при цьому, щоб учитель молодших класів знав, як розуміти дисципліну і якими методами домагатися її, як розумно користуватися для цього своєю владою над учнями.
Ми керувалися тим, що на учня, з перших днів його навчання, слід дивитися як на громадянина України, особистість, котра має певні права та обов’язки. Така вимога виходила з того, що класоводи часто бачать в учневі тільки людину, котра повинна вчитися, слухати старших, добре поводитись тощо. Нерідко знаходяться й такі вчителі, що впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися послуху, ламаючи волю дитини. У такому випадку в учнів виховується бездумний послух або зухвале непідкорення.
Під час засвоєння правил поведінки молодшими школярами використовувалися елементи гри. Діти дуже захоплювалися "розігруванням сцен", з великим бажанням інсценізували вимоги правил поведінки в класі, на вулиці. Перш ніж формулювати правила про те, що учень повинен старанно вчитися, уважно слухати пояснення вчителя, сумлінно і самостійно виконувати всі його завдання, вести себе добре на уроці, проводилась бесіда, на якій перед дітьми ставилось ряд запитань: Як потрібно вчитися? Як слухати пояснення вчителя? Як поводитись на уроці? У ході такої бесіди основні положення ілюструвались цікавими прикладами з життя класу, з художньої літератури, кінофільмів, телепередач. Усе це допомагало глибше переконати учнів у доцільності і необхідності правил. Вимогу "самостійно" виконувати завдання ілюстрували роботою учня за партою. Діти із задоволенням "програвали" окремі моменти вимог до поведінки в школі, вправлялися в правильній поведінці, зауважували відхилення від норм тих чи інших правил, які вони вивчали.
Вивчення школярами правил поведінки поєднувалося з їх практичними справами. Це сприяло формуванню у них не тільки переконаності в необхідності їх дотримання, а й виробляло відповідні вміння, навички та звички поведінки. Шляхів для такого поєднання є багато. Важливо продумати кожен пункт правил і знайти для нього практичний вихід. Користувалися для цього кожною нагодою. Так, на уроках вимагали, щоб на партах було все необхідне для занять, щоб учні були активними, акуратними, дисциплінованими. На класних годинах вислуховували звіти учнів про виконання ними вимог режиму дня, дотримання правил санітарії і гігієни, бережливе ставлення до шкільного майна. Цікавилися, які книжки прочитали учні за тиждень, чи вчасно здали їх до бібліотеки, як провели свій вільний час. Перед виходом до театру чи в кіно проводилися настановні інструктажі з вимогою самоконтролю за тим, як учні проходять між рядами крісел, як розмовляють, як поводяться під час зустрічі з дорослими, у салонах транспорту тощо. Вправлялися у спеціальних іграх:
– А зараз пограємося в гру "Відшукайте своє місце в кінотеатрі". Уявіть собі, що перед вами великий зал кінотеатру (Учитель показує на набірне полотно). Кожна окрема кишенька набірного полотна – це стілець.
– Ви всі купили квитки до кінотеатру (У кожного учня на парті квиток, на якому зазначено ряд і місце).