Досвід роботи вчителя фізкультури (стр. 4 из 8)

Приставні кроки дуже нагадують рухи ногами у фехтувальників. Завершується "Тіп-топ" випуском снаряда. Наголосити, що уявний кут випуску має бути близьким до 45° від поверхні землі. Відстань між учнями в парі від 10 до 15 м. Коли всі учні виконують "Тіп-топ" правильно (ніхто не робить нормальних кроків, а тільки приставні, та ще й за низької посадки), рухаємося далі і ускладнюємо вправи, зв'язуючи окремі ділянки. З'єднуємо три "Вітрячки" з трьома "Тіп-топами" одночасно, потім "проводжаємо" м'яч декількома кроками із "Сонечком". Якщо все виконується технічно правильно, рисунок руху стає досконалим, а значить — раціональним. Якщо учень успішно виконує зв'язку з декількох нешвидких кроків розбігу з приставними кроками, махів ліктем та "проводжанням" м'яча — оцінка 8 — 9 балів йому забезпечена. Ще раз наголосимо на важливості такого елемента кидка, як замах (мал. 3). Під час навчання треба намагатися досягти повного автоматизму у його виконанні. З іншого боку дітей на уроці можна залучати до творчого пошуку альтернативних способів виконання замаху, використовуючи, наприклад, рухи шаблею, коли козаки захищалися від багатьох супротивників, прийоми бейсбольного кидка тощо. Крім того, в кожного вчителя, мабуть, є свої секрети щодо навчання окремих рухів. Наприклад, щоб навчити учня правильного руху під час замаху із положення, коли пряма рука відведена назад і треба провести зігнутий лікоть вперед за плечем, коли передпліччя ще позаду, радимо йому ударити ліктем по долоні протилежної руки, яка знаходиться на рівні протилежного плеча і трохи попереду.

Мал. 1. Рух ліктями — "Двері"

Мал. 2. Рух ногами — "Тіп-топ"

Мал. 3. Нахил після метання — "Проводжаю"

Крім перелічених ігор-вправ ще граємо на уроці у "Морський бій", "Супутник", "Кеглі", "Баскетбол", "Волейбол", "Футбол". Усі ці міні-ігри розвивають відчуття м'яча, м'якість і точність рухів, допомагають відшліфувати техніку рухів. Дуже важливо, що всі вони виконуються в парах, що влучення в ціль супроводжується сигналом: ударами в долоні, присіданням або іншим рухом [12].

"Морський бій" виконується в парах (відстань у парі до 10 м).

З трьома — десятьма "Вітрячками" попадають у "кораблик"-ціль партнера (кед, кросівок учня, поставлений профіль). Попадання від землі не враховується, кожне вдале влучення сигналізується, наприклад, трьома ударами в долоні.

"Супутник" — подібна вправа, але намагаються влучити у долоню високо піднятої руки.

"Кеглі" — виконується сидячи, ноги нарізно — котити м'ячик (маленький з ганчір'я) і попасти у "ворота" між ногами напарника.

"Баскетбол" — відстань у парі близько двох метрів, треба попасти м'ячем у кільце із зімкнених рук напарника, випустивши м'яч по дузі.

"Волейбол" — підкинувши м’яч. передати його напарнику верхньою або нижньою передачею або подачею.

"футбол" — підкинувши невисоко м'яч, вдарити його ногою знизу, щоб він полетів напарнику до рук (так, як воротар вибиває м'яч у поле, але не сильно).

Гра "Снайпер" дуже корисна дія закріплення техніки метання, особливо у початковій та середній школі. У середній школі доцільно трохи удосконалити правила відповідно до віку учнів. По-перше, нехай команда хлопців грає проти команди дівчат (у змішаних командах переважно грають більш спритні хлопці, а дівчата простоюють). Кому з гравців попав м'яч, той і метає його, намагаючись влучити у гравця суперників. По-друге, щоб урівняти шанси на перемогу, треба обмежити можливості хлопців, наприклад, дозволивши їм влучати тільки у ноги дівчат, або взагалі нижче колін. Можна ускладнити правила, запровадивши систему штрафів: зробив помилку, порушив правила — віддай м'яч супернику. Гра стає цікавішою, учні самі виправляють помилки, допомагають один одному.

Описані вправи дають змогу розвинути в учнів рухливість у верхніх кінцівках, навчити повороту тулуба, "проводжанню" снаряда, виконанню руху ліктем вперед і швидким "несіпаним" рухам. Набуті навички закріплюються домашніми завданнями.

1.4 Розвиток рухових якостей на уроках

Враховуючи, що розвиток рухових властивостей є одним з найважливіших компонентів фізичного виховання школярів, учителька Ж. О. Твердохліб на своїх уроках основну увагу спрямовує на вирішення цих завдань.

Для розвитку рухових властивостей важливе значення мають правильний підбір і застосування підготовчих вправ. Учителька добирає такі вправи, які за своєю структурою близькі до дій, що розучуватимуться на уроці. Це рухи типу багатоскоків, біг з високим підніманням стегон, біг з діставанням високо підвішених предметів (для цього використовується висувна перекладина) та інші.

У початкових класах Жанна Олексіївна найчастіше використовує метод поєднаного розвитку властивостей і навчання рухових навичок, а у старших класах старається надати урокам чіткої тренувальної спрямованості і сприяти підвищенню фізичної підготовленості школярів [6].

У 7—11 класах певні труднощі викликає необхідність врахування специфіки фізичного розвитку дівчат. Спеціально для них в структуру уроків включаються вправи, що сприяють зміцненню м'язів живота, формують витонченість, граціозність, пластичність рухів.

Для розвитку сили своїх вихованців Ж. О. Твердохліб широко застосовує динамічні вправи. Якщо у залі немає достатньої кількості наборів гантель, гир, іншого потрібного обладнання, вона знаходить вихід — використовує комплекси вправ з власною вагою, які є досить ефективними: згинання і розгинання рук в упорі лежачи; підтягування; вправи з опорою; вправи з великою кількістю повторень при середньому і малому навантаженні. Застосовує рухливі ігри типу "Виштовхни із кола", "Бій півнів", "Сильніший і спритніший".

Учителька вважає, що в учнів початкових класів не слід формувати окремі групи м'язів — їх потрібно розвивати гармонійно, тому не використовує вправ з обтяженнями.

У середніх класах кількість вправ з навантаженнями збільшується, вводяться лазіння по вертикальному канату, підтягування, прості й змішані виси, враховується необхідність диференційованого підходу до визначення інтенсивності і обсягу силових вправ для хлопців і дівчат.

Саме у цьому віці серед дітей виділяються лідери, які краще фізично підготовлені, відвідують спортивну школу, гуртки, секції. Виникає можливість застосовувати у залі кругове тренування, коли учні класу тренуються на 4—6 "станціях", це сприяє збільшенню моторної щільності уроків. Жанна Олексіївна контролює роботу дітей на 1 — 2 "станціях", де виконуються найскладніші вправи, на інших — роботу учнів, дотримання правил техніки безпеки контролюють призначені вчителькою старші груп з числа активістів, вони ж першими демонструють членам своєї групи виконання вправ, правильні прийоми роботи. Інструктажі для цих дітей вона проводить перед уроком або безпосередньо під час пояснення завдань. Під час підбиття підсумків уроку робота старших груп оцінюється в першу чергу.

У старших класах для юнаків розвиток сили стає найважливішим завданням. Підтягування, вихід силою із вису в упорі на перекладині, підйом ваги — найбільш ефективні вправи. У залі використовується вісь штанги, гиря вагою 16 кг, включаючи 3 — 4 серії по 6 — 12 повторень з інтервалами відпочинку 60 — 90 с в темпі 12 —15 рухів за хв. Ці вправи поєднуються з біговими навантаженнями середньої і великої інтенсивності протягом 3 — 6 хв. Для дівчат найбільше підходять вправи, що зміцнюють м'язи живота і спини, малого тазу, але не викликають сильних напружень.

Найсприятливіший вік для розвитку швидкісно-силових властивостей – 9 - 12 років. У 5 - 7 класах учителька використовує такі вправи, як стрибки на одній і двох ногах, стрибки із скакалкою, стрибки в довжину і висоту з розбігу, багатоскоки, метання набивних м'ячів, стрибки з поворотами на 90°, біг з високого старту, вправи з набивними м'ячами, багаторазові стрибки з максимальною висотою підскоку, присідання на одній і двох ногах з акцентом на швидкість, біг на короткі дистанції, метання м'ячів і фанати, рухливі ігри типу "М'яч гравцю", "Перестрілка м'ячем". Рухове навантаження прораховує таким чином, щоб воно поступово зменшувалося під кінець уроку, але перерв більше ніж 1 —1,5 хв. не було.

Витривалість — базова якість фізичної підготовленості, вона має величезне значення для працездатності організму. З метою її підвищення Ж. О. Твердохліб використовує бігові вправи, кроси, рухливі ігри. Після навантаження протягом 13 — 14 хв. період відновлення сил складає 3 — 5 хв., тому на це на уроках відводиться не більше як 16 — 20 хв. у старших класах, у початкових класах використовуються циклічні вправи протягом 4 — 6 хв., на початку року — не більше 1 — 2 хв., щоб привчити дітей до них.

Приблизно такі ж підходи зберігаються під час розвитку гнучкості та координації рухів [7].

З метою контролю за фізичною підготовленістю у всіх класах весною і восени проводить перевірку рівня розвитку основних рухових властивостей за допомогою таких випробувань, як біг на 30 м, стрибки у довжину з місця, біг протягом 6 хв., підтягування у висі та у висі лежачи, щоб мати змогу оцінити основні рухові властивості.

Протягом чотирьох років такі порівняльні тести вчителька записує у спеціальному зошиті, веде спостереження за розвитком кожної дитини, це допомагає планувати індивідуальний підхід до кожного учня.