Ейдетика. Використання символів на логопедичних заняттях (стр. 2 из 14)

Заміною, власне, є використання під час розв’язання розумових завдань умовних "образів" реальних явищ і предметів, різних знаків та символів. Символ - це певний знак, емблема, що умовно позначає якесь поняття, щось абстрактне.

Застосування образів-символів мовних звуків у корекційній роботі з дітьми дає змогу повніше використовувати резерви розумового розвитку дитини, а також створювати належне навчально - розвивальне середовище. Педагогічна технологія з опорою на образи-символи (за М. Фомичовою) передбачає не лише формування відповідних артикуляційних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль, самокорекцію вад вимови звуків; перехід від активності дорослого до активності самої дитини.

Педагоги та фахівці мають враховувати, що в дошкільнят і молодших школярів мовні центри Брока та Верніке у лобній ділянці лівої півкулі мозку ще не є достатньо розвиненими для абстрактного мислення. Використання ж символів у корекційній роботі створює відповідне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечує формування сенсомоторної цілісності дітей (емоційності, інтелекту, волі), підтримує єдність думки, почуттів і дій.

Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для самостійної корекції їх, для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кілька звуків водночас.

Внаслідок вікової недорозвиненості аналітико-синтетичної діяльності мозку дитина ще не здатна належним чином порівнювати свою неправильну (дефектну) звуковимову з правильною. У такій ситуації самоконтроль є недостатнім або взагалі відсутній. І саме символ слугує тією опорою, тим помічником, який самоорганізовує, налаштовує на правильну звуковимову, скорочує термін виправлення наявних мовленнєвих вад.

Позитивний вплив допоміжних чинників на запам’ятовування навчального матеріалу довели ще наприкінці XІX століття психологи-експериментатори Г. Ебінгауз, Г. Мюллер, Ф. Шуман. Роботі логопеда з дітьми допомагає символізація звуків. Символ - це наочна уява про звук, яка є зразком для наслідування у вимові. Орієнтуючись на пропоновані символи, діти запам’ятовують не лише сам звук, а й образ, що виникає в їхній уяві, коли вони вимовляють цей звук. Таке запам’ятовування з опорою на образ називається ейдетичним (грец. ейдос - "образ").

За науковим визначенням ейдетизм - це особливий різновид образної пам’яті, здатність найбільш яскраво й точно відтворювати в усіх деталях наочні образи предметів, які в даний момент не діють на органи чуттів. Фізіологічно основною ейдетичних образів є залишкове збудження зорового аналізатора.

Явище ейдетизму пов’язане з таким феноменом людського мозку як уміння "бачити" предмет, що вже безпосередньо не сприймається. Ейдетик не згадує, а ніби продовжує бачити, чути, відчувати те, чого вже біля нього немає. Вчені довели, що образне мислення закладене в дитині від природи і притаманне їй завжди.

Ейдотехніка - теорія, створена в марбурзькій психологічній школі (Німеччина) у 20-40 роках XX ст. Засновник цього вчення Е. Менш стверджував, що ейдетизм як різновид образної пам’яті є закономірною стадією дитячого розвитку, що сягає свого піку в 11-16 років. Прихильний до ейдетики педагог може задіювати необмежені резерви мислення дитини, розвиваючи її природну здатність мислити образами.

Саме цю закономірну стадію дитячого розвитку ми взялиа за основу, розробляючи методику використання образних символів звуків (літер) у логопедичний роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Таким чином, завдяки використанню образів-символів логопед може уникати мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її. До того ж символ породжує творчий потенціал, збільшує зацікавлення, розвиває мотивацію, сприяє кращому засвоєнню корекційно-навчального матеріалу, підводить до самостійного засвоєння дітьми норм правильної вимови звуків рідної мови.

Важливо й те, що практика застосування символів ураховує відоме вчення Л. Виготського про "зону найближчого розвитку". Спочатку дитина навчається правильно вимовляти звук із допомогою дорослого та певного образу-символу; потім спирається лише на символ; а згодом обходиться вже без нього (в міру автоматизації вимови). Впровадження цієї технології у практику стимулює перехід зони найближчого розвитку в актуальний розвиток самокорекції звуків. На початковому етапі автоматизація звука за допомогою символу відбувається на рівні механічного засвоєння, а з часом поступово переходить на рівень свідомого використання знань та орхоепічних навичок.

В роботі ми користувалися наступними принципами:

Активізація різних

видів аналізаторів

(зорового, мовно- Співвіднесення образу -

слухового, мовно- символу з певним

рухового) звуком (літерою)

Компенсація

та розвиток Розвиток самоконтролю,

недостатнього самокорекція вад вимови

фонематичного звуків

слуху

Формування та розвиток

пізнавальної діяльності-

спостережливості, уваги,

пам’яті, мислення

Стимулювання

інтересу до корекційної

Зняття навчально- діяльності, до логопе-

психологічного дичних занять

перевантаження

під час занять

Спираючись на ейдетику, ми розробили відповідні прийоми використання образів - символів у логопедичній роботі з дітьми

Ейдетичні прийоми:

Розглянемо перелічене детальніше.

Англійський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоціації є своєрідним "гачком", на якому "висить" факт і за допомогою якого можна "зловити" його, коли він занурюється на "дно". Асоціативний символ і є таким "гачком" у логопедичній роботі з дітьми, особливо з тими, в кого спостерігаються знижений фонематичний слух, нестійка увага тощо.

Прийом оживлення символу

Цей прийом допомагає дитині не лише почути конкретний звук, а за допомогою зорового образу ще й "побачити" його у словах, у тексті.

Символ - це немовби жива істота, яка може літати, шипіти, гарчати, бігати, повзати, гудіти, свистіти, щоб досягти головного результату - правильного звучання звука як у свідомості дитини, так і в артикуляції.

Наприклад, у навчально - ігрових ситуаціях оживлений символ "жук" виконує певні дії (літає, сидить, повзе, лежить) на тлі протяжного звучання: Ж-Ж-Ж… У слові жаба дитина впевнено вимовляє звук "Ж", тому що малюнок - символ жука асоціюється в неї із відповідним звуком.

Прийом перевтілення

Тут дитина сама виконує роль живого символу, витвореного в її уяві, увіходить в його образ, фіксує свої почуття, емоції. А позаяк власний досвід утримується в пам’яті найкраще, то й ефект запам’ятовування - як звучить та артикулюється звук - значно сильніший.

Входження в образ живого символу допомагає самостійно концентрувати увагу на певному звуці, правильно вимовляти його, а відтак долати свою невпевненість щодо правильного виконання того чи іншого завдання з певним звуком. У ході ігрових ситуацій та перевтілення у живий символ у дитини вдосконалюються артикуляційні навички, закріплюється правильна вимова звука, розвивається фонематичний слух.

Скажімо, у грі "Жуки полетіли на прогулянку" (до лісу, на поле, на луку) дитина, уявляючи себе жуком, імітує й озвучує його політ, чітко вимовляючи звук "Ж". з кожним разом завдання для "жука" змінюються, ускладнюються. Продемонструємо це на прикладах.

Завдання 1. "Політ великого жука" - вимовляти звук "Ж" твердо, протяжно, "сердито".

Завдання 2. "Політ маленького жука" - тихим, лагідним голосом вимовляти звук "Ж" пом’якшено, коротко, пестливо, весело.

Завдання 3. "Політ великого та малого жуків" - почергово проспівувати коротку й довгу пісню, тверду та пом’якшену, сердиту та лагідну, протяжну й уривчасту.

Завдання 4. "Гра - інсценівка за віршиком про жука":

Ой летів жук, жук.

(Діти - "жуки" імітують політ, озвучуючи його: ж-ж-ж).

Та й у воду - фук!

(Діти - "жуки" падають на спину).

Жук лежить і встати не може,

(Дитини - "жук", лежачі на спині, рухає руками, ногами й весь час промовляє: ж-ж-ж)

Кличе, хто йому допоможе: ж-ж-ж.

(Дитина "жук", голосно промовляє цей звук, кличе на допомогу)

Прийом активізації відчуттів дитини.

Зазначений прийом передбачає під час ігор з автоматизації та диференціації звуків оптимальне використання систем - аналізаторів: зорової, слухової, кін естетичної, моторної. Це допомагає дітям краще запам’ятовувати правильну вимову самого звука і слів із ним, проявляти самостійність та самоконтроль.

Для прикладу розглянемо зміст гри "Потяг". Діти будують варіанти потягу, викладаючи картинки-символи, літери, склади, слова з відповідними символами, і виконують різні мовленнєві завдання. Вони починаються з відповідей на запитання, які формулюються у процесі розглядання ряду зображень. Тут слід обов’язково дотримуватися логіки побудови запитання та вказівок:

Хто за ким їде? (щоразу дитина має назвати символ, звук, літеру, склад, слово, предмет).

Хто перед ким їде?