· Якісно новим способом життя та діяльності;
· Змістом навчальних планів, програм і підручників для 1 – 4 класів;
· Незаперечним авторитетом першого вчителя;
· Сильним впливом родинного гнізда.
У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище дитини серед навколишніх людей і характер її занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці та відпочинку, з’являються нові обов’язки. Період 6 - 11 років характеризується дальшим розвитком розумової працездатності хлопчиків та дівчаток, загострюється пам'ять. Їм властиві пластичність психіки, допитливість, товариськість, підвищена сприятливість до виховних впливів, щедра емоційність, нестійкість уваги, ситуативність поведінки, швидка втомлюваність, захоплення ігровою діяльністю, потяг до самостійності й самоутвердження свого власного «Я», конкретність і образність мислення. Виходячи з нашого дослідження, у вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру, навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно – моральних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги і терпимості. Народознавчий матеріал є чудовою основою для формування вищезазначених рис особистості школяра. Зауважимо, що вчитель повинен добре знати індивідуальні відмінності у школярів, психіку кожного учня і врахувати і особливості у виховній роботі.
2. Емоційність виховання
Відомо, що за своїм змістом переживання учителя і учнів сприяють підвищенню ефективності виховання. Негативні ж емоції гальмують виховну діяльність. Малозмістовне виховання не вимагає від учнів напруження думки, волі, воно неминуче породжує нудьгу, і тоді деякі учні починають шукати інших шляхів прикладення своїх сил і енергії.
Важливо викликати в учнів засобами народознавства почуття подиву, що надасть процесу виховання жвавості, пристрасності, захопленості. Молодшим школярам здебільшого бракує досвіду емоційного співпереживання від спілкування з природою. В цьому аспекті важливо правильно спланувати і провести екскурсію, спостереження. Вплив позитивних емоцій дає молодшим школярам переживання почуття краси. Дітям цього віку естетичні переживання від побаченого, почутого, від краси взаємин, від гарно зробленої речі. Тому треба насичувати виховний процес замилуванням красою, щоб пам'ять, мислення, уява учнів збагачувалась яскравими образами, які западають в душу, активізують мислення і мовлення. Слід мати на увазі і той факт, що українські народні звичаї та обряди є цікавими , насиченими, глибоко моральними й глибоко беруть за душу кожну людину. Важливий образний виклад змісту виховного заходу, мовлення вчителя, його зовнішній вигляд, засоби виховання, які повинні привертати увагу дитини.
3. Особистий приклад вчителя.
Приклад – це демонстрування взірця для наслідування. Вдаючись до прикладу, доводять істинність певної моральної норми, спонукають до певного типу поведінки. Як особливо важливий феномен, він впливає своєю наочністю і конкретністю. Чим доступніший та зрозуміліший учневі приклад, тим сильніше він впливає на свідомість учні. Вчитель початкових класів – носій екологічної культури. Відомо, що учні молодшого шкільного віку схильні до наслідування. Вони цілковито сприймають особистість свого першого вчителя. Тому педагог повинен не тільки знати народознавчі традиції екологічного виховання, а й формувати відповідні уміння і навички у своїх вихованців. Тут важливо усе: посаджене учителем деревце, доглянута квіточка, почищене джерельце, огороджений мурашник тощо. Спираючись на учнівський колектив, вчитель своїм прикладом спрямовує його діяльність відповідно до завдань екологічного виховання.
4. Організація безпосередньої діяльності дітей по охороні природи.
Пізнання дітьми природи, особливостей екологічної роботи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об’єктів, збереження та створення умов для їх нормального спілкування. Недоцільно вчителеві проводити екологічну роботу лише в рамках класної кімнати чи актової зали. Уміння і навички з охорони навколишнього середовища в учнів молодшого шкільного віку формуватимуться в активній безпосередній діяльності у природі і лише в гармонії з нею.
Отже, сукупність запропонованих педагогічних умов, на наш погляд, є необхідною і достатньою, оскільки виділена із врахуванням сутності проблеми та вікових особливостей молодших школярів.
2. Експериментальне дослідження
2.1 Методика експериментального дослідження
З метою визначення стану використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів, був проведений констатуючий експеримент, яких в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об’єктом дослідження виступали 34 учні початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів .
Провідними методами дослідження виступали:
· вивчення масового педагогічного досвіду;
· аналіз навчальної літератури;
· спостереження;
· бесіда;
· інтерв’ю;
· анкетування.
Такий підхід давав нам можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.
Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують народознавчий матеріал в екологічному вихованні молодших школярів, та який виховний потенціал містять чинні навчальні програми для учнів 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл, та як впливає використання засобів народознавства на екологічну вихованість школярів. Задля цього нами була розроблена система роботи, що дозволила з’ясувати коло цікавих нам запитань. Нами було опитано 18 вчителів початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І , ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, Лановецької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Лановецького району. З матеріалів інтерв’ю випливає, що 6 – ро з них стверджують доцільність використання засобів народознавства у вихованні молодших школярів, оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність виховного процесу; 8 вчителів вважають, що доцільно, але
тільки фрагментарно використовують народознавчий матеріал через відсутність інформації; троє педагогів не вважають пріоритетним використання засобів народознавства в екологічному вихованні, тому рідко використовують його в своїй педагогічній практиці.
Крім того нам вдалося з’ясувати причини, що утруднюють даний процес. Серед них поверхнева обізнаність самих вчителів з народознавчим матеріалом, незнання і невдале застосування основних педагогічних умов використання народних традицій у вихованні учнів початкових класів, невміння поєднати цей матеріал з загально навчальним.
Цілком логічно, що наступним кроком нашої експериментальної роботи був аналіз чинних для початкової школи програм
Ознайомившись з програмою з читання, ми зауважили теми, які цікавлять нас, усна народна творчість, фольклорні жанри: народні дитячі пісеньки, ігри, забави, лічилки, загадки, скоромовки, приказки, прислів’я народні усмішки, казки, легенди, притчі, байки, народні пісні. Важливе місце приділяється народним казкам про тварин, персонажам цих казок їх вдачі. Народні соціально – побутові казки, які вивчають діти, відображають народний побут, події із життя українського народу, його традиції.
Програма «Основи здоров’я» для учнів початкових класів представлена темами: «Народні традиції і здоров’я», « Народні традиції харчування»,
« Літні, зимові, весняні та осінні ігри та розваги».
У програмі « Трудове навчання» ми помітили теми: « Різдвяні свята», «Макетування предметів хатнього інтер’єру», «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», «Українські витинанки», «Художня вишивка в українському побуті», «Робота з рослинними матеріалами , квіткова символіка», «Вишивання і в’язання як види української народної творчості», «Традиційні весняні свята з використанням рослинних декорацій», «Конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси, рушники), краса і корисність «цілющого зілля» народної медицини. Використання лікарських і декоративних рослин у побуті. Підготовка і проведення спільно з дорослим «зільницького обряду», пов’язаного із збиранням лікарських трав; виготовлення дидактичної гри «Народна аптека».
У програмі «Я і Україна» знаходимо теми: «Забавки, ігри, повчальні казки, сімейне свято «Рослини». Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець), «значення води для рослин, тварин, людини?», «жива і мертва вода в казках», «Як хліб на стіл прийшов». Бережливе ставлення до хліба.