Науковий пошук здійснено на підставі положень теорії пізнання про взаємозв’язок свідомості та діяльності, єдності навчання, виховання і розвитку особистості. Здійснюючи дослідження, ми опирались також на Конституцію України, Закони України „Про освіту”, „Про позашкільну освіту”, Декларацію прав дитини, Національну доктрину розвитку освіти в Україні в XXI столітті”, положення про національне виховання (Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI століття).
Методи дослідження – теоретичні: аналіз і узагальнення філософської, соціологічної, психолого-педагогічної методичної літератури для визначення теоретичних основ дослідження, вироблення концептуальних підходів до розуміння сутності та змісту гуманістичних цінностей стосовно учнів початкових класів, розробка методики дослідження, обґрунтування змісту, форм та методів виховання гуманістичних цінностей, розробка критеріїв та виявлення рівнів вихованості гуманістичних цінностей у молодших школярів; емпіричні: методи педагогічної діагностики (цілеспрямоване і систематичне спостереження, бесіди, тестування, анкетування, творчі завдання, проективні методики), що використовувались для проведення зрізів на констатувальному та формувальному етапах дослідження з метою визначення рівня вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів у позаурочній діяльності; оцінка результатів проводилась шляхом порівняння досягнутого в експериментальній та контрольній групах; статистичні: методи математичної статистики, які використовувались для кількісної обробки результатів, що дало змогу зробити висновки про результативність запропонованої інтегрованої навчально-виховної програми виховання гуманістичних цінностей молодших школярів та з’ясувати динаміку кількісних змін у рівнях вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів до початку і після завершення дослідно-експериментальної роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідна експериментальна робота проводилась у початкових класах загальноосвітньої школи № 7, приватної школи-гімназії № 2 та навчально-виховного комплексу № 4 м. Хмельницького, Дмитрушківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Уманського району, загальноосвітньої школи № 1 м. Умані Черкаської області. До педагогічного експерименту було залучено 436 учнів початкових класів. Також здійснено опитування 53 директорів міських, сільських шкіл, керівників станцій юних техніків та юних натуралістів, спортивних секцій та інших гуртків, 131 випадкового респондента, 69 учителів початкових класів, 178 батьків.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що: вперше науково обгрунтовано та розроблено зміст, форми та методи виховання гуманістичних цінностей в учнів початкових класів, які реалізовано в інтегрованій програмі, та педагогічні умови їх ефективного використання у позаурочній діяльності; розроблено критерії та показники гуманістичної вихованості молодших школярів; уточнено зміст поняття „гуманістичні цінності” як особливого результату духовної діяльності людини, що виражається у ставленні молодшого школяра до речей, їх властивостей, дій, учинків тощо, які регулюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя і орієнтують у процесі задоволення своїх потреб; набула подальшого розвитку методика виховання гуманістичних цінностей в учнів початкових класів у позаурочній діяльності.
Практичне значення дослідження полягає у розробці та впровадженні у практику діяльності початкової школи інтегрованої навчально-виховної програми виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів у позаурочній діяльності, яка дає змогу комплексно реалізувати зміст, форми та методи формування особистості у взаємодії соціальних інститутів зі школою. Результати дослідження можуть бути використані вчителями при організації виховного процесу в початковій школі, в організації позаурочної та позашкільної роботи з учнями початкових класів, у підготовці підручників, посібників з виховання.
Основні положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в практику роботи загальноосвітньої школи міста Хмельницького № 7 (довідка про впровадження № 5 від 8 лютого 2005 року), навчально-виховного комплексу міста Хмельницького № 4 (довідка про впровадження № 11 від 17 березня 2004 року), Дмитрушківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Уманського району (довідка про впровадження № 35 від 17 грудня 2004 року), загальноосвітньої школи міста Умані № 1 Черкаської області (довідка про впровадження № 41 від 25 грудня 2004 року). Окремі положення дослідження використовуються в курсі педагогіки, теорії та методики виховання на кафедрах педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження № 813/03 від 7 жовтня 2005 року), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка про впровадження № 194 від 14 червня 2005 року), Кам’янець-Подільського національного університету (довідка про впровадження № 26 від 7 червня 2005 року) та Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича (довідка про впровадження № 17-38/1158 від 7 червня 2005 року).
Апробація результатів дослідження здійснювалась у процесі експериментальної роботи, виступів на наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі: міжнародних - „Україна – Європейський Союз: перспективи поглиблення партнерства” (Донецьк, 2006), „Сучасні педагогічні технології і освітні системи ХХІ століття” (Кіровоград, 2006), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2006), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі” (Київ, 2007); Всеукраїнських - „До витоків становлення української педагогічної науки” (Умань, 2001), „Підготовка вчителів до впровадження нових технологій навчання у малокомплектній початковій школі” (Умань, 2004), „Філософія Г.С. Сковороди і національна ідея” (Хмельницький, 2006), „Духовність українства ХХІ століття” (Кіровоград, 2006), „Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2007), „Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2007), а також на засіданнях кафедри педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, 2002–2007 рр.), засіданнях лабораторії „В.О. Сухомлинський і школа ХХІ ст.” (Умань, 2002–2007 рр.).
Публікації. Результати дослідження висвітлено в 11 одноосібних наукових працях, з них 7 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел з 266 позицій. Загальний обсяг становить 256 сторінок друкованого тексту, з них 171 основного тексту. Робота містить 12 таблиць, 6 схем, 13 рисунків, 2 діаграми.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформовано гіпотезу, завдання, теоретичні основи та методи дослідження, окреслено експериментальну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, відображено апробацію і впровадження результатів.
У першому розділі – „Теоретичні засади виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів” – розкриваються філософські та психолого-педагогічні аспекти гуманістичних цінностей; особливості виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів та аналізується стан проблеми у практиці роботи початкової школи. Розкрито сутність і структуру поняття „гуманстичні цінності”, проаналізовано тлумачення супутніх понять „гуманізм”, „гуманістичні взаємини”, „гуманістичне виховання”: Визначено основні параметри діагностування стану вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів.
На основі узагальнення результатів аналізу філософських, психолого-педагогічних праць (Ш. Амонашвілі, Л. Архангельський, І. Бех, М. Боришевський, О. Вишневський, І. Зязюн, В. Кузь, С. Рубіншнейн, А. Сиротенко, В. Сухомлинський, К. Чорна) було визначено, що гуманістичні цінності – це поняття, які регулюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя і орієнтацію на них у процесі задоволення своїх потреб. У дисертації уточнено зміст поняття „гуманістичні цінності”, які розуміємо як психологічні особливості, систему світоглядних орієнтацій, що полягають у ставленні до іншої людини, самого себе, суспільства та природного довкілля як найвищої цінності, у здатності здійснення вибору добра на противагу злу та систематичному здійсненні гуманістичної діяльності. Осмислено механізм трансформації гуманістичних цінностей в особистісні надбання. Відзначено, що гуманістична цінність формується послідовними діями, коли знання та уявлення про гуманність підкріплюються мотивами, що базуються на почуттях, ставленнях та відносинах. Неодноразово повторювані дієво, ці знання переростають у навички і звички, які у свою чергу коригують сутність учинків уже як переконання.
У дослідженнях Л. Архангельського, О. Богданової, М. Болдирєва, М. Глущенко, О. Ковальова, І. Мар’єнко, Л. Нестеренко, Д. Пащенка, Н. Трофимової розглядаються теоретичні аспекти гуманістичного виховання, зміст якого має відображати спеціально створену систему благотворних впливів сім’ї, школи та соціального середовища на особистість молодшого школяра з метою виховання гуманістичних цінностей, що є основою підготовки дитини до життя, засвоєння нею позитивного досвіду попередніх поколінь (обов’язково з урахуванням негативного досвіду) та вироблення нових підходів до подальшого розвитку суспільства і соціально-суспільних відносин, які базуватимуться на національній і загальнолюдській гуманістичній культурі. Тому зміст гуманістичного виховання, як підтверджують результати нашого дослідження, обов’язково має здійснюватися в комплексі з морально-етичним, естетичним, фізичним, громадянським, трудовим та відображати й утверджувати у свідомості й діяльності молодших школярів найвищі національні та загальнолюдські гуманістичні цінності.