У процесі виховання естетичного смаку в студентів вищих навчальних закладів МВС України засобами іноземних мов ми інтенсивно застосовували естетично спрямований навчальний матеріал як інформацію, представлену письмово, в аудіо чи візуальному вигляді, і має яскраво виражене естетичне наповнення за змістом (містить відомості про мистецтво, будь-які прояви краси у житті), за формою (поезія, живопис, музика, скульптура, фотографія тощо) та спонукає особистість до прояву естетичного почуття, впливає на формування естетичного ідеалу та розвиток естетичного судження, тобто виховує в неї естетичний смак.
У процесі впровадження педагогічних умов виховання естетичного смаку нами широко застосовувалися різні методи інтерактивного навчання, найбільш ефективними з яких були “Очікування”, “Мікрофон”, “Навчаючи — вчуся”, “Займи позицію”. Проводилися ділові ігри іноземною мовою, які, крім мовного та естетичного наповнення, мали фахове спрямування. Ділові ігри відбувалися у формі занять-екскурсій, судового засідання, проведення допитів тощо. Велике естетичне навантаження мала позааудиторна робота студентів, яка містила підготовку до проведення ділових ігор, самостійний добір матеріалу естетичного спрямування, підготовку та проведення концертів, участь у художній самодіяльності.
Серед видів роботи з естетично спрямованим навчальним матеріалом найбільшу дієвість показали художні переклади текстів іноземною мовою (віршів та прози), завдання на оцінку композиційної завершеності запропонованих текстів (придумати початок або продовження історії; заповнити прогалини в тексті; скласти портрет людини з висловів тексту; дати оцінку тексту за змістом, за формою викладення; розповісти текст від різних осіб або мовою, характерною для різних епох) тощо.
На контрольному етапі експерименту виявлено динаміку змін у показниках рівня вихованості естетичного смаку в експериментальних та контрольних групах.
У групах, де провідною формою роботи була позааудиторна, високий рівень вихованості естетичного смаку наприкінці експерименту показали 33% респондентів, середній — 61%, низький — 6%.
У групах з провідною аудиторною формою роботи, високий рівень вихованості естетичного смаку виявлений у 26% респондентів, середній — у 67%, низький — у 7%.
У групах, де сполучалися аудиторний та позааудиторний види роботи, на контрольному етапі дослідницького експерименту 43% респондентів мали високий рівень вихованості естетичного смаку, 55% — середній, 2% — низький рівень.
У контрольних групах при проведенні підсумкового зрізу виявлення вихованості естетичного смаку студентів також зафіксовані певні позитивні зрушення. Наприкінці експерименту високий рівень вихованості естетичного смаку показали 15% респондентів, середній — 63%, низький — 22% студентів контрольних груп.
У цілому в експериментальних групах, де провідною формою роботи була позааудиторна, збільшилася кількість респондентів з високим рівнем вихованості естетичного смаку майже удвічі — з 16 до 33%, з середнім — від 53 до 61%, а кількість респондентів з низьким рівнем вихованості естетичного смаку знизилась від 31 до 6%.
У групах з провідною аудиторною формою роботи кількість респондентів з високим рівнем вихованості естетичного смаку збільшилась від 12 до 26%, показники середнього рівня вихованості естетичного смаку майже не змінились — їхній прогрес склав від 64 до 67%, низького рівня — знизились від 24 до 7%. Відносна стабільність результатів вимірювання, отриманих на констатувальному та контрольному етапах експерименту, у випадку із середнім рівнем пояснюється тим, що значна кількість респондентів, які на контрольному етапі дослідницької роботи показували середній рівень вихованості естетичного смаку, розвинули його до високого рівня, а показники середнього поповнилися за рахунок вдосконалення естетичного смаку студентів, які раніше мали низький рівень вихованості.
У групах, де сполучалися аудиторний та позааудиторний види роботи, кількість респондентів з високим рівнем вихованості естетичного смаку збільшилась більше, ніж удвічі — з 19 до 43%, з середнім — змінилась від 65 до 55%, з низьким — знизилась від 16% до 2%. Така динаміка розвитку є дуже цікавою. Не зважаючи на те, що в показниках середнього рівня вихованості естетичного смаку наприкінці експерименту ми отримали зменшення відсотка кількості студентів, естетичний смак яких відповідає цьому рівню, результати саме групи, де провідною формою роботи була комбінована, є найкращими. Саме в групах, де ми поєднували різні форми роботи, протягом чотирьох років експерименту студенти досягали найкращих результатів у розвитку мовленнєвих навичок та вихованості естетичного смаку. Більший, ніж у групах з аудиторною та позааудиторною провідною формою роботи, відсоток студентів удосконалив свій естетичний смак з середнього до високого рівня вихованості.
У контрольних групах теж зафіксовані певні позитивні зрушення, але вони не такі суттєві, як в експериментальних: кількість респондентів з високим рівнем вихованості естетичного смаку збільшилася на 3% (від 12 до 15%); з середнім рівнем зросла на 4% (від 59 до 63%); кількість респондентів з низьким рівнем вихованості зменшилась на 7% (від 29 до 22%).
Підсумовуючи, можна сказати, що в експериментальних групах коридор позитивних зрушень у середньому склав 18-19%, максимальний — до 25%, а в контрольних групах середній показник позитивних зрушень становив 3%, а максимальний — 7%.
Таким чином, дані, отримані в процесі дослідницько-експериментальної роботи, підтвердили вірогідність гіпотези дослідження про те, що ефективність процесу виховання естетичного смаку студентів засобами іноземних мов можна суттєво підвищити за умов варіативності форм і методів особистісно орієнтованого підходу до студентів; упровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованих методів виховання естетичного смаку; інтеграції в навчально-виховний процес значних виховних можливостей навчальної дисципліни “Іноземна мова”, оновлення методики виховання естетичного смаку засобами іноземних мов з використанням оригінальних літературних текстів, застосування естетично спрямованого навчального матеріалу, використання потенціалу соціокультурного компонента процесу вивчення іноземної мови, широкого застосування різних видів самостійної роботи та інтерактивних методів навчання з метою виховати в студентів вищих навчальних закладів МВС потребу в долученні до естетичних цінностей та випрацювати алгоритм їхнього належного освоєння.
ВИСНОВКИ
1. На основі аналізу наукових джерел розкрито сучасне розуміння естетичного смаку в його педагогічному визначенні з огляду на структуру естетичної свідомості, комплексним інтегративним компонентом якої є естетичний смак. Естетичний смак містить компоненти естетичного ідеалу, естетичного судження, естетичного почуття та визначається нами як категорія, яка містить у собі естетичний ідеал, естетичне почуття та естетичне судження та є сполучною ланкою, що поєднує соціальний світ, природу та людину.
2. Визначено, що виховання естетичного смаку здійснюється в тому числі й у процесі оволодіння іноземною мовою. З огляду на нерозривний взаємозв’язок мови та мислення виявлено, що практична, розвивальна, виховна та освітня функції оволодіння іноземною мовою мають (завдяки насиченню соціокультурним компонентом) великий потенціал для виховання естетичного смаку.
3. Обґрунтовано критерії та показники вихованості естетичного смаку, виходячи з його структури: наявність естетичних знань, їх глибина, міцність, дієвість; широта кругозору; здібність до аналізу та засвоєння інформації; широта смакової палітри в мистецькій сфері (при цьому мається на увазі, по-перше, наскільки широкою є сфера естетичних цінностей, доступних смаковій оцінці, і, по-друге, наскільки здатна людина емоційно осягнути цінності різних епох, національних культур, створених у різних видах і жанрах мистецтва); характер та рівень емоційної реакції на твори мистецтва та явища дійсності; толерантність смакових оцінок; адекватність естетичної реакції на витвори мистецтва та об’єкти дійсності; ступінь емоційного задоволення від освоєння об’єкта; уміння розрізняти естетичні якості предметів і явищ, диференціювати їх утилітарні та художні якості у співвідношенні з власним естетичним ідеалом та естетичними канонами даного суспільства; виразність та образність мовних засобів, самостійність та оригінальність асоціацій і метафор, наявність чи відсутність мовних штампів; відчуття композиційної побудови творчої роботи; наслідування еталонів естетичної поведінки, оформлення, дизайну, манер тощо; наявність асоціативного мислення як активного елементу естетично повноцінного сприйняття дійсності.
4. Визначено та обґрунтовано рівні вихованості естетичного смаку – низький, середній та високий. Низький рівень розвинутості естетичного смаку особистості характеризується байдужістю до естетичного саморозвитку; недостатньо сформованою здатністю та нерозгорнутістю естетичного судження про об’єкт, його шаблонністю, наявністю несформованих естетичних ідеалів, швидкоплинністю орієнтацій, неадекватністю емоційних реакцій. Середній рівень розвинутості естетичного смаку особистості визначається легкістю у встановленні асоціативних зв’язків; сформованістю естетичного ідеалу, достатньо розвиненою здатністю до змістового аналізу інформації, її узагальнення та практичного застосування, зокрема, при вирішенні простих творчих завдань, однак ці процеси ще не мають системного характеру; емоційні реакції на об’єкти та явища дійсності адекватні, але немає толерантності естетичних суджень через брак естетичних знань. Високому рівню розвинутості естетичного смаку особистості відповідають такі елементи: здатність до глибокого естетичного сприйняття, що виражається в оцінці змістовної форми мистецького твору та характеризується розгорнутим судженням смаку; широкий кругозір, глибокі естетичні знання, адекватність емоційних реакцій на естетичні об’єкти та толерантність естетичних суджень, розвиненість асоціативного мислення, орієнтація на естетичний ідеал, якому властива істинність відображення прекрасного. Особистість має високу здатність до сприйняття нових об’єктів, що знаходять своє місце в системі цінностей, та не змінює її.