Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам'ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри ("Буратино", "Упізнай пісню по ритму", "Подумай і дізнайся"). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам'ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.
Спів
Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати диханняміж фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.
Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від "до" першої октави до "ля" першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву - сольно.
Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня "Ку - кушечка", муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування "ку-ку".
Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: "Заспівай власну колискову", "Допой пісеньку", "Поклич подругу або друга", "Питання і відповіді" і тому подібне
Музично-дидактичні ігри
Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.
Музично-ритмічні рухи
Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно - тихо), регістра (високий - низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.
На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю - хустки, стрічки та ін.
Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.
Дітей п'ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах
Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.
Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м'язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча - в тій або іншій мірі - беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м'язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.
При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п'ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув'язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.
4. Старша група (від п'яти до шести років)
Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твориподальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.
Слухання музики
Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.
• Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.
• Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв'язок із змістом.
• Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основнихметодів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п'єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики "Танець птахів", муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням - зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.
Спів
Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.
Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.
Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).
Музичному керівникові слід пам'ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, - так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти "ре" першої октави - "сі" першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.
В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.
Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.