Тому їх поміщають в картоннікоробки з кришками, що щільно закриваються, і зберігають в шафах з глухимидверцями. Для оберігання сухих препаратів, ентомологічних колекцій, чучел ігербаріїв від грибків і від комах-шкідників слід застосовувати, особливо вперіод літніх канікул, нафталін, парадихлор-бензол і ін.
Класифікація наочних посібників
Дидактичний принцип наочності єтаким, що веде у вченні, але його, як і в пізнанні, слід розуміти ширше, ніжможливість зорового сприйняття.
Поняття наочностівимагає в процесі вчення спеціального використання в учбових цілях не лишерізних предметів і явищ або ж їх зображень, як це тлумачилося до останньогочасу, але і моделей, символів, у тому числі знакових, таких, що відображають вумовній формі істотні властивості явищ, що вивчаються.
Особливу рольнаочність грає у вченні дітей молодшого шкільного віку, оскільки відповідаєособливостям їх сприйняття і засвоєння знань. Впливаючи на органи чуття(зрітельниє, слухові і т. д.), засоби наочності забезпечують різностороннє,повне формування якого-небудь образу, поняття і тим самим сприяють міцнішомузасвоєнню знань, розумінню зв'язку наукових знань з життям.
Наочність сприяєвиробленню в учнів емоційно-оцінного відношення до знань, що повідомляються.Проводячи самостійні досліди, учні можуть переконатися в істинності знань, щонабувають, в реальності тих явищ і процесів, про які, їм розповідає вчитель. Аупевненість в істинності отриманих відомостей, переконаність в знаннях роблятьїх усвідомленою, міцною. Засоби наочності підвищують інтерес до знань, роблятьлегшим процес їх засвоєння, підтримують увагу дитяти.
B залежності віддидактичних функцій розрізняються наступні види наочності.
Природнанаочність (рослини, тварини, корисні копалини); її функція - знайомство учнів зреальними об'єктами природи.
Експериментальнанаочність (явища випару, танення льоду); функція - знайомство з явищами іпроцесами в ході дослідів, спостережень.
Картинна ікартинно-динамічна наочність (картини, малюнки, фотографії, діапозитиви, кіно);функція - познайомити з якимись фактами, предметами, явищами через їхвідображення.
Об'ємна наочність(макети, муляжі, геометричні фігури); функція - знайомство з тими предметами,де об'ємне, а не площинне зображення грає роль в сприйнятті.
Звукова наочність(грамзаписи, магнітофонні записи, радіо); функція - відтворення звуковихобразів.
Символічна іграфічна наочність (креслення, схеми, карти, таблиці); функція - розвитокабстрактного мислення, знайомство з умовно-узагальненим, символічним відображеннямреального світу.
Змішана наочність- учбовий звуковий кінофільм; функція - відтворення якнайповнішого живоговідображення дійсності.
Перш ніжвідібрати для уроку той "або інший вигляд наочності, необхідно продуматимісце його вживання залежно від його дидактичних можливостей. При цьому слідмати на увазі, в першу чергу, цілі і завдання конкретного уроку і відбиратитакі наочні посібники, які чітко виражають найбільш істотні сторони явища, щовивчається на уроці, і дозволяють учневі вичленяти і групувати ті істотніознаки, які лежать в основі формованої на даному уроці вистави або поняття.
Від учбовихзавдань залежить і вибір однієї з форм поєднання наочності і розповіді вчителя.У одних випадках джерелом знання виступає наочний посібник, а пояснення вчителявиконує функцію керівництва сприйняттям учнів. Наочні посібники можуть служитиопорою для усвідомлення зв'язків між фактами, явищами, недоступнихбезпосередньому спостереженню, а слово вчителя спонукало до спостереження інаправляє дітей на, осмислення, тлумачення зроблених спостережень.
При узагальненні,повторенні вивченого, як правило, джерелом знання про факти, явища або їхзв'язки виступає бесіда вчителя, а наочність виконує функцію підтвердження,ілюстрації, конкретизації словесного повідомлення або служить відправнимпунктом повідомлення, що містить відомості про явища і зв'язки, недоступнібезпосередньому сприйняттю.
Засоби наочностіможуть виступати в ролі джерела знань при організації самостійної роботитворчого, дослідницького характеру. В цьому випадку вчитель визначає завдання,направляє діяльність учнів.
Засоби наочностіможуть служити зоровою опорою при опиті учнів: використовуючи, наприклад, вмісткадрів діафільма, учні переказують уривок літературного твору.
Кількість засобівнавчання, вживаних на одному уроці, визначається конкретними освітніми,виховними і розвиваючими цілями уроку. Сповна можливі випадки, коли вчительвважає достатнім використовувати на уроці лише підручник, не удаючись до іншихзасобів вчення. В той же час у ряді випадків необхідне комплексне вживаннярізних видів наочності.
У початковихкласах формуються не лише представлення учнів про об'єкти, що вивчаються, але іпоняття. Досягненню кожним з цих завдань сприяє використання різних видівнаочності. Це вимога комплексного підходу до використання засобів вченняпов'язана із специфікою їх функцій.
При формуваннівистав основне місце відводиться образній наочності. Найбільш простий,поширений і традиційний її вигляд - друкарські картини і ілюстративні таблиці,як демонстраційні, так і роздавальні.
Картина як засібвчення відома з XIX століття. У учбово-виховному процесі (на уроці і впозакласній роботі) застосовується у вигляді настінних демонстраційних картинвеликого формату; у вигляді ілюстративного матеріалу індивідуального ігрупового користування в альбомах сюжетних картинок; у стрічках ілюстрацій(листівок, вирізок) до епідіаскопа; у вигляді малюнків в підручниках. Картиниможуть бути спеціально створені до окремих тем учбової програми, репродукціїхудожніх полотен відомих майстрів також можуть служити корисним навчальнимпосібником.
Картини володіютьоднією особливістю, яка пояснює їх систематичне вживання в школі: художникзмальовує основні ознаки предметів і явищ в більш концентрірованном вигляді,ніж це зустрічається в житті. Винесення основного на передній план забезпечуєможливість чіткого відділення головного від другорядного. Образотворчі засобисприяють яскравому, образному, повному сприйняттю картини, стимулюють мову учня.
На уроках картинивикористовуються для вирішення різних учбових завдань: вони можуть бутиджерелом нових знань, матеріалом для узагальнення, ілюстрацією розповідівчителя або учня, засобом мотивації.
Достоїнстваучбових картин - їх велика інформаційна ємкість, що досягається художністю зображенняоб'єкту, що вивчається, відсутність неістотних деталей, що можуть відвернутиувага, статичність дітей. Крупне зображення дозволяє тривало фіксувати увагуучнів на явищі, що вивчається, направляти його на істотне, головне.Використовуючи учбові картини, вчитель знайомить школярів також і з прийомамироботи, які потім знайдуть місце при самостійній діяльності учнів зроздавальним матеріалом не лише друкарського, але і наочного характеру, тобтоза допомогою картин формує загальноучбові уміння. У педагогічному плані істотноі те, що картини як своєрідні художні твори надають на учнях сильну емоційнудію, тим самим, підсилюючи сприйняття учбового матеріалу. В той же час робота зкартинами є своєрідною базою для розуміння живопису, що важливе у виховному ірозвиваючому планах.
Таблицірозрізняються за призначенням і оформленню. Основу одних з них складаютьхудожньо виконані зображення об'єктів, що вивчаються, або відповідніфотознімки, об'єднані загальною темою (таблиці із зображеннями тварин, рослин:"Гриби", "Береза і ялина", "Птиці" і т. п.).
Інші таблиці єпоєднанням цифрового, текстового або графічного матеріалу з одним абодекількома малюнками або без їх. До них відносяться, наприклад, таблиці повченню грамоті, по російській мові, для складання і вирішення завдань, доуроків позакласного читання. Одні таблиці використовуються як ілюстрації припоясненні нового матеріалу, інші - як джерело додаткової інформації дляуточнення, розширення знань учнів, як матеріал для організації тренувальнихвправ.
Особливе місцезаймають довідкові і інструктивні таблиці: "Правильно біси івимірюй", "Правильно сиди при письмі", "Правила дорожньогоруху" і так далі Вони призначені для тривалого користування.
До статичноїілюстративної наочності відносяться ілюстрації підручника. Зараз прикольорового виконання підручників, за наявності в них фотографій багатоілюстрацій можуть виконувати не менш важливі повчальні функції, чим наочнідемонстраційні посібники. Так, наприклад, в підручниках російської мови багатомалюнків. Вони дозволяють організувати всіляку роботу. У одних випадках малюнкиє простою ілюстрацією до тексту: наприклад, малюнки до уроків по темі"Позначення м'якості приголосних явними буквами" (телята, ягнята,котенята, щенята), малюнок до вправи "Зима" і тому подібне В іншихвипадках малюнки підказують дітям, які слова потрібно написати. Наприклад,завдання "Допишіть пропозиція (Дівчатка рвуть... На озерішумлять...)" учні можуть виконати по-різному, тобто дописати будь-яке ізслів (в даному випадку - квіти, вітки, траву і хлопці, очерети, качки). Малюнкиж (тут - конвалії, очерети) направлять думку дитяти в потрібне русло -пропозиція буде доповнена словами з певною орфограмою (ши).
Нарешті, помалюнках в підручнику учні складають відповіді на питання, пропозиції іневеликі розповіді.