- сприянню молодіжному підприємництву;
- удосконалюванню системи естетичного виховання дітей, розвитку професійної й самодіяльної художньої творчості молоді;
- підтримці талановитої молоді, творчо здатних дітей у реалізації їх власної художньої й творчої природи.
Соціальний педагог сам розробляє й доводить до їхнього прийняття й реалізації соціально-педагогічні проекти й програми й робить методичну й організаційну допомогу ініціативним групам громадськості, дітям і дорослим у цій складній справі. Слід зазначити, що програмування - один їх найбільш складних видів професійної діяльності будь-якого фахівця, показник його вищої кваліфікації й майстерності. Незважаючи на те, що в навчальних закладах програмуванню спеціально не вчать, володіння цими спеціальними вміннями й навичками зовсім необхідний, тому соціальний педагог повинен напрацьовувати їх сам безпосередньо в практичній діяльності.
Сприяючи розвитку соціальних ініціатив дітей і дорослих, соціальний педагог використає різні моральні й матеріальні засоби стимулювання їхньої ініціативи, домагається суспільного визнання значимих новацій, впровадження їх у життя. З огляду на реалії ринкової економіки, він утягує комерційні структури, підприємства в інноваційну діяльність, фінансування соціально-педагогічних проектів. Сприяє розвитку сімейно-сусідських форм кооперації, міжшкільних, міжвиробничих форм ділового співробітництва в інтересах соціального оздоровлення й культурного відновлення умов життя.
Пошук фінансових засобів для впровадження в життя проектів і програм також займає багато часу в діяльності соціального педагога. Це досить важкий, специфічний вид діяльності, називаний фандрайзінгом.Неправильно думати, що функція соціального педагога - придумати щось коштовне і цікаве й запропонувати ідею начальству, що повинне добрати способу в необхідному обсязі. До речі, багато соціальних педагогів не вміють розраховувати бюджет свого проекту й не вважають за необхідне це робити.
Жоден спонсор не буде мати справу з автором проекту, не знаючим, що скільки коштує, і не вміє акуратно й кваліфіковано відзвітуватися по фінансових питаннях. Тому на перших етапах роботи соціальному педагогові потрібний грамотний помічник - економіст або бухгалтер. Численні конкурси програм і проектів різного рівня, проведені різними відомствами й фондами, знаменують собою настання нового етапу - ринку соціальних проектів, де соціально-педагогічні проекти й програми у відношенні дітей і молоді особливо пріоритетні. Оволодіння соціальним педагогом навичками програмування, економічного обрахування й фандрайзінгу істотно підвищує його конкурентноздатність як фахівця на ринку праці і його продукції на ринку соціальних проектів і програм.
Зміст професійної діяльності соціального педагога неосяжно, і ми зробили спробу лише окреслити її контури. Реальна ж робота соціального педагога не вписується ні в які схеми. От чому таке велике значення надається особистості соціального педагога, його професійної компетентності, психологічному загартуванню й моральним якостям.
В остаточному підсумку вся діяльність соціального педагога повинна сприяти створенню обстановки психологічного комфорту й безпеки особистості що навчаються, забезпеченню охорони їхнього життя й здоров'я, установленню гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі.
Професійна успішність соціального педагога визначається результативністю його діяльності і її суспільним визнанням.
У вітчизняній педагогічній психології в дослідженнях Н.В. Кузьміній і її школи, А.К. Маркової, С.В. Кіндрат’євої, Л.М. Мітіної і інших учених проблема властивостей особистості педагога, що визначають ефективність (продуктивність) педагогічної діяльності, стала предметом спеціального теоретичного й експериментального вивчення.
Одне з ведучих, стрижневих утворень особистості вчителі, що визначають її цілісність і готовність до діяльності, становлять професійно^-ціннісні орієнтації. Вони можуть бути охарактеризовані як виборчі відносини вчителя до педагогічної професії, до особистості вихованця, до самого себе, що як формуються на основі широкого спектра духовних відносин особистості, у всіх видах діяльності, професійно значимих для неї.
Смисложиттєве самовизначення вчителя обумовлене його орієнтацією на цінності саме педагогічної діяльності, на широку гаму гуманістичних соціально-професійних установок:
- на обрану професію як образ життя і спосіб її повноцінного й творчого проживання;
- на людину як на мету, а не на засіб;
- на розвиток рефлексії, емпатії і соціальних здатностей, що забезпечують продуктивність спілкування й успішність взаємодії з людьми, насамперед з дітьми.
До складу професійно обумовлених властивостей і характеристик учителі, як ми вже відзначали в попередній темі, входять:
- загальна спрямованість його особистості (соціальна зрілість і громадянська відповідальність, професійні ідеали, гуманізм, високорозвинені, насамперед пізнавальні інтереси, самовіддане відношення до обраної професії);
- деякі специфічні якості - організаторські (організованість, діловитість, ініціативність, вимогливість, самокритичність), коммуникативные (справедливість, уважність, привітність, відкритість, доброзичливість, скромність, чуйність, тактовність), перцептивно-гностичні (спостережливість, креативність, інтелектуальна активність, дослідницький стиль, гнучкість, оригінальність і критичність мислення, здатність до нестандартних рішень, почуття нового, інтуїція, об'єктивність і неупередженість, дбайливе й уважне ставлення до досвіду старших колег, потреба в постійному відновленні й збагаченні знань), експресивні (високий емоційно-вольовий тонус, оптимізм, емоційна сприйнятливість і чуйність, самовладання, толерантність, витримка, почуття гумору);
- професійна працездатність;
- фізичне й психічне здоров'я.
1. По Н.В. Кузьміної, структура суб'єктивних факторів включає:
- тип спрямованості;
- рівень здатностей;
- компетентність, у яку входять спеціально-педагогічна компетентність, методична, соціально-психологічна, диференційно-психологічна й аутопсихологічна компетентність.
Істотні тут запропонована диференціація самої компетентності й виділення такого важливого її рівня, як аутопсихологічна компетентність. Вона базується на понятті соціального інтелекту, "як стійкої, заснованої на специфіці розумових процесів ефективного реагування й нагромадження соціального досвіду, здатності розуміти самого себе, а також інших людей, їхні взаємини й прогнозувати міжособистісні події". Ауто психологічна компетентність співвідноситься з поняттям професійної самосвідомості, самопізнання й саморозвитку.
2. По А.К. Маркової, структура суб'єктних властивостей може бути представлена наступними блоками характеристик:
- об'єктивні характеристики: професійні знання, професійні вміння, психологічні й педагогічні знання;
- суб'єктивні характеристики: психологічні позиції, мотивація, "Я"-концепція, установки, особистісні особливості.
А.К. Маркова виділяє три основні сторони праці вчителі: властиво педагогічна діяльність, педагогічне спілкування й особистість учителя. До важливих професійних якостей, по А.К. Маркової, ставляться:
- педагогічна ерудиція;
- педагогічне цілєполагання;
- педагогічне (практичне й діагностичне) мислення;
- педагогічна інтуїція;
- педагогічна імпровізація;
- педагогічна спостережливість;
- педагогічний оптимізм, педагогічна спритність;
- педагогічне передбачення й педагогічна рефлексія.
3. У розроблювальній у цей час (Мітіна Л.М., 1994) моделі особистості вчителі в контексті тієї ж схеми "діяльність - спілкування - особистість" виділяються п'ять професійно значимих якостей, що виявляють дві групи педагогічних здатностей (по Н.В. Кузьміній):
1) Проектировочно-гностичні здатності:
- педагогічне цілєполагання;
- педагогічне мислення.
2) Рефлексивно-перцептивні здатності:
- педагогічна рефлексія;
- педагогічний такт;
- педагогічна спрямованість.
Сформованість професійно-ціннісних орієнтацій істотно впливає на ефективність творчого розвитку фахівців, продуктивність їхньої професійної праці. "Емоційно-ціннісне відношення до діяльності є обов'язковим компонентом, що забезпечує успішність її виконання" [4, с. 64]. Це підтверджується, зокрема, дослідженнями Л.Хабаєвої, у процесі яких автор виявила сильний кореляційний взаємозв'язок (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,88) між сформованими у фахівцями ціннісними орієнтаціями професійної діяльності й ефективністю формування його професійної самосвідомості.
У філософській інтерпретації категорія "цінність" указує на людське, соціальне й культурне значення тих або інших явищ дійсності, предметів і суспільних відносин, які оцінюються особистістю з позиції добра й зла, істини й неістини, краси й неподобства, припустимого й заборонного, справедливого й несправедливого й т.д.
Самі цінності об'єктивні, тому що утворяться в процесі суспільно-історичної практики. Їхня значимість для особистості залежить від суб'єктивного відношення до цінності, тому оцінка особистості може бути й щирий, відповідної цінності, і помилкової (якщо вона цінності не відповідає) (Л. Н. Столович). Будь-які, самі зроблені загальнолюдські цінності повинні повинні бути інтеріоризовані особистістю, інакше вони не можуть знайти особистісний зміст (В. В. Серіков). Тому необхідно сформувати в особистості "установку на прийняття об'єктивних цінностей, засвоєння соціальних норм" [4, с. 23-24].