Міністерство науки і освіти України
Запорізький національний університет
Дипломна робота
на тему:
Проблема спрямованості особистості соціального педагога
2010 р.
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Теоретичні передумови дослідження спрямованості особистості 5
1.1 Процес професійного самовизначення особистості в психолого-педагогічній літературі 5
1.2 Поняття педагогічної спрямованості 13
1.3 Структура й типи педагогічної спрямованості 18
1.4 Психологічні механізми формування професійної спрямованості особистості 23
1.5 Проблема спрямованості в загально-психологічних теоріях особистості 30
Розділ 2. Структура спрямованості особистості соціального педагога. 35
2.1 Особливості професійної діяльності соціального педагога. 35
2.2 Професійно обумовлені властивості й характеристики соціального педагога 41
2.3 Психологічні фактори спрямованості особистості соціального педагога. 44
Розділ 3. Практична діяльність соціального педагога. 52
3.1 Соціально-педагогічна й психологічна діяльність в установах державного піклування. 52
3.2 Соціально-педагогічна робота із соціалізації дітей "групи ризику" у загальноосвітній установі 55
3.3 Психолого-педагогічні особливості діяльності фахівця із соціальної роботи з родиною 57
3.4 Вплив професійних якостей соціального педагога й соціального працівника на взаємини із клієнтами Центрів соціальної допомоги родині й дітям. . 60
3.5 Дослідження професійної спрямованості особистості студентів на педагогічну й дослідницьку спеціальності 64
Висновок. 79
Список використаних джерел. 84
Вступ
Дипломна робота присвячена дослідженню проблем спрямованості особистості соціального педагога. У зв'язку з падінням останнім часом педагогічної діяльності зростає необхідність дослідження цього явища.
Актуальність обраної нами теми полягає в тім, що при надходженні у ВУЗ не враховується той комплекс психологічних феноменів, що визначає успішність навчання, формування стійкої професійної спрямованості кожного студента. Необхідний індивідуальний підхід, а так само максимальне використання всього арсеналу профорієнтаційних можливостей учбово-педагогічного процесу, створення й впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань студентів, але й на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльністно-значеннєвої єдності в майбутніх соціальних фахівців.
Професія педагога - одна з найважливіших у сучасному світі. Від його зусиль залежить майбутнє людської цивілізації. Професійний педагог - це єдина людина, що більшу частину свого часу займається вихованням і навчанням дітей. Якщо процес навчання дітей учителем припиниться, то неминуче наступить криза. Нові покоління через відсутність конкретних знань не зможуть підтримувати культурний, економічний і соціальний прогрес. Без сумніву, суспільство не підготовлених морально й професійно.
Актуальність проблеми підсилюється коли розмова йде питань психологічної адаптації студентів у нових соціально-економічних умовах і нових системах утворення (психологічної, профорієнтаційної), а також вивчення особистісних процесів, пов'язаних із проблемою формування професійного самовизначення. До числа таких проблем ставиться й психологічне вивчення процесу формування й розвитку професійної спрямованості особистості на тім етапі професійного самовизначення, коли вибір напрямку професійного розвитку вже зроблений, на етапі навчання у ВУЗі.
Об'єкт дослідження: професійна спрямованість особистості соціального педагога.
Предмет дослідження: психологічні компоненти професійної спрямованості соціального педагога.
Виходячи з вище викладеного була сформульована гіпотеза дослідження: припускаємо, що професійна спрямованість на професію соціального педагога має складний багаторівневий характер і визначається свідомістю вибору.
Для досягнення мети й підтвердження гіпотези необхідно вирішити наступні завдання:
Виявлення професійно значимих якостей соціальних педагогів (теоретичний аналіз).
Дослідження індивідуальних психологічних характеристик соціальних педагогів, що визначають професійно значимі якості.
Виявлення взаємозв'язку психологічних аспектів діяльності й професійно значимих якостей соціального педагога.
Теоретичне значення й новизна дослідження обумовлена тим, що в сучасній літературі в достатній мері описані ті якості особистості, якими повинен володіти майбутній або вже працюючий соціальний педагог, але не досліджені ті якості, які забезпечують схильність до даної професії.
Вибір професії, або професійне самовизначення основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень у житті.
Існують різні варіанти визначення поняття "вибору професії", однак всі вони містять думка, що професійне самовизначення являє собою вибір, здійснюваний у результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта й співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст визначення висвітлює двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто вибирає (суб'єкт вибору), з іншого боку - те, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт і об'єкт мають величезний вибір характеристик, чим пояснюється неоднозначність явища вибору професії.
Вибір професії - це не одномірний акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
У психологічній літературі немає єдиного погляду на те, як формується вибір професії, і які фактори впливають на цей процес. По цьому питанню існує ряд точок зору, у захист кожної з яких приводяться переконливі аргументи. Безсумнівно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення й двобічністю самої ситуації вибору професії.
Ряд дослідників [35, 68] дотримується розповсюдженої точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. У цьому випадку предметами дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб'єкта діяльності, а з іншого боку - характер, зміст, види діяльності і її об'єкт. Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвиток суб'єкта праці. Отже, вибір професії зроблений правильно, якщо психофізіологічні дані особистості будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності [1,2]. Однак, цей погляд недооцінює активного початку особистості що вибирає.
У контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість [17, 49]. Безсумнівно, цей підхід більше продуктивний, так як затверджує активність самого суб'єкта вибору професії.
Існує ще один погляд на підхід до вибору професії як до одному з найважливіших подій у цілісному життєвизначенні людини. Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості, і процес професійного самовизначення простирається в далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я", визначаючи в остаточному підсумку плин життя. Цей підхід вимагає обліку широкого спектра факторів, що впливають на вибір професії, крім того, він дозволяє зробити акцент на тимчасовому аспекті - на минулому досвіді особистості й на її поданнях про майбутнє. Як факторів вибору професії повинні бути враховані життєві плани особистості в інших областях, наприклад в особистому житті [28, 14, 62, 26].
Якщо процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то формування професійної спрямованості утворить основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної спрямованості складається у виникненні вибірково-позитивного відношення людини до професії або до окремої її сторони. Мова йде про виникнення суб'єктивного відношення, а не про ті об'єктивні зв'язки, які можуть мати місце між людиною й професією (у тому числі її відбиття в мистецтві, літературі, змісті навчального програмного матеріалу й т.п.). Зародження суб'єктивного відношення, зрозуміло, визначається сформованими об'єктивними відносинами. Однак останні можуть не придбати особистісної значимості або викликати вибірково-негативне відношення до окремих сторін діяльності [62]. Передісторія виникнення професійної спрямованості, у самому загальному виді, як показано в Л.І. Божевіч обумовлена вже сформованими до даного часу якостями особистості, її поглядами, прагненнями, переживаннями й т.п.[10].
Вказівка на вибірково-позитивне відношення людини до професії не розкриває, однак, психологічного змісту його професійної спрямованості. Поняття "відношення до професії" саме по собі психологічно беззмістовно, оскільки відбиває лише напрямок нашої активності й указує на її об'єкт. В основі позитивного положення кількох людей до однієї й тій же професії можуть лежати різні потреби й прагнення. Тільки шляхом аналізу системи мотивів, що лежать в основі суб'єктивного відношення, можна судити про його реальний психологічний зміст.
У понятті професійна спрямованість можна виділити окремі сторони, що виражають її змістовну й динамічну характеристики [62]. До першого відносять повноту й рівень спрямованості, до другого - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота й рівень спрямованості несе змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості й значною мірою містить її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміється коло (розмаїтість) мотивів переваги професії. Виборче відношення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, або процесом тривалості, або з якими-небудь зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значимими для людини можуть стати багато пов'язані із професією фактори: її творчі можливості, перспективи професійного росту, престиж професії, її суспільна значимість, матеріальні, гігієнічні й інші умови праці, його відповідність звичкам, особливостям характеру й т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість ґрунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Ніж повніше професійна спрямованість, тим більше багатобічний зміст має для людини вибір даного виду діяльності, тим різнобічне задоволення, одержуване від реалізації даного наміру.