Зрозуміло, таке насичене студентське життя формує і специфічний світогляд. На відміну від нашого юнака, італійський студент не хоче “все й одразу”: диплома, вечірок, роботи, дружину, дітей, подорожей. Гнучкий академічний розклад дає змогу не тільки подорожувати, а й набиратися необхідного робочого досвіду.
Найбільшим попитом у перші роки після випуску користуються інженери (з електроніки та програмування), випускники факультетів економіки, міжнародних відносин, архітектури, промислової хімії. Випускники-медики (серед них найчастіше знаходять роботу фізіотерапевти, терапевти з післяопераційної реабілітації, стоматологи та медсестри) та юристи “наздоганяють" своїх колег з інших галузей на ринку праці через кілька років, адже на них чекають після випуску тривалі курси спеціалізації. На жаль, як і в нас, найбільше труднощів у пошуку роботи мають педагоги, випускники філологічних та соціологічних факультетів, але те, що й серед них близько 70% працює за фахом - факт красномовний.
Італійський держстат стверджує, що серед 25-29-річних випускників 20% безробітні, серед тих же кому більше 35-лише 1,6%. Тут можемо спостерігати певну аналогію з Україною, де в переважній більшості випадків однією з головних вимог при вступі на роботу є стаж по спеціальності, що унеможливлює отримання роботи свіжеспеченим випускником вузу.
Назва римського університету La Sapienza перекладається як "мудрість". Він був заснований в 1303 році папою Боніфацієм VIII. Протягом перших семи століть існування університет користувався підтримкою папи римського. У часи Наполеона університет розширився. Імператор видав декрет про збільшення кількості факультетів до п'яти. Відповідно, студенти могли вибирати, що їм вивчати: теологію, право, філософію, медицину або філологію.
У наші дні Сап'єнца - це один із найбільших університетів у Європі. Сьогодні в ньому навчаються 166 тисяч чоловік, у тому числі й іноземних студентів. На 14 факультетах храму знань викладають 4200 чоловік, серед них кращі професори Італії. При університеті існують 69 спеціалізованих шкіл і 1604 курси підвищення кваліфікації. У цьому університеті можна вивчати архітектуру, економіку й бізнес, право, фармацевтику, інформатику, інженерні науки, іноземні мови й літературу, географію, філософію, фізику, соціологію й інші дисципліни. Як бачимо, і тут, на відміну від України, існує велике розмаїття спеціальностей.
Сьогодні університетське містечко насичене музеями, бібліотеками, читальними залами й.. моторолерами. Суєта й штовханина панують на його поверхах, вулицях і перехрестях. Університету вже тісно в містечку, побудованому в 1935 році за наказом Муссоліні, тому деякі факультети витиснуті за його межі. Але вони аж ніяк від цього не страждають. Наприклад, інженерний факультет пишається своїм сусідством із собором святого Петра, де перебуває знаменита скульптура Мікеланджело "Мойсей". А факультету філософії й зовсім можна позаздрити: він розташувався на потопаючій у зелені віллі, що була побудована для коханої короля Італії Віктора Еммануїла II в 1874 році.
Університет уважається безкоштовним, але всі зобов'язані внести податок на навчання. Його розмір установлюється відповідно до доходів родини студента, довідку про які треба представити в університет. У противному випадку доведеться платити по максимуму. Мінімальний податок у Сап'єнца становить $500 у рік, максимальний - $3000. Якщо ж ви будете добре вчитися, то в державному університеті вас можуть звільнити від сплати податку. До речі, у приватних вузах порядок цін значно вище - там ця цифра може доходити до 8000 доларів у рік.
Для одержання першого диплома laurea (C.L.), що відповідає рівню "бакалавр" в англосаксонській системі, потрібно вчитися чотири-шість років. Зокрема, філологи можуть одержати цей ступінь через чотири роки, хіміки й архітектори - через п'ять років, а медики - через шість. Наступний ступінь, що відповідає магістерській, називається Diploma universitario (C.D.U.). Курс триває три роки. Існує також дворічний курс спеціалізації Scuole dirette a fini speciali, за підсумками якого можна одержати ступінь, аналогічну C.D.U.
За навчальний період студентові необхідно вивчити 19-20 дисциплін, включаючи факультативні. Відвідування занять обов'язково, і студенти навіть відзначають дні відвідування лекцій і семінарів у своїх заліковках. По завершенні курсу будь-якого рівня учні захищають дипломну роботу. "Основу" оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. Залежно від виступу випробуваного на захисті комісія може понизити або підвищити кінцеву оцінку. Якщо ж ви не уклалися з іспитами й дипломом у строк, то можете вчитися ще стільки, скільки буде потрібно. Девіз студента: "Не здав - завжди перездаси". Звичайно ж, це зменшує нервування, але й помітно розхолоджує студентів. Як бачимо, тут вимоги набагато лояльніші. В Україні за невиконання навчального процесу просто відраховують з університету.
У Римському університеті La Sapienza навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів.
Іспити бувають письмові й усні. Література, історія, лінгвістика, філологія звичайно здаються усно. Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що студент повинен знати про предмет. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три чоловіки з десяти що надійшли.
У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати й порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. Тут простежується аналогія з нашими консультаціями. При бажанні студент може подати заявку, щоб мати "куратора" по одному з основних предметів. З ним студент завжди зможе порадитися із приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи (аналог нашого дипломного керівника). Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, що існує на кожному факультеті.
В італійських університетах збереглися багато середньовічних традицій. У свята студенти носять різнобарвні кепі в стилі Робін Гуда, а "новачки" проходять обряд присвяти в студенти (processo della matricola), у ході якого над ними всіляко знущаються студенти старших курсів.
Після трьох років практики за фахом випускник університету може надійти в докторантуру. Для цього потрібно пройти вступний тест. Успішно справились із ним виділяється стипендія в 6 мільйонів лір ($4800) у рік. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних вузах, включаючи закордонні. Ті, що захистилися одержують ступінь доктора наук (Dottorato di ricerca).
Випускник нашої школи перед надходженням в італійський університет повинен ще два роки відучитися у вітчизняному вузі. Заявки для надходження в університети треба пересилати через посольство Італії, куди до кінця лютого необхідно відіслати всі документи. Бути або не бути студентом, вирішує італійське Міністерство закордонних справ.
Вступних іспитів в університети Італії немає, від іноземця потрібно тільки здати іспит на знання мови. Кожний університет країни має свою систему тестування. Звичайно тест складається з питань на знання граматики, завдання на переклад тексту й усної частини (бесіди з викладачем). У ході бесіди вам, швидше за все, зададуть наступні питання: "Чому ви вирішили приїхати вчитися в Італію? Що ви збираєтеся вивчати? Як давно ви вчите італійську мову?"
Для надходження в аспірантуру треба звертатися прямо в обраний університет. Питання про визнання еквівалентності диплома буде вирішуватися там, оскільки двосторонньої угоди про визнання дипломів і академічних ступенів між нашими країнами до недавнього часу не існувало. При чому, якщо університет відмовив, домагатися перегляду цього рішення даремно.
Щоб одержати студентську візу, в італійське посольство потрібно надати завірені в італійському консульстві документи про проходження дворічного курсу навчань у вітчизняному вузі, лист, що підтверджує зарахування в навчальний заклад Італії, медичну страховку й документи про платоспроможність. Це може бути довідка про доходи, виписка з банківського рахунку, документи про спонсорство навчання компанією або одержанні стипендії. Витрати на проживання, харчування та інші витрати оцінюються в 2,5 мільйони лір ($1200) на місяць.
1) В Іспанії на один приватний вуз припадає 4,7 державних вузів, в той час як в Україні спостерігається зворотня тенденція, хоча останнім часом Міністерство освіти України “оголосило війну" приватним вузам, які дають неякісну освіту;
2) Викладання в переважній більшості іспанських університетів ведеться іспанською мовою. В Україні лише останнім часом намітилась тенденція до повного переходу на викладання українською мовою;
3) В Україні, на відміну від Іспанії, немає відчутних проблем по наданню гуртожитків іноземним студентам;
4) Університетська освіта в Іспанії ділиться на 3 цикли: дипломна освіта, аспірантура, докторантура. По закінченні навчання студент повинен представити дисертацію доктора філософії, що є його власним дослідженням, і захистити її перед п'ятьма членами комісії;
5) В Італії на один приватний вуз припадає 5,22 державних вузів;
6) Характерною особливістю системи освіти Італії є відсутність вступних випробувань, що неодмінно веде до невисокого рівня знань середньостатистичного студента;
7) У приватних вузах багато навчальних програм викладається на англійській мові, що є нетиповим для вищої освіти в Україні;