Усвідомлення модерністської літератури крізь призму читацького сприйняття (стр. 1 из 3)

З давніх часів вважалося, що людська особистість має три взаємопов’язані складові - тіло, розум і душу. Для гармонійного розвитку потрібно задовольняти вимоги кожного з них: задовольняти потреби тіла фізичними вправами, розуму - пізнавальною діяльністю, душі - прекрасним. Батьківське виховання починається з моменту народження дитини і полягає головним чином у піклуванні про її фізичне здоров’я. Коли дитина досягає шкільного віку, про розвиток її розумових здібностей дбають педагоги. А ось залученням дитини до прекрасного займаються і вчителі, і батьки, але опосередковано. Протягом багатьох століть література була основою особистісного розвитку, разом із живописом, музикою, скульптурою.

Душа жадає прекрасного, і якщо їй не вказати шлях до нього, вона буде блукати в темряві. Нажаль, не існує пристрою для чіткого визначення внутрішніх потреб людини та засобу їх задоволення. Творчість, мистецтво - основні джерела прекрасного, проте - розуміти і сприймати їх треба навчати. Для цього потрібні знання не лише з теорії літератури, а й з царини психології. Недарма "Психея" в перекладі з давньогрецької означає "душа".

Сьогодні формувати літературний смак людини дуже непросто. Телебачення, кіно відтіснили прозу і поезію на другий план. "Легке мистецтво" заполонило інформаційний простір та вільний час людини. Елітну літературу заміняє так зване "чтиво". Бажання читача "споживати" таку неякісну духовну їжу - результат того, що в свій час його не навчили розуміти, слухати, бачити, відрізняти оригінал від підробки.

Особливо актуальним це завдання є у старших класах і вирішується, в першу чергу, на уроках літератури. Як побудувати програму курсу 10-11 класів так, щоб сприйняття складної модерністської літератури, формування культурологічного рівня молодої людини було результативним та оптимальним?

Художнє сприйняття твору мистецтва - дуже складний й одночасно цілісний процес, в якому окремі елементи художнього твору зливаються і виступають у вигляді певних об’єднаних частин. Ці елементи впливають на формування нашого враження від художнього явища. У процесі сприйняття художнього твору відбувається його інтерпретація. Кожна деталь набуває для читача особливого, символічного значення, допомагає усвідомити зміст зображуваного, тож розглядається більш уважно ніж у життєвих ситуаціях. З точки зору психології, художня деталь виконує функцію стимулу (подразника), що впливає на нашу свідомість, актуалізує попередній життєвий і мистецький досвід, викликає певний асоціативний ряд, оцінюється, пробуджує почуття.

Метою нашої роботи стало дослідження психологічних особливостей процесу усвідомлення старшокласниками творів модернізму.

Модернізм - достатньо умовне означенняперіодукультурикінцяХIХ - серединиХХ століття, тобтовідімпресіонізмудо нового романуі "театруабсурду".

Більшість істориків вважають, що модерністська епоха розпочалась саме з імпресіонізму. Інші ж судять обережніше: Бодлер, Ібсен - це скоріше тільки передумова "нового бачення", а дійсно воно з’явилось пізніше, перед Першою світовою війною. То був час сміливих експериментів, коли нова течія заявляла про себе всюди: в живописі Пабло Пікассо, музиці Моріса Равеля, театральних постановах яскравого новатора Макса Рейнгардта, фільмах Девіза Гриффіта, що заклав основи образотворчого мистецтва. І звичайно, в літературі - у творчості Франца Кафки, Марселя Пруста, Гійома Аполлінера, Томаса Еліота.

У центрі модерністського твору - людина, яка шукає сенс буття, прислухається до власних переживань, стаючи немовби оголеним нервом епохи.

Існує декілька версій щодо періодизації епохи модернізму, але ми будемо дотримуватись тієї, що пропонує О.М. Ніколенко. Вона у своїй монографії "Поезія французького символізму" виділяє такі періоди:

1) ранній модернізм - ранні модерністські течії, що виникли в останній третині ХІХ ст. і передували остаточному оформленню модернізму як нового культурного явища (імпресіонізм, символізм);

2) зрілий модернізм - з 10-х років ХХ ст. до останньої третини ХХ ст. - сюрреалізм, акмеїзм, імажизм (імажинізм), футуризм, експресіонізм, дадаїзм тощо;

3) постмодернізм - загальна назва окреслених останнім десятиліттям тенденцій у мистецтві (інтелектуалізм, екзистенціалізм, антироман, "театр абсурду", "магнетичний реалізм" тощо).

Саме завдяки своїй складності і багатозначності модерністська література вважається елітарною. Її не можна сприймати без певної підготовки і настрою. Але жодну людину вона не може залишити байдужою: одних вона шокує своєю нестандартністю, інших вражає своїм глибинним змістом. Тому дуже важливо підібрати правильний шлях сприйняття цієї унікальної, незвичайної течії мистецтва для досягнення максимального "результату" від знайомства з нею.

Вивчення так званої елітарної літератури, яка викладається в 10-11 класах, викликає в учнів труднощі для розуміння. Тому що для її повноцінного сприйняття мало слідкувати за поверхневою сюжетною лінією: читач повинен стати співавтором, вступити в діалог з твором модерністського мистецтва. Для досягнення максимального ефекту від такої літератури дуже важливо підібрати правильний спосіб донесення інформації, що спирається на індивідуальні особливості сприйняття людини.

Автори даної роботи роблять спробу розглянути це питання на основі психологічної теорії сприйняття людини.

Психологічні особливості сприйняття мистецького твору

Коли ми беремо в руки фрукт, наприклад грушу, ми звертаємо увагу на її зеленувато-жовтий колір, розмір, форму, просторове положення, духмяний запах. І разом з тим, усі ці якості груші існують не ізольовано одна від одної, а разом, в єдності. Так формується цілісний образ груші як об’єкта, для якого характерні певна форма, колір, запах, смак. І достатньо потім сказати слово "ГРУША", як в пам’яті постає цей образ.

Людство сприймає світ у розмаїтті кольорів і звуків, воно має справу не з окремими відчуттями, а з цілісними образами.

Сприйняття - це складний психічний процес, який визначається конкретними сполученнями і взаємодією різноманітних відчуттів.

В процесі сприйняття, паралельно з відчуттями, вмикається минулий досвід у вигляді знань та уявлень. Яскравим прикладом цього є так зване професійне сприйняття. Так, лінгвіст, знайомлячись з людиною, може перед усім сприйняти особливості її вимови, фотограф - фотогенічність, лікар зверне увагу на ознаки тієї чи іншої хвороби.

Отже, сприйняття - це складний психологічний процес, який забезпечує людину цілісною, образною інформацією про навколишню дійсність, який являє собою сукупність відчуттів людині, її минулих знань, досвіду і уяви.

В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті.

Відповідно до того, який аналізатор відіграє в сприйнятті переважну роль, розрізняють зорові, слухові, дотикові, кінетичні, нюхові і слухові сприйняття. В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті. Канали сприйняття ґрунтуються на фізичних способах сприйняття і отримання нової інформації. Способи взаємодії людини з інформацією можуть бути різними залежно від різноманітних індивідуально-психологічних особливостей.

Усі люди сприймають інформацію по-різному. Так, ті, хто усвідомлює інформацію переважно через слуховий канал, називаються аудіалами.

Візуал - це людина, яка сприймає більшість інформації за допомогою зору.

Кінестет - той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо).

Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається, в першу чергу, через логічне осмислення, за допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Їх називають дискретами.

Викладання в школі багатьох курсів, в тому числі і літератури, найчастіше, спирається на слуховий канал. Тому учням - візуалу, кінестету, й дискрету складніше сприймати шкільну інформацію. Важливо, щоб на уроках учителі задіяли усі канали сприйняття.

Зоровий канал сприйняття - це здатність сприймати нову інформацію переважно за допомоги зору.

Слуховий канал сприйняття - це когнітивна здатність сприйняття і обробки нової інформації, у першу чергу спираючись на слух.

Моторний канал сприйняття (кінестетичний). Моторносприймаючі слухачі при надбанні нової інформації спираються на рух і відчуття.

Логічний канал сприйняття - це здатність сприймати інформацію логічно, тобто за допомогою цифр, знаків і послідовних обґрунтованих доказів.

Більшість людей володіє першим і другим з визначених каналів сприйняття. Дехто в процесі навчання використовує навіть декілька типів сприйняття. І тільки зовсім невелика кількість людей, як з’ясувалося, не має переваг: всі канали сприйняття або навчання однаково підходять для них.

Отже, існує чотири основні канали, комбінація яких забезпечує людину цілісними образами, тобто забезпечує сприйняття.

На базі Красноармійського навчально-виховного комплексу серед учнів 11-а, б класів було проведено дослідження з метою вивчення особливостей сприйняття, виявлення ведучого каналу репрезентативної системи. В опитуванні взяло участь 62 учні.

В результаті обробки діагностики ми отримали таку статистику:

Аудіали 24%

Візуали 24%

Кінестети 25%

Дискрети 27%

Ми вважаємо, що ці результати не є точними, тому було проведено уточнюючу діагностику на виявлення системи сприйняття даної групи учнів. Тому було проаналізовано окремі аспекти поведінки школярів під час навчального процесу, виділено ознаки даних систем з учнівських творів після вивчення творчості М.Пруста і Дж. Джойса на тему "Мій потік свідомості".

Результати діагностики репрезентативної системи.