ПЕРЕДМОВА
1. Проблема професійної компетентності вчителя в психолого-педагогічній літературі
1.1. Історія педагогічної думки про особливості професії учителя
1.2. Сутність понять “професіоналізм”, “педагогічна майстерність”, “готовність до педагогічної діяльності”, „професійна компетентність
1.3. Професійна компетентність учителя іноземних мов
2. Компонентно-структурний аналіз професійної компетентності вчителя іноземних мов
2.1. Соціальний компонент
2.2. Полікультурний компонент
2.3. Аутопсихологічний компонент
2.4. Когнітивно-технологічний компонент
2.5. Персональний компонент
3. Модель процесу формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов
4. Критеріальний підхід до формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов
5. Методики діагностики сформованості професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов
6. Педагогічні умови формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов
6.1 Орієнтація майбутнього вчителя на самооцінку професійної компетентності
6.2. Впровадження модульно-рейтингової системи навчання в педагогічному ВЗО
6.3. Використання нових інформаційних технологій навчання на заняттях з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки
ВИСНОВКИ
ГЛОСАРІЙ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Додаток 1. Тест на виявлення соціальної і політичної позиції (Г. Айзенка та Г. Вільсона)
Додаток 2. Анкета „Вивчення самооцінки за П.А. Пуні
Додаток 3. Визначення емоційної гнучкості (методика А.С. Галанова)
Додаток 4. Карта оцінки поведінки та діяльності студента-практиканта на уроці
Додаток 5. Програма спецкурсу „Основи формування професійної компетентністі в майбутніх учителів іноземних мов
Додаток 6. Проблемні завдання до автентичних текстів психолого-педагогічної спрямованості
Додаток 7. Приклад навчального модулю з професійно-орієнтованої дисципліни „Шкільний курс англійської мови та методика його викладання
ПЕРЕДМОВА
У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті визначено головну мету, яка полягає у створенні умов для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожного громадянина України, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж усього життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства; здатності консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентноспроможної та процвітаючої держави. Велику роль у розв’язанні цих завдань відіграє вчитель. Тому важливою умовою модернізації освіти є підготовка педагогічних кадрів.
Соціальна ситуація, що склалася, якісно по-новому висуває проблему підготовки педагогічних кадрів, вимагає наукового переосмислення цінностей системи, формування професійної компетентності вчителя, актуалізує пошук оптимальних форм цього процесу в період навчання у вищому закладі освіти.
Перед усією системою освіти сьогодні стоїть завдання максимального розкриття своєрідного творчого потенціалу кожної особистості. В основі нового спрямування педагогічного процесу полягає ідея розвиваючого навчання; при цьому мається на увазі не тільки розвиток потенціалу кожного учня, але й постійний саморозвиток учителя, формування його професійної компетентності.
У зв’язку з цим специфіка навчального посібника полягає в тому, що він призначений для студентів педагогічних ВЗО та вчителів загальноосвітніх шкіл. Наша книга, зрозуміло, не претендує на всебічне розглядання означеної проблеми, а є керівництвом до самовдосконалення студентів, вчителів та всіх тих, хто цікавиться шляхами професійного розвитку особистості.
Ми прагнули, щоб посібник, який ми пропонуємо читачу, був зручний при підготовці студентів, а також корисним для вчителів та викладачів, що вже мають практичний досвід роботи.
Для кращого практичного використання він складає в собі цілий ряд діагностичних методик, тестів, програм, завдань, спрямованих на формування та удосконалення професійної компетентності вчителя.
Будемо раді, якщо запропонований матеріал виявиться корисним для Вас. Глибоко вдячні за допомогу в роботі науковому керівнику, доктору педагогічних наук, професору А.Ф. Линенко; доктору педагогічних наук, професору Р.І. Хмелюк, доктору педагогічних наук, професору З.Н. Курлянд.
Щиро бажаю всім щастя, здоров’я,
натхнення й творчої наснаги !
З повагою,
В.В. Баркасі
1. Проблема профемійноїкомпетентності вчителя в психологи-педагогічній літературі
1.1. Історія педагогічної думки про особливості професії учителя
У психолого-педагогічній літературі використовується багато понять для оцінки досконалості педагогічній діяльності. Це такі поняття як-то: “професіоналізм”, “педагогічна майстерність”, “готовність до педагогічної діяльності”, “професійна компетентність”.
Загальновідомо, що педагог реалізує два основних соціальних завдання – навчання й виховання підростаючого покоління. Незмінно залишаючись провідними в його професійній діяльності, ці взаємопов’язані завдання згідно з вимогами, що ставляться перед школою тією чи іншою історичною епохою, наповнюються конкретним змістом й отримують специфічну спрямованість.
Слід зазначити, що питання про те, яким бути вчителю й наскільки широким повинен бути спектр його професійно-значущих якостей, знань, умінь і навичок, хвилювало педагогів уже давно, що можна простежити з наведеної нижче таблиці (див. Табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Класики педагогіки про професію вчителя
| Педагоги | Роки життя | Теоретичний вклад в історію питання |
| 1 | 2 | 3 |
| Я.А. Коменський | 1592- 1670 | Вважав, що людина, яка обрала вчительство своєю професією, має бути чесною, діяльною, наполегливою, живим взірцем доброчесності, яку повинна прищеплювати учням, бути людиною освіченою та працелюбною, безмежно любити |
| 1 | 2 | 3 |
| свою справу, ставитися до учнів по-батьківськи, збуджувати інтерес учнів до знань | ||
| І.Г. Песталоцці | 1764-1827 | Вважав, що вчитель мусить бути сповнений любові, мудрості, цінувати порядок, уміти володіти собою; учні повинні довіряти йому; він має бути здатним побачити в кожній дитині її призначення й допомогати їй відбутися як особистості. |
| Й.Ф. Гербарт | 1776-1841 | Відзначав керівну роль учителя; метою навчання вважав формування інтелектуальних умінь, уявлень, понять, теоретичних знань. |
| А.В. Дистервег | 1790-1866 | Вказував на те, що хороший учитель мусить не тільки досконально володіти предметом, а й любити свою професію та дітей; вважав, що вчителю треба знати історію, літературу, а також весь час слідкувати за новими працями з педагогіки, психології й методики; надавав велике значення озброєнню вчителів практичним педагогічними вміннями й навичками. |
| Л.М. Толстой | 1828-1910 | Вважав, що для педагогічної роботи велике значення має “не метода, а мистецтво й талант”, а також любов. |
Як відомо, великий внесок у розвиток педагогічної науки зробили й українські філософи, педагоги, письменники минулого. Питання, пов’язані з особистістю та діяльністю вчителя, часто висвітлювались в їхніх працях Наведемо деякі з них (див. Продовження табл. 1.1 на стор. 9).
Продовження табл. 1.1
| 1 | 2 | 3 |
| Г.С.Сковорода | 1722-1794 | Вважав, що чуйність, гуманність та чесність можуть сформувати в молоді тільки такі педагоги, яким ці якості глибоко властиві. |
| Т.Г. Шевченко | 1814- 1861 | Шанував учителів, які метою свого життя ставили самовіддане служіння народу; критикував жорстокість і обмеженість багатьох педагогів свого часу. |
| К.Д.Ушинський | 1824- 1870 | Вважав, що вчитель повинен бути не тільки викладачем того чи іншого предмету, але й вихователем; любити свою професію, ставитися з почуттям великої відповідальності до справи виховання, володіти педагогічною майстерністю й педагогічним тактом. |
| І.Я.Франко | 1856- 1916 | Звертався до питання про особистісні й професійні якості, що властиві хорошому вчителю; вважав за необхідне мати педагогічний талант, володіти вміннями під час уроків жити загальним життям всього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі, тривоги. |
| Г. Ващенко | 1878-1967 | Бачив в особі вчителя, насамперед, носія ідеї українського національного виховання, здатного вкласти цю ідею в серця і розум молодого покоління. |
| С. Русова | 1856-1940 | Вважала, що вчитель впливає на своїх учнів своїм характером, веселим, енергійним; що він зобов’язаний бути громадянином і так наближати до життя шкільну науку, щоб вся громада бачила її користь і поважало таке навчання й самого вчителя. |
| 1 | 2 | 3 |
| А.С.Макаренко | 1888 - 1939 | Вважав, що справжній педагог-майстер повинен вміти й знати багато; надавав великого значення морально-політичному складу вихователя; визнавав, що якості особистості, характер педагога є “інструментом” виховної роботи; підкреслював, що ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особистості вихователя є великі недоліки. |
| В.О. Сухомлин- ський | 1918-1970 | Вказував на виключне значення особистості вчителя в процесі виховання дітей, на необхідність досконалого глибокого знання вчителем свого предмета; вважав, що педагогічна майстерність, залежить від бажання вчити, наснаги, готовності до подолання труднощів; основною вимогою до педагога вважав любов до дітей. |
Відтак, питання, пов’язані з особистістю вчителя, його професійними якостями, знаннями, вміннями, навичками не нові. Але час вносить свої корективи, висвітлюючи нові грані проблеми, змушує розглядати їх з сучасних позицій, із врахуванням останніх досягнень психології та педагогіки.