7. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).
8. Дидактична гра “Яке дерево листочок загубило?”
У розпорядження вчителя – картини із зображенням різних дерев та набір карток із відтворенням. Ігрова дія полягає в тому, що вчитель демонструє один із листочків, що лежить у нього на столі, і звертається із запитанням “Яке дерево загубило цей листок?” Учні порівнюють справжній листок із відтвореним на малюнку і показують його вчителю. Потім вчитель рахує: “Один, два, три!”, і діти закривають зображення відповідного дерева зображенням листка.
9. Поетапне виконання малюнка вчителем.
10. Практична діяльність учнів.
11. Словникова робота.
До теплих кольорів належать усі відтінки червоного, жовтого, фіолетового кольорів.
IV. Підсумок уроку.
1. Перегляд малюнків і виправлення помилок.
2. Демонстрування найкращих робіт.
Урок 3. Тема: Малювання парасольки Оле-Лукойє
Мета. Поглибити поняття про виражальні можливості кольору. Удосконалювати навички роботи фарбами. Розвивати спостережливість, уяву, фантазію. Формувати навички пошукової роботи з компонуванням зображень на площині.
Обладнання. Таблиці, малюнки, ілюстрації до казки Г.К. Андерсена “Оле-Лукойє”, дві різні за кольором парасольки.
Хід уроку
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.
– Учні, чи часто сняться вам сни?
Пригадайте, який сон приснився вам сьогодні? Розкажіть його. (Діти діляться своїми враженнями.)
– В одній казковій країні жив чарівник. Звали його Оле-Лукойє. У руках він тримав дві парасольки. Носив він їх навіть тоді коли на небі не було жодної хмаринки. Для чого він це робив? – запитаєте ви. Ось послухайте, яку історію розповів про нього в своїй казці “Оле-Лукойє” Ганс Крістіан Андерсен.
2. Послухайте уривки з казки.
Оле-Лукойє
Немає нікого в світі, хто знав би стільки казок, як Оле-Лукойє! На це він справді мастак.
Коли ввечері діти сидять собі спокійно за столом на своїх стільчиках, з’являється Оле-Лукойє. Він піднімається по сходах зовсім нечутно, бо йде в самих панчохах, відчиняє тихесенько двері і – фр! – бризкає дітям в очі солоденьке молоко – такими дрібними-дрібненькими бризками, – а втім, їх цілком досить для того, щоб повіки в дітей почали злипатися і вже не можна було б побачити його самого. Він підкрадається ззаду і дме їм у потилицю, а від цього голівки у дітей важніють. О, так… але це зовсім не боляче, тому що Оле-Лукойє нічого поганого не хоче зробити, а бажає діткам добра. Він тільки хоче, щоб малі зовсім заспокоїлися, а для цього треба покласти спати в ліжка. Вони тихо лежатимуть, і він зможе розповідати їм свої казки. Коли діти поснуть, Оле-Лукойє сідає на їхньому ліжку. Він дуже гарно вдягнений. На ньому шовковий жупанчик, тільки важко сказати якого кольору, – вбрання то зелене, то червоне, то блакитне, залежно від того, в якій бік повернеться Оле.
Під пахвами у нього парасольки. На одній намальовано багато-багато малюнків. Цю парасольку він розкриває над хорошими дітьми, і їм цілу ніч сняться чарівні казки. А на другій парасольці – ну нічогісінького нема, і Оле розкриває її над неслухняними пустунами, і вони цілу ніч просплять як колоди, і нічогісінько цікавого не побачать уві сні. У цій казці Оле-Лукойє приходив до маленького хлопчика Яльмара щовечора цілий тиждень і розповів йому казки. Аж сім казок – адже у тижні сім днів.
7. Продовження бесіди.
– А ось і сам Оле-Лукойє завітав до нас у гості. (Входить учень, одягнений в костюм чарівника).
– Я Оле-Лукойє. Щоночі я прилітаю до вашого знайомого хлопчика Олівця і розкриваю над ним свою чарівну парасольку. Яку парасольку розкрию – такий сон і присниться. Сьогодні у мене парасолька весела, з різними кольоровими снами.
У понеділок Олівчику наснився сумний сон, у вівторок – страшний, жахливий, у середу – легкий і ніжний, у четвер – радісний, у п’ятницю – нудний, у суботу – веселий, а у неділю – різнокольоровий і надзвичайно смішний.
4. Перегляд демонстраційного матеріалу.
5. Декламування вірша В. Дроздовської “Парасольки Оле-Лукойє ”..
Оле-Лукойє приходить вночі,
Сни в парасольках своїх несучими,
В першій – для діток казки чарівні,
В другій – тривожні сни і страшні.
(Демонструються дві парасольки – одна яскрава, з квіточками, друга – чорна.)
6. Продовження бесіди.
– Певно, ви відразу визначили, в якій із парасольок містяться добрі та веселі сни, а в якій – тривожні та страшні. Що вам це підказало? Певна річ – колір. Так, барва багато про що може розказати: про стан погоди надворі; про характер та настрій людини; про те, що приховує в собі певна річ чи предмет, або якому з героїв казки вони належать і спробуйте зараз показати це у своїх малюнках.
7. Пояснення послідовності виконання роботи.
8. Практична діяльність учнів.
IV. Підсумок уроку.
1. Перегляд робіт і виправлення помилок.
2. Демонстрування закінчених малюнків.
Урок 4. Тема: Малювання композиції “Чарівні килими”
Мета. Подовжувати формувати поняття про виражальні можливості кольору; розвивати сприймання художнього образу, вміння відображати властивості предметів, їх настрої за допомогою кольору. Прищеплювати любов до народної творчості.
Обладнання. Таблиці, малюнки, ілюстрації із зображення килимів, килими.
Хід уроку
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Перегляд килимів.
2. Вступна бесіда.
Здавна славиться Україна своїми талановитими митцями: гончарями, ткачами, різьбярами, килимарницями, вишивальницями. Протягом віків утворилися центри традиційного українського мистецтва. Вироби різних регіонів відрізняються за формою, прийомами розпису, особливістю техніки виконання, гамою кольорів.
Багатовікові традиції в Україні має килимарство.
Килимарство – вершина торжества нитки на руках ткалі. Це мальовниче панно – живопис, вручну створений ниткою. Народні майстри виготовили килими переважно ручним способом, на кроснах (демонструється) або звичайних верстатах. Пряли килими з льону, вовни, конопель.
Спочатку використовували лише чорно-білі нитки. А коли з’явилися природні барвники – полотно заграло всіма кольорами веселки.
3. Декламування вірша І. Крутеня.
Ой ткала я килим цілий день, цілий день.
Тай наткала я узорів для людей, для пісень.
Ой красуйтесь килими, килими,
Узорами милими, милими.
4. Словникова робота.
Художньо виконані та оздоблені предмети побуту (одяг, посуд, меблі, килими тощо), які мають не тільки практичне, а й естетичне значення, називаються предметами декоративно-прикладного мистецтва.
5. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).
6. Робота з підручником.
– Відкрийте підручник на сторінці 27.
– Хто зображений на малюнку?
– Опишіть його зовнішній вигляд.
– Як ви вважаєте – це добрий чи злий чаклун? З чого це видно?
– Що тримає чарівник в руках?
– Прочитайте вірш.
Чарівні килими
Зіткав чаклун два килими –
Для злих і добрих справ.
Чаклун свої два килими
Власноруч фарбував.
Ми бачили ті два килими,
На них узори чарівні.
Де чари добрі, де – ворожі,
Дізнатись колір допоможе.
– Скільки килимів зіткав чарівник?
– Для яких справ він це зробив?
– Які узори були на килимах?
– Що допомогло дізнатися, де чари добрі, де – ворожі?
– Так, колір багато про що може розповісти: про погоду надворі, про настрій людини тощо.
Спробуйте показати цю властивість кольору у своїх килимах. Прикрасьте свої килими орнаментом. Перший з них зафарбуйте теплими, а другий – холодними кольорами.
7. Словникова робота.
Слово орнамент означає “прикраса”.
Орнамент – це декоративна композиція, яка складається з елементів, що повторюються.
Орнаменти, складені з ліній і геометричних фігур – трикутників, квадратів, кіл тощо, називаються геометричними.
8. Поетапне виконання малюнка вчителем.
9. Практична діяльність учнів.
IІІ. Підсумок уроку.
Перегляд і демонстрування малюнків.
Висновки
Результати проведення наукового дослідження дають змогу зробити такі висновки.
Аналіз педагогічної, мистецтвознавчої літератури, а також вивчення діючих навчальних програм з образотворчого мистецтва засвідчує, що над проблемою використання ілюстративних матеріалів у початковій школі на сьогоднішній день працюють науковці, методисти, вчителі.
Спостереження за проведенням уроків образотворчого мистецтва в молодших класах свідчать про те, що вчителі недостатньо використовують ілюстративні матеріали, зокрема педагогічний малюнок крейдою на класній дошці для пояснення теми, завдання, методики виконання навчальних робіт. Співбесіда з вчителями виявили надзвичайно гостру, важливу проблему – недостатній, під час низький рівень практичних навичок зображальної роботи вчителя на класній дошці. Це питання вимагає глибокого опрацювання та практичного вирішення в ході підготовки майбутніх вчителів початкових класів та образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.
У додатках подано ряд ілюстративних матеріалів, котрі були використанні на практиці в школі і можуть послужити методичним матеріалом для підготовки та проведення уроків образотворчого мистецтва як студентами, так і вчителями.
У дослідженні доведено: використання ілюстративного матеріалу є обов’язковим і ефективним методом наочного навчання; він незамінний в ході пояснення послідовності малювання з натури, вивчення законів перспективи, композиції; роботи вчителя на дошці на очах у всього класу заохочує дітей до малювання, творчості; учні прагнуть наслідувати вчителя, захоплюються його майстерністю; це допомагає вчителю завоювати авторитет і повагу учнів.