Т. С. Комарова в книзі «Заняття по образотворчій діяльності в дитячому садку» (М., 1981) розробила зміст занять для всіх вікових груп, в тому числі і для середньої. Заняття сплановані по місяцях і кожне включає тему, програмовий матеріал, коротку методику навчання дітей і зв'язок кожного заняття з іншими видами виховної роботи. Т. С. Комаровою детально вивчені особливості навчання техніці малювання. У книзі «Навчання дітей техніці малювання» (М., 1976) технічні прийоми розглядаються залежно від матеріалу і конкретних завдань зображення для кожної вікової групи. Завданнями навчання в цій групі є наступні:
- навчити зображенню предметів округлої і прямокутної форм, передачі їх будови, основних частин і деталей;
- навчити використанню кольори як художнього виразного засобу;
- розвивати композиційні уміння в розташуванні предмету в центрі листа;
- удосконалювати технічні навички в зафарбовуванні малюнка олівцями і фарбами.
На початку року, де пропонована тематика малюнків, знайомих дітям (малювання м'ячика, яблука, прапорця), ускладнення програмного матеріалу виражається в точнішій передачі форми (овал або круг) і акуратному розфарбовуванні зображення. Рішення цих задач вимагає розвиненішої здатності порівнювати і виділяти особливості форм, що мають округлі контури, але відмінних один від одного за довжиною і шириною.
Новим в навчанні дітей зображенню предметів є передача будови з ритмічно розташованими частинами (вгорі — внизу, з одного боку — з іншого боку), а також деяких пропорційних співвідношень частин. Це дає можливість аналізувати і порівнювати окремі частини між собою. Наприклад, в другому кварталі діти можуть малювати снігову бабу, форма якої складається з кругів різних розмірів, і ялинку з рівномірно розташованими гілками.
Вперше в цій групі вводиться малювання такого складного для зображення об'єкту, як людина. Зображенню людини передує малювання простіших форм —снігової баби, ляльок, де співвідношення і форми частин можуть бути дещо порушені.
б) Основна мета сюжетного малювання — навчити дитину передавати свої враження від навколишньої дійсності.
Відомо, що всі навколишні предмети знаходяться в певному зв'язку один з одним. Відношення до якого-небудь предмету або явища багато в чому залежить від розуміння саме цього зв'язку.
Можливість встановлення смислових зв'язків між різними предметами і явищами розвивається у дитини поступово. Тому сюжетне малювання з навчальною метою вводиться не раніше, ніж в середній групі, до того ж спочатку як зображення 2—3 предметів, розташованих поряд. Природно, що дітям повинні бути відомі прийоми зображення предметів, що є головними діючими героями сюжету, інакше труднощі в зображенні незнайомих предметів відвернуть їх від виконання основного завдання.
Проте не слід обмежувати сюжетне малювання зображенням тільки тих предметів, які діти вже зображали. Дитина повинна уміти намалювати головне в сюжеті, а всі деталі він виконує по своєму бажанню.
Уміння виділяти головне в сюжеті пов'язано з розвитком сприймання і аналітико-синтетичного мислення. Вони у маленької дитини ще дуже поверхневі; вона перш за все сприймає те, що безпосередньо доступно зору, дотику, слуху, і часто дізнається про предмет за деякими неістотними деталями, що запам'яталися йому. Так само дитина сприймає і передає сюжет в малюнку. Виділити головне, зрозуміти відносини і зв'язки об'єктів сюжету — завдання досить складні для дошкільника. Вони можуть бути вирішені дітьми старшої групи. У програмі «Малятко» передбачені такі вимоги до сюжетного малювання: учити поєднувати в малюнку за змістом зображення двох-трьох предметів, розміщувати їх на одній лінії, поряд, по всьому аркушу; передавати пропорцію предметів; використовувати виразні засоби: колір, форму, розмір. Спонукати передавати враження від спостережень у природі (пори року), народних свят та ігор, щедрівок, легенд, оповідей; виконувати картинки-ілюстрації до епізодів українських народних казок, колискових пісень, веснянок, екранізованих літературних-творів.
Тематика занять: Хто живе в осінньому лісі? Маленькій ялиночці холодно в лісі; росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс; на дерева, на лужок тихо падає сніжок; дві подружки; на жовті кульбабки прилетіли метелики і жуки; курчата ходять по траві; каченята пливуть в озері; епізоди до казок: «Колобок», «Три ведмеді», «Заєць та їжак», «Круть та верть», до колискових пісень, веснянок.
У сюжетному малюванні важливо правильно передати пропорційні співвідношення між предметами. Це завдання ускладнюється тим, що при зображенні сюжету треба показати не тільки різницю в їх розмірах, що існує між ними в житті, але і збільшення або зменшення предметів у зв'язку з розташуванням в просторі. Для цього дитина повинна уміти порівнювати, зіставляти об'єкти зображення, бачити смисловий зв'язок між ними.
Вирішити завдання просторового відношення між предметами дуже складно для дошкільника, оскільки у нього малий досвід і недостатньо розвинені образотворчі уміння і навички.
Але навіть якщо деякі з них зрозуміють перспективні зміни предметів в просторі, їм важко буде передати ці зміни на площині листа. Те, що в натурі розташоване далеко, на малюнку слід малювати вище, і навпаки. Ці особливості зображення простору на площині доступні розумінню лише старшого дошкільника, що має досвід.
Отже, загальними завданнями навчання сюжетному малюванню в дитячому саду є наступні:
- навчити передачі зміст теми, виділенню в ній головного;
- навчити передавати взаємодії між об'єктами;
- навчити правильно передавати пропорційні співвідношення між об'єктами і показувати їх розташування в просторі.
Навчання дітей сюжетному малюванню починають в середній групі. Правда, в молодшій групі деякі теми, пропоновані для малювання, звучать як сюжетні (наприклад, «Колобок котиться по доріжці», «Йде сніг, засипав всю землю» і ін.). Але в них не потрібна передача дії сюжету. Вказівку на сюжетність малюнка застосовують для створення у дітей інтересу до зображення простих форм.
Вирішуються ці завдання на сюжетах, добре знайомих дітям, на зображенні предметів, які вони малювали раніше. Необхідність розміщення на одному листі декількох предметів вимагає розвиненої здатності аналізувати і синтезувати, а також творчо використовувати придбані навики.
Розташування декількох предметів на одній лінії є найбільш простим композиційним рішенням теми. Діти чотирьох років здатні засвоїти, що в житті предмети розташовуються один біля одного, тому неможливо на місці одного предмету помістити ще один. Пряма лінія, на якій діти малюють предмети, є, на думку Е. А. Фльоріної, тим ритмічним спрощенням зображення простору землі, який доступний дитячому розумінню.
Теми, пропоновані дітям, нескладні: будинок, біля нього росте дерево, стоїть лавка; будинок або дерево, поряд гуляє дівчинка; трава, ростуть квіти, світить сонечко; по траві гуляють курчата.
У цих малюнках сюжетний розвиток дії дошкільнята не показують. Діти малюють поряд 2—3 предмета, між якими не буде дієвого зв'язку.
У середній групі діти знайомляться і з іншим прийомом композиції сюжетного малюнка — розташуванням предметів на всьому листі. Вихователь роздає дітям листи паперу певних кольорів, відповідних сюжету, що зображається (зелений — для поляни, блакитний, — для води, жовтий — для піску і т. д.), і вони вільно розташовують на вибраному кольоровому фоні задумані об'єкти, використовуючи всю площину листа (квіти на лугу, рибки у воді).
У сюжетному малюванні перед дітьми не ставиться завдання показу точних пропорційних співвідношень між предметами, оскільки вони є достатньо складними і доступними тільки для дітей старшої групи.
в) Декоративне малювання, як і всі види образотворчого мистецтва, розвиває у дитини відчуття прекрасного. Витвори народного декоративного мистецтва близькі дітям барвистістю, простотою композиції. Знайомлячи дітей з витворами декоративного мистецтва різних областей і народностей нашої країни, педагог повинен виховувати у дітей відчуття любові до Батьківщини, пошану до праці людей, що створюють ці витвори мистецтва.
Декоративне малювання вирішує наступні завдання:
- розвивати у дітей відчуття композиції у зв'язку з побудовою узору на різних формах;
- розвивати відчуття кольору;
- розвивати здібності розрізняти стилі в декоративному мистецтві і використовувати їх окремі елементи в своїй творчості;
- удосконалювати технічні навики в малюванні пензлем і олівцем.
Навчаючи дітей декоративному малюванню, педагог повинен розвивати у них уміння бачити взаємозв'язок між всіма компонентами узору, кольором, композицією, елементами форми.
Дитині необхідно відчути і зрозуміти, як в залежності від призначення і форми предмету змінюється орнамент, який його прикрашає. Звідси вона взнає про значення, доцільність оформлення, зв'язок форми і змісту. Програма «Малятко» передбачає такі завдання з декоративного малювання: учити малювати за мотивами української вишивки, кераміки, килимарства, писанкарства, народних іграшок; виконувати візерунки на прямокутнику, квадраті, крузі, різних плоских паперових формах, що імітують предмети побуту. Формувати вміння ритмічно розміщувати елементи візерунка по всій площі, по краях, у середині; використовувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кружечки, кільця; кольорові поєднання властиві для вишивки та кераміки.
Тематика занять пропонується така: килимова доріжка, гарна хустинка, килимок, рушник, серветка, скатертина, кухлик, чашка, блюдце, тканина на сукню, яєчко-крапанка, рукавичка, пташка, рибка, димківський коник, лялька.