При повторних зображеннях без застосування натури вихователь нагадує не тільки про предмет, його форму, але і способи відтворення такого роду форми, вживані при цьому рухи.
Так, діти малювали різнокольорові вагончики, які утворюють іграшковий потяг. Вихователь лише нагадує, що малювати їх треба так само, як візок, але відмінність буде в тому, що у вагончика є вікна і він вище, ніж візок, і вагончиків багато, вони їдуть один за одним.
У тих випадках, коли дається тема на закріплення відомого матеріалу і коли обстеження предмету проведене добре, показ способу зображення непотрібний, або використовується частковий: точне проходження показаним способом пригнічує активність сприйняття і думки дітей, заважає їм шукати самостійний вихід з ситуації.
Методи навчання зображенню різноманітні і повинні застосовуватись з урахуванням конкретного завдання. При навчанні дітей середньої групи малюванню основне завдання – розвивати здатність самостійно знаходити способи зображення предметів, використовуючи одержані знання і уміння. Для уточнення уявлення про властивості тих предметів і явищ, яких діти не можуть спостерігати в навколишньому житті, але з якими вони знайомляться по розповідях і з книг, можна розглядати картинки.
б) Методи навчання малювання в дитячому садку – впорядковані способи спільної діяльності педагога і дітей, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань, визначених Програмою виховання і навчання в дитячому садку «Малятко».
Методи навчання дітей середньої групи сюжетного малювання передбачають систему дій педагога, який організовує практичну і пізнавальну діяльність дітей, спрямовану на засвоєння елементарних законів побудови сюжетної композиції, розвиток дитячої зображувальної діяльності, вироблення навичок і вмінь малювати окремі предмети. Окремі складові частини методу називають прийомами навчання. Наприклад, демонстрування і розглядання репродукцій картин художників, ілюстрацій. Цей прийом збагачує враження і уяву дітей, викликає естетичну насолоду, розвиває образне бачення. Розглядаючи репродукції картин, де зображений певний сюжет, діти визначають те, які форми дібрав художник, щоб передати стан природи, пору року, як поєднав їх. Вихователь зосереджує увагу на композиції, виділяючи головне. Методи і прийоми навчання об’єднані і можуть переходити один в другий. Проблему методів виховання і навчання глибоко досліджували відомі дидакти А. М. Алексюк, К. Ю. Бабанський, І. Я. Лернер, М. О. Данилов, О. П. Усова, М. М. Скаткін та інші.
Навчаючи дітей середньої групи виконувати малюнки, насамперед треба передбачати їхню творчість і додержуватись принципу розвиваючого навчання. Адже навчання має не тільки озброювати дошкільників знаннями, а і виховувати, розвивати їх особистість. Сюжетного малювання дітей середньої групи здебільшого навчають такими методами: інформаційно-рецептивним, репродуктивним, частково-пошуковим, дослідницьким.
Для забезпечення естетичного сприймання оточуючого і розуміння дітьми змісту, який вони зображуватимуть, застосовується інформаційно-рецептивний метод. Цей метод необхідний під час організації спостереження, екскурсії, бесід, обстеження дітьми предметів іграшок, що зображуватимуться в майбутній композиції, розглядання репродукцій картин художників, окремих ілюстрацій.
Оскільки сюжетне малювання є засобом пізнання і відображення навколишньої дійсності, вихователь широко застосовує спостереження, тобто цілеспрямоване сприймання явищ природи, навколишніх предметів, які ввійдуть в майбутню дитячу композицію. Перед спостереженням вихователь ставить мету, наприклад обрати такий краєвид, який діти зможуть легко зобразити на папері.
Ось діти середньої групи повинні малювати на тему: «Осінні дерева в нашому дитсадку». Вихователь вибирає такий куточок для спостереження, де б дерева були розміщені на одній лінії або по всій поверхні ділянки землі, але так, щоб не заслоняли один одного. Під час спостереження діти милуються красою осінніх дерев, слухають шелестіння, розглядають дерева на відстані і ближче, обмацують стовбури пальцями. Якщо спостереження за об’єктами проводиться за межами дитсадка, то це вже екскурсія. Під час екскурсій, прогулянок треба вчити дітей спостерігати явища природи, навколишні предмети, розрізняти їх форму, будову, колір. Чим багатшим буде життєвий досвід дітей, запас вражень, тим цікавішими будуть їхні сюжетні малюнки.
Обстеження об’єктів (предметів) може відбуватись у природних умовах. Крім того, обстежувати можна різноманітні іграшки, предмети побуту та інші предмети, які зображуватимуться в майбутній композиції. Наприклад, у малюнках на теми: «Ми доглядаємо тварин», «Ми на птахофермі», «Ми на тваринницькій фермі» передбачено зображення птахів, тварин. Перед тим як проводити заняття із сюжетного малювання найкраще побувати з дітьми на фермі, у зоопарку, у живому куточку дитячого садка тощо. Коли немає можливості спостерігати живих тварин, птахів, то можна обмежитись вивченням їх будови за допомогою іграшок або картинок. Щоб полегшити зображення, іграшки добирають із спрощеною формою.
Щоб діти змогли виконати малюнки на тему «На вулицях міста», потрібно розглянути з ними іграшкові автобуси, трамваї, тролейбуси.
До бесіди вихователь вдається тоді, коли знає, що в дітей вже є практичний досвід, певний запас знань. Здебільшого бесіда з дітьми середньої групи проводиться під час демонстрування і розглядання творів образотворчого мистецтва. Бесіда за творами образотворчого мистецтва проводиться здебільшого на початку заняття у формі запитань-відповідей. Бесіду треба ілюструвати репродукціями (однією-двома).
Аналізуючи сюжет картини, вихователь розвиває в дітей уміння визначати, яка пора року зображена, яка погода (сонячна, хмарна), а також відчувати настрій, який картина викликає у глядача (радісний, сумний). Крім того, вихователь звертає увагу дітей на те, як художник розв’язав завдання поставлені перед ними.
Форма бесіди може бути різною. Коли діти ще не мають потрібних знань, щоб розкрити зміст твору, вихователь спочатку сам розповідає про картину, а потім ставить їм запитання. А якщо діти підготовлені до сприймання картини, вся бесіда може складатися із запитань і відповідей. Наприклад, діти готуються виконувати малюнок на тему «Золота осінь». У вступній бесіді вихователь використав картину І. І. Левітана «Золота осінь». Бесіда проводиться за такими запитаннями: Яку пору року намалював художник? Чому ви думаєте, що це осінь? Сонячний чи хмарний день передав художник? Де на папері зображено небо, де – землю? Які дерева вищі: ті, що стоять далеко, чи ті, що ближче до нас?
За допомогою інформаційно-рецептивного методу вихователь ознайомлює дітей з новими способами передачі форм предметів. Коли діти малюють предмет вперше, педагог аналізує його з вихованцями, показує певну послідовність зображення. Темп показу має бути повільним, чітким і супроводжуватися поясненням вихователя. Слово педагога повинно бути образним, емоційним і викликати у дітей позитивні емоції.
Наприкінці заняття вихователь оцінює роботи дітей, вчить їх аналізувати свої роботи і роботи товаришів. Запитаннями з’ясовує, що вони малювали правильно, виразно і що треба виправити. Запитання даються дітям короткі і чіткі, зрозумілі за змістом.
В аналізі й оцінюванні робіт повинні брати участь не тільки активні діти, а й малоактивні. Після обговорення вихователь висловлює свою думку.
В аналізі роботи треба виділяти уміння дитини передавати в сюжетному малюнку характерні особливості будови предметів та їх пропорції; уміння розміщувати предмети на аркуші паперу; уміння послідовно виконувати малюнок; виділяти головне в сюжетному малюнку не тільки розміром, а й кольором.
Даючи дітям запитання вихователь спонукає їх самостійно закріплювати здобуті знання, активізує їхню діяльність.
Репродуктивний метод у сюжетному малюванні застосовується для закріплення набутих умінь зображувати окремі предмети в єдиній композиції. Цей метод активізує дитячу зображувальну діяльність.
Щоб діти середньої групи самостійно зображували предмети, щоб краще розвивалася їхня увага, пам’ять, відчуття кольору, форми предметів, композиційні вміння, доцільно давати завдання, спрямовані на закріплення знань, вироблених навичок, умінь. Якщо діти малювали окремо птахів і тварин, то в сюжетних малюнках («Пташки клюють зерно», «Зайчиха з зайчатами на прогулянці») вони не тільки закріплюють вироблені навички, а й об’єднують предмети в сюжетну композицію, набувають елементарних знань про закони її будови.
Діти середньої групи вже мають деякий досвід зображення простих сюжетів. Вони вміють самостійно виконувати прості сюжетні малюнки не тільки за завданням вихователя, а й за власним задумом. Якщо з дітьми систематично проводилась робота з формування зорових образів, з навчання прийомів малювання предметів, то вони можуть складати прості сюжетні композиції. Вихователь повинен діяти згідно методики, для того, щоб знань у дітей стало більше і вони здобули навички сюжетного малювання. Навчити дітей сприймати, розуміти і передавати бачене в малюнку – важливе завдання. Воно розв’язується повсякденно і систематично.
У навчанні сюжетного малювання основну роль відіграє слово вихователя. Адже потрібно розвивати в дітей уяву, задум, допомагати їм відшукувати самостійні способи зображення сюжету. Захоплюватись показом композиційної побудови малюнка не слід, треба давати дітям можливість діяти самостійно. Вихователь повинен показувати ілюстрації, давати поради, як творчо вирішити тему.
в) У дітей середньої групи починає формуватися художній смак. Вони можуть назвати, які картини та ілюстрації їм більше подобаються, визначають явища природи, які передані зображувальними засобами. Вихователь знайомить дітей із скульптурою малих форм. В основному це народні іграшки: димківська, філімонівська та інші. Народна іграшка радує дітей своєю яскравістю, простотою і виразністю образу. Розглядання витворів народного мистецтва проводиться перед декоративним малюванням. Для розвитку уяви можна використати вирізані з паперу силуети філімонівського коника, корови, димківської ляльки. Перед дітьми виникає незвичайний яскравий образ іграшки народної.