Лінгвістичні основи методики навчання грамоти.
Методика навчання грамоти базується на фонетико-графічній системі (фонетика і графіка).
Учитель повинен знати, які звукові одиниці виконують смислорозпізнавальну функцію (тобто є фонемами) і які такої функції не виконують (варіанти основних фонем у слабких позиціях).
У сучасній школі домінуючим є звуковий аналітико-синтетичний метод, який передбачає виділення звука в слові, аналіз звука, синтез, засвоєння букви і процес читання.
В основі української графіки лежить складовий принцип, який полягає в тому, що окремо взята буква (графема) не може бути прочитана, оскільки вона читається з врахуванням наступних букв. Тому в сучасній методиці навчання грамоти діє принцип складового (позиційного) читання, при якому діти з самого початку орієнтуються на відкритий склад як одиницю читання. Відкриті склади характерні для української мови, будова складу в більшості випадків підпорядкована закону висхідної звучності.
Склад - це один або кілька звуків, які вимовляються одним видихуваним поштовхом. Основою складу є голосний звук. Будова складу може бути різною: ПГ (відкритий), ГП (закритий), типу ПГП, а також ці ж типи із збігом приголосних: ППГ, ПППГ та ін. (П - приголосний, Г - голосний).
Оволодіння правилами графіки - необхідна умова письма, але недостатня. Живі фонетичні процеси приводять до того, що між вимовленим і написаним словом часто виникає невідповідність. Це відбувається у тих випадках, коли фонеми знаходяться в слабких позиціях.
Для позначення буквою звука слабкої позиції треба визначити, до якої фонеми відноситься даний звук, а потім позначити його. Буква для звука, який відповідає сильній позиції фонеми, вибирається за правилами графіки. Для звука, який представляє слабку позицію фонеми, - за правилами орфографії.
Психолого-педагогічні вимоги до організації навчання грамоти.
Успішне навчання читанню і письму вимагає великої і систематичної роботи по розвитку фонематичного слуху, тобто вміння розрізняти окремі звуки в мовленнєвому потоці, виділяти звук із слова або складу. Фонетичний слух необхідний не тільки для навчання читання й письма, але й для формування в майбутньому орфографічних навичок. Розвиткові фонематичного слуху сприяють звуковий аналіз слів, встановлення послідовності звуків у слові, вправи з аудіювання, слухання і "впізнавання" фонеми в сильній і слабкій позиції.
Психологічне вивчення процесу читання й письма у показує, що дитина значний час опирається на промовляння вголос по складах. Вона може почути звуки, які промовляє вчитель, однак, коли переходить до запису слова, вона допомагає собі власним промовлянням і прислуховується до нього. Промовляння при письмі називається мовленнєво-руховим аналізом. Учителеві необхідно виправляти дітей у правильнім вимові по складах слів при їх складанні і запису. Дитина повинна навчитися промовляти кожне слово по складах, одночасно прислуховуватись до його звучання, намагаючись вловити кожний звук слова і порядок звуків.
Педагогікою визначаються, зміст і методи навчання, які повинні відповідати віковим можливостям учнів.
Увага першокласників нестійка, коливається під час уроку, дитина ще не вміє її концентрувати і розподіляти.
Особливість пам’яті дитини - перевага наочних образів над словесними, тому словесний матеріал запам’ятовується нею механічно і без осмислення.
Сприйняття у цьому віці характеризується тим, що діти сприймають предмет загалом, не розчленовуючи його. І у слові вони сприймають перш за все його зміст, а не будову. У перші тижні діти часто змішують поняття "слово", "склад", "звук", "буква"; змішують букви, подібні за формою, і звуки, близькі за звучанням.
Першокласник мислить конкретними образами, абстрактне мислення практично відсутнє.
У зв’язку з цими особливостями психічних процесів навчання грамоти організовується за допомогою прийомів і методів, що допомагають реалізувати принципи доступності і посильності, наочності та індивідуального підходу. Важливе місце при цьому займає гра лексичного, фонетичного, граматичного характеру.
Основні педагогічні вимоги до процесу навчання грамоти:
1. На початку кожного етапу уроку вчитель повідомляє дітям, що вони будуть робити і навіщо, а в кінці роботи оцінює, що і як виконали.
2. Завдання і запитання формулюються конкретно і короткими фразами.
3. Переважає колективна форма роботи. Вчитель постійно показує зразок виконання або виконані завдання.
4. На уроці читання більшу частину часу діти повинні читати, а на уроці письма - писати.
5. Протягом уроку необхідно декілька разів змінювати види діяльності учнів.
6. Наочні посібники, дидактичний матеріал, ігрові завдання повинні використовуватися в такій мірі, щоб навчання було доступним і цікавим, однак не перевантажувало увагу учнів.
7. Плануючи роботу, необхідно враховувати підготовку всього класу й окремо кожного учня (групи учнів).
8. Обережно використовувати покарання, віддаючи перевагу заохоченню дитини.
Успіх організації навчання грамоти залежить від того, наскільки вчитель володіє лінгвістичними знаннями, враховує вимоги психології та педагогіки.
У період навчання грамоти уроки класифікуються за такими ознаками:
а) за основним предметом навчання - уроки читання і уроки письма;
б) за часом, за періодами і етапами навчання - уроки в добукварний, букварний і післябукварний період;
в) за наявністю чи відсутністю нової теми на одному уроці - уроки вивчення нового звука і букви або навчання письму букви, великої і малої (рядкової), і уроки закріплення, на яких нова буква не вивчається; особливий тип уроку - урок повторення і узагальнення, обов’язковим є також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин відводиться на позакласне читання.
До уроків навчання грамоти ставляться загально-дидактичні і спеціальні методичні вимоги.
Загально-дидактичні вимоги:
а) виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;
б) чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності, мислення, який буде етап вивчення теми і т. ін.;
в) наступність і перспективність уроку, його зв’язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;
г) розмаїття методичних засобів і прийомів роботи, варіативність роботи над матеріалом, залежність вибору методичних засобів від характеру матеріалу і завдань навчання, доступність методики - її цікавий та ігровий характер;
г) диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв’язку (від учнів - до вчителя) на всіх етапах уроку;
д) навчання учнів прийомів розумової праці ("вчити учитися"), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;
є) обов’язкові також й інші дидактичні вимоги - науковість, доступність матеріалу і т. ін.
Спеціальні (методичні) вимоги:
а) обов’язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати "мовне чуття", любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;
б) на кожному уроці, як читання, так і письма, обов’язково повинна мати місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активізація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам’ять, драматизація і т. ін.; часто ці види роботи переплітаються з іншими - зі звуковим аналізом і синтезом, із читанням, письмом і т. ін.;
в) на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу - підготовка до читання або, що важливо, письма, а також самостійні вправи;
г) безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття "читання" входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочитаного; це можна сказати і про поняття "письмо");
г) на кожному уроці читання і письма має використовуватися матеріал для зразка - додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, письменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори;
д) уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності і перспективності.
Загальна структура уроку опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: "Звуки [р], [р’], позначення їх буквою "ер", тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.
Для кращого розуміння методичних принципів навчання в букварний період, пропонуємо коротку структуру уроку письма (вивчення нової літери). Слід зауважити, що види робіт, наведені нижче, є орієнтовними і можуть змінюватись, відповідно до контингенту учнів, матеріальної бази тощо.
Структура уроку письма:
1. Повторення вивченого на уроці читання.
Види робіт: звукові аналітичні і синтетичні вправи: впізнавання звуків у вказаних словах з визначенням місця звучання; доповнення запропонованих складів іншими вказаними звуками для утворення слів; утворення злиття із вказаними звуками; складання моделей складів, слів, речень; аналіз запропонованих слів, речень, їх моделей і т. ін.