Учитель повинен пам’ятати, що діти 6-9 років не можуть виконувати довго одні і ті ж вправи, тому треба давати їм ігри з різноманітними вправами (наприклад, „Кіт і миші”, „Фігури”. При проведенні таких ігор учитель підказує дітям, що ці вправи мають бути красиві, різноманітні, природні. Такі ігри розвивають творчу уяву, самостійність.
Після того, як буде пройдо значну частину програми вправ на кидання в ціль і на дальність, дітям 1-3 класів доцільно давати ігри з м’ячем, які закріплюють елементарні навички кидання і ловіння, зміцнюють м’язи рук
(„ Хитрий м’яч ”, „Поклади м’яч у коло”
При правильному керуванні грою з м’ячем розвиваються вправність, окомір, координація, що дуже важливо у цьому віці. Проводячи ці ігри учитель повинен звертати увагу на кидки, поєднуючи ритм дії гри з диханням. Пояснення під час гри з м’ячем слід давати швидко, точно, бо у дітей цього віку ще немає достатньої витримки, і, побачивши м’яч, вони намагаються швидше починати гру. Під час пояснення гри вчитель тримає м’яч у чохлі, або біля себе, щоб діти не звертали на нього уваги. У процесі гри з м’ячем зауваження і виправлення рекомендується робити під час зупинок, оскільки гра проходить з великим піднесенням і діти не зможуть уважно вислухати керівника. Вага м’яча для ігор дітей молодших класів повинна відповідати її анатомічному розвиткові. Важкими, великими м’ячами користуватися не можна. Найкраще брати гумові дитячі різнокольорові м’ячі.
Уміло проводячи ігри з бігом, стрибками, м’ячем керівник сприяє удосконаленню дітей у природних діях, підготовляє їх до складніших ігор і вправ. Поступово цікавість учнів до колективної діяльності зростає. Тоді можна давати ігри з елементами змагань, найпростіші ігри, в яких учні розподіляють на команди. Наприклад, „Хто перший”, „Хто швидше”. Ці ігри сприяють розвитку таких якостей, як швидкість, спритність, наполегливість. Проте, під час гри не слід особливо наголошувати на моральні сторони поведінки. Дітям 6-9 років ще не зрозуміло чому, вони повинні підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу. Але в цих іграх створюються передумови для розвитку моральних якостей для переходу до складніших командних ігор. Проводячи найпростіші з командних ігор, керівник повинен створювати сприятливі умови для того, щоб зацікавити дітей. Але разом з тим він повинен пам’ятати, що для командних ігор дітей треба підгодовувати: давати некомандні ігри з яскраво виявленими моментами змагання, а вже після цього пропонувати ігри перехідного характеру, проводити змагання парами („Хто далі кине”, „Хто перший спіймає”, „Хто перший добіжить”).
Велике значення для дітей цього віку мають ігри, які розвивають слух, наприклад, „Хто підходив”, „Скік, скік”, „Відгадай по голосу”. Такі ігри виховують самовладання, організованість, витримку. До їх проведення треба старанно підготовляти місце, щоб була цілковита безпека, повна тиша. Для пов’язок під час гри слід використовувати бинт, який накладають на очі, додержуючи гігієнічних вимог (пов’язка міняється для кожного учня).
Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, учитель при підготовці до гри повинен:
1. Підготувати інвентар, який має бути яскравим, кольоровим; його вага й об’єм повинні відповідати віку дітей, зберігати його слід у доброму санітарно-гігієнічному стані.
2. Вміло підбирати спосіб шикування дітей для проведення гри.
3. Вибрати один із способів пояснення гри.
4. Вибрати ведучого на свій розсуд, по черзі або жеребкуванням. Вибір ведучого учнями застосовується рідко, всі діти цього віку намагаються бути ведучими і мало знають переваги своїх товаришів. Ведучих слід міняти.
5. Розпочинати гру слід за сигналом (зоровим, слуховим), але свистком на початку гри не слід користуватися, бо різкий сигнал гальмує, сповільнює рухову реакцію дітей. До таких сигналів дітей треба поступово підготовляти.
6. Зауваження в іграх робити обережно, терпляче, наполегливо привчати дітей до виконання правил враховуючи, що учні цього віку здебільшого порушують правила гри несвідомо.
7. Учнів, які програли, не виводити з гри; усім гравцям підбирати необхідне навантаження.
Урахування цих вимог забезпечить педагогічний ефект. Рухливі ігри в цьому віці повинні задовольняти такі педагогічні вимоги:
- Прищепити учням перші навички організованої поведінки у грі.
- Навчити організовано бігати, не заважаючи один одному, діяти за сигналом. Швидко включатись у гру.
- Навчити дітей визнавати авторитет ведучого.
- Навчити дотримуватись правил, виконувати їх.
Отже, значення рухливих ігор надзвичайно велике як у фізичному розвитку так і у гармонійному розвитку особистості. Тому слід уважно підходити до їх підбору та методики проведення.
3.2 Сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор в початкових класах
Наступним етапом нашого дослідження було:
- визначити стан рухової активності учнів початкових класів в сімейно-суспільному вихованні;
- проаналізувати вибір дітей молодшого шкільного віку улюблених занять;
- виділити ті рухливі ігри, яким вони віддають перевагу;
- означити сучасні підходи до методика навчання рухливих ігор дітей 6-9років.
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та фізкультурно-спортивної літератури засвідчує, що рухливі ігри застосовують в системі фізичного виховання, враховуючи соціально-культурні та психофізіологічні можливості дітей молодшого шкільного віку.
Зміст нашої пошукової роботи передбачав вивчення характеру ставлення дітей до чинників впливу на гармонійний розвиток людини, зокрема, рухливих ігор.
Проведене нами соціологічне дослідження (анкетування) показало, що у більшості респондентів (батьків) сформоване бажання залучати своїх дітей до рухливих ігор, але вони не в повній мірі освічені щодо правильності в організації та методиці їх проведення, місця застосування в режимі дня.
Основне навантаження фізичними вправами, тобто оптимальну рухову активність отримують діти у школі, а в позашкільній діяльності їх приваблюють самостійні заняття рухливими іграми.
Серед опитаних дітей, 90% – із задоволенням граються, 5% – віддають перевагу навчанню, і лише 5% – не займаються зовсім або частково. Серед таких дітей – діти, які звільнені за станом здоров’я, і ті, які не мають вільного часу. Опитування цих дітей засвідчило, що їх відповіді часто співпадають з відповідями батьків, у відповідях яких чітко звучить бажання займатися рухливими іграми і залучати до цього дітей, але з багатьох вищезазначених причин такі заняття не проводяться.
У більшості сімей створені відповідні умови для занять фізичною культурою, зокрема, рухливими іграми. Значна увага приділяється дотримуванню рухового режиму дня, придбаний необхідний спортивний інвентар. Результати опитування респондентів занесені до таблиць.
Таблиця 1
Діагностика умов для занять руховою діяльністю дітей в сім’ї
| Показники умов та стану фізичного розвитку в сім’ї | К-сть батьків (n=60) | % |
| Наявність умов: | 30 | 50 |
| спортивний куточок | 6 | 10 |
| мають місце для занять | 24 | 40 |
| немає умов | 3 | 5 |
| залучають дітей до занять | 36 | 60 |
| люблять рухливі ігри | 57 | 95 |
Результати, занесені до табл.1. показали, що майже сто відсоток сімей та їх діти мають бажання займатися рухливими іграми, лише з певних об’єктивних причин 3 % випадають з нашої уваги.
Умови для занять фізичними вправами в сім’ї, на жаль, вимагають кращого. Якість таких занять не дає відповідно позитивного результату.
Тому перед нами постало ще одне завдання, а саме: яка ж участь у цьому дійстві батьків та членів сім’ї? Для цього ми поставили ряд запитань батькам та близьким. Результати відповідей були занесені до таблиці.
Таблиця 2
Участь сім’ї у залученні дітей до рухової активності (%) (n=60)
| Члени сім’ї | Розподіл відповідей | |||
| щодня | у вихідні і у вільний час | рідко (1 раз в тиждень) | майже ніколи | |
| Мама | 18 | 44 | 32 | 6 |
| Батько | 12 | 43 | 26 | 5 |
| Дід | 2 | 22 | 36 | 40 |
| Баба | 3 | 19 | 28 | 50 |
| Брат | 25 | 23 | 38 | 4 |
| Сестра | 18 | 39 | 36 | 7 |
З таблиці 2. видно, що найбільшої уваги фізичному вихованні дітей, зокрема руховим іграм, надають батьки. На 2 місці – брат чи сестра. Бабуся і дідусь займають останню позицію. Отже, рухливим іграм в сім’ї приділяється недостатня увага, що негативно впливає на руховий режим дітей.
Не менш важливе значення має вільний вибір дітьми тих занять, якими вони люблять займатися і яким віддають перевагу.
Таблиця 3
| № п/п | Види улюблених занять | Кількість відповідей дітей (n=120) | % |
| 1. | Комп’ютерні ігри | 42 | 35 |
| 2. | Рухливі ігри та спортивні ігри | 36 | 30 |
| 3. | Прогулянки, екскурсії в ліс, до річки, в парк | 24 | 20 |
| 4. | Читання художньої літератури | 12 | 10 |
| 5. | Музичні заняття (танці) | 6 | 5 |
Найулюбленіші заняття молодших школярів – комп’ютерні ігри, які займають майже половину відсоток пропонованих видів дозвілля, що у наш час не є несподіваним. На ІІ – рухливі ігри (катання на лижах, санчатах, ковзанах, з м’ячем (хлопці)), різні хороводні, “доганялки” (дівчатка). ІІІ місце займають екскурсії та прогулянки в парк, ліс, до річки із застосуванням рухливих ігор. ІV місце – читання художньої літератури (окремий контингент дітей).Серед респондентів (6 дітей) – 5 % опитаних – люблять займатися, художньою самодіяльністю, музикою, малюванням і займають останнє місце.