е) кількістю враховуваних чинників ( факторів) - однофакторні та багатофакторні;
є) організацією проведення - лабораторні, природні та комплексні.
На відміну від вивчення педагогічного явища (факту) у природніх умовах шляхом безпосереднього спостереження, експеримент дозволяє:
1) штучно відділяти виучуване явище від інших;
2) цілеспрямовано змінювати умови педагогічної дії на іспитників і стежити за результатами;
3) повторювати, змінюючи окремі виучувані елементи, педагогічні явища приблизно в тих же умовах (за тією ж програмою): можна повторювати уроки в паралельних класах доручення для учнів тощо.
Слід зазначити, що педагогічний експеримент не обмежується сумою фактів, які одержав дослідник. Вищим ступенем пізнання є теоретичне мислення, яке шляхом різноманітних абстракцій опосередковано може відображати зв'язки, що існують між педагогічними діями та їх результатами. Осмислення та зіставлення систематизованого і опрацьованого матеріалу дозволяє дослідникові зробити висновки та відповідні узагальнення.
Скопичені факти про діяльність учнів аналізуються за визначеними наперед показниками для оцінювання та заносяться у відповідні таблиці.
Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду. Важливим джерелом розвитку методики як галузі педагогічної науки є досвід передових вчителів трудового навчання. Його вивчення та аналіз дають змогу створити рекомендації з ефективної побудови навчального процесу.
Передовий досвід можна вивчати при безпосередньому спілкуванні із вчителями праці, беручи участь у постійних педагогічних читаннях, відвідуючи уроки та спостерігаючи за діями педагога і його вихованців. Важливим засобом вивчення досвіду є кіно- та відеозйомка.
Емпірико-теоретичні методи. Вони використовуються у тих випадках, коли методиці доводиться розв'язувати питання, які не піддаються вивченню емпіричними методами (шляхом спостереження чи експерименту). Найчастіше застосовують методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції (про два останні ми частково згадували у п. З даної лекції).
Наприклад, обгрунтування змісту програмного матеріалу розпочинається із вивчення відповідного комплексу знань і вмінь, нагромадженого практикою. Цю процедуру здійснюють методом аналізу, тобто весь комплекс знань і вмінь розчленовують на окремі елементи. Потім з них відбирають ті, які повинні ввійти до змісту навчальної програми; це здійснюється шляхом синтезу, що є протилежний аналізу.
Аналіз і синтез можуть виступати як окремі методи педагогічних досліджень, суто самостійно, а можуть бути додатковими (допоміжними) в експерименті, спостереженні та ін.
Окремі питання трудового навчання можна розв'язувати також бесідою, анкетуванням, усним опитуванням, тестуванням.
Крім даних, що отримує МТН при проведенні своїх досліджень, вона використовує наукову інформацію з інших наук: педагогіки, психології, вікової анатомії та фізіології, гігієни та педіатрії.
Література
1. Лында А. С. Методика трудового обучения: Учебное пособие. -М. : Просвещение, 1977.
2. Методика занятий в школьных мастерских /Под ред. А. Г. Добова. -М. : Просвещение,1966.
3. Тхоржевский Д. А. Методика трудового обучения с практикумом /Под ред. Д. А. Тхоржевского. -М. : Просвещение, 1987.
4. Тхоржевский Д. А. Практикум по курсу "Методика трудового обучения". -М.: Просвещение, 1980.
5. Тхоржевський Д. О. Дидактика трудового навчання. -К. : Рад. школа, 1972.
6. Тхоржевський Д. О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін: Навч. посібник. -К.: Вища школа, 1992.
7. Харламов И. Ф. Педагогика: Учеб. пособие, 2-е изд., перераб. и доп. М. : Высшая школа, 1990.