— Скільки троянд зображено на першому малюнку? (Одна.) А на другому? (Кілька, багато.)
— Скільки кольорів ви бачите на малюнках? (Один.)
Так діти приходять до висновку, що однина/множина іменників зумовлена кількістю предметів, а однина/множина прикметників визначається не кількістю ознак, а числом іменника, від якого прикметник залежить [19, 15].
Знайомлячись із відмінюванням прикметників, учні повинні усвідомити, що відмінок прикметника визначається за відмінком іменника. Показати це можна на таблиці відмінкових закінчень прикметників чоловічого й середнього родів і відмінкових закінчень прикметників жіночого роду. Робота з таблицями дасть учням змогу простежити за тим, як змінюються прикметники за відмінками, і запам'ятати відмінкові питання прикметника. Учні помітять, що відмінкові закінчення іменника і зв'язаного з ним прикметника різні» визначити відмінок прикметника можна за відмінком іменника, відмінкове закінчення прикметника збігається із закінченням питання, на яке він відповідає (який? — зелений, якого? — зеленого).
Виконання різних тренувальних вправ на визначення відмінків прикметників і правильне вживання їх відмінкових форм у словосполученні й реченні слід поєднувати із систематичною роботою над розвитком усного і писемного мовлення молодших школярів.
Отже, вся система роботи з граматичними категоріями прикметника націлена на усвідомлення учнями лексичних і граматичних особливостей цієї частини мови.
Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей вивчення прикметника на уроках рідної мови у початкових класах
2.1 Організація і зміст експериментального дослідження
Аналіз методичної літератури, а також власні спостереження за навчально-виховним процесом у початковій школі дали змогу виявити, що загальний недолік педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне, систематичне опрацювання прикметника як частини мови. Відповідно, у багатьох молодших школярів не сформовано загального поняття про прикметник, його семантичні та мовно-функціональні ознаки.
З метою перевірки стану сформованості у молодших школярів загального поняття про прикметник нами здійснено педагогічну діагностику особливостей мовних уявлень і понять з даної теми; розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність педагогічних умов формування у молодших школярів загального поняття про прикметник як частину мови.
У перебігу констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформованості у молодших школярів загального поняття про прикметник.
Дослідження здійснювалося у три взаємопов’язані етапи:
На першому етапі (2006-2007 рр.) – проаналізовано наукову та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.
На другому етапі (2007-2008 рр.) – проведено констатуючий експеримент: розроблено критеріїв та методи педагогічної діагностики рівнів сформованості у молодших школярів загального поняття про прикметник; розроблено та обґрунтовано методичні умови формування у молодших школярів загального поняття про прикметник як частину мови. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту.
На третьому етапі (2008 р.) – опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику навчання української мови молодших школярів.
З метою формування в учнів 4 класу Копичинецької ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів Гусятинського району Тернопільської області загального поняття про прикметник як частину мови ми розробили систему вправ і завдань. При цьому використовували вправи таких видів:
1. Аналіз навчальних текстів з додатковими завданнями.
2. Попереджувальні, вибіркові і творчі диктанти.
3. Завдання для розвитку пізнавальної активності учнів.
Наведемо приклади навчальних текстів з додатковими завданнями, які використовувалися у процесі формуючого експерименту.
1. Тарас Григорович Шевченко
Тарас Григорович Шевченко — славетний поет і художник. Він писав щиро, правдиво, чесно. Мав гарний голос, знав багато народних пісень і дуже гарно співав. Він любив кобзарів, бандуристів. І сам грав на кобзі й скрипці. Але життя його було тяжке. Рано залишився сиротою і поневірявся по світу, був на засланні, в солдатах. Він був справжнім співцем свого народу, знедоленої України. («Материнка», 62 слова).
2. Наша хата
Мамина хата в саду, як у віночку. Коло хати — вишні, черешні, яблуні, калина. Перед вікнами — бузок, барбарис, і під вікнами — півники, красоля, півонії, чорнобривці, нагідки. А в саду є проліски, ряст, сині черевички, барвінок.
З весни до осені коло хати— квіти. Барвисті, пахучі. І хата ошатна. І на душі приємно. Наша хата і ми — немов у віночку. (Буквар «Материнка», 59 слів).
Завдання
1. Утворити і записати словосполучення за схемами:
а) який? що?; які? хто?;
б) яка? хто?; які? що?
2. До поданих словосполучень добрати і записати протилежні за значенням:
а) похмурий день —…; глибока річка — …;
в) теплий вітер —…; нове життя —….
3. Скласти і записати речення про весну. Підкреслити прикметники, визначити рід, число.
4. Із поданими прикметниками утворити й записати словосполучення:
а) весела, співучий, цікаве;
б) чарівна, ніжний, рідне.
6. До поданих прикметників добрати синоніми:
а) веселий —…; б) сильний —… .
7. Із тексту «Наша хата» виписати прикметники. Визначити рід, число.
8. Скласти і записати речення зі словосполученнями:
а) тендітні проліски; б) ніжні конвалії
9. Дописати речення:
а) Діти згадували…
б) Двоє друзів…
10. Зробити звуко-буквений аналіз слів:
а) дзвінкий; б) бджолиний.
3. Свята Вечеря
Тихий зимовий вечір. Яскравіше, ніж завжди, світять зорі. Це вечір перед Різдвом Христовим.
Кожна родина чекає тієї хвилини, коли на небі загориться перша зірка. Це знак, що можна сідати до Святої вечері.
Білим обрусом застелений стіл. Посередині стоїть макітра з кутею. І яких тільки наїдків немає на столі!
Тут гриби, вареники, голубці, риба. У дзбанку духмяний узвар. Дванадцять страв у цей вечір подає господиня до столу. (68 слів)
4. Спогади Оксани Іваненко
Мені здається, у мене було надзвичайне дитинство. Насичене, вщерть заповнене якимись цікавими подіями, справами. Хоча в сім’ї було двоє дітей — я і старший на два роки за мене брат, — але ми вчилися у великому дитячому середовищі. В домі у нас жили наші ровесники — двоюрідні брати і сестри, багато маминих учнів.
У нас була велика бібліотека. Щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання. Бібліотека— це було наше володіння. (О. Іваненко, 74 слова)
5. А я тебе, вулице, не боюся
Андрійкове село дуже схоже на твоє. Є такі ж вулички. А по тих вуличках їздять автомобілі, мотоцикли, велосипеди.
Андрійко знає, що вулицю краще переходити на переході. Бачив, як позначений перехід? Молодець, ти — уважний.
Спершу Андрійко дивиться ліворуч і йде до середини вулиці, а тоді — праворуч. Отак перейде вулицю і йде по узбіччю, назустріч транспорту. (Збірка «Андрійкова книжка», 60 слів)
Завдання.
1. Підкреслити прикметники, визначити рід, число (текст «Свята вечеря»):
а) у першому реченні третього абзацу;
б)у п'ятому реченні третього абзацу.
2. До поданих прикметників добрати антоніми:
а) веселий —...; мовчазний — ...;
б) теплий —...; лінивий —....
3. Добрати прикметники, які б відповідали таким схемам:
4. Із тексту «Спогади Оксани Іваненко» виписати два словосполучення прикметника з іменником, визначити рід, число.
5. Встановити зв'язок слів у реченні:
а) Холодний вітер гойдає віти могутнього дуба.
б) Голодний вовк блукає засніженим лісом.
6. До поданих прикметників добрати синоніми:
а) розумний; б) сильний.
7. Записати з пам'яті прислів'я про зиму.
8. Замінити сполучення іменників сполученням прикметників з іменниками:
а) листя клена, щебетання пташок, допомога товариша;
б) вітер з півдня, хвіст лиса, потік води.
9. Дати письмову відповідь на запитання, використовуючи прикметники:
а) Яким повинен бути товариш?
б) Яким повинен бути прикордонник?
10. Скласти і записати речення зі словосполученнями:
а) білі сніжинки; б) тріскучий мороз.
6. Леся Українка
Леся Українка жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами… Вчителями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист Петро Антонович, книги і життя.
У сім’ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували народні пісні і звичаї, декламували. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові його учителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми. Мати кохалася в народній творчості, навчала дітей шанувати рідну мову, пісню. («Збірник творів, документів, спогадів», 83 слова)
7. Горобець
Я повертався з полювання, йшов садом. Попереду стежкою біг мій собака. Раптом собака спинив ходу. Почав підкрадатися, ніби почув дичину. Я пішов уздовж стежки і побачив горобчика.
Вітер дуже розгойдав дерево, і гороб’ятко випало з гнізда.
Мій собака поволі наближався до нього. Раптом старий горобець упав перед самою мордою собаки, настовбурчився, заверещав. Раз чи два стрибнув просто до зубастої пащі пса. Горобець кинувся рятувати своє дитя. Він затуляв його собою. Все його тільце тремтіло. Він гинув, але хотів урятувати своє дитя.