Смекни!
smekni.com

Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство» (стр. 4 из 9)

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об’єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання

У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголо­шується на тому, що одним із голов­них завдань загальноосвітньої шко­ли є забезпечення професійного са­мовизначення учнів. У зв'язку з цим у нашій країні створюється відпо­відна система професійної орієнта­ції, як невід'ємна ланка системи від­творення трудових ресурсів. Проф­орієнтаційна робота в 5 — 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 — 7 класах пе­редбачається: формування цінніс­них орієнтацій, мотивації самопі­знання, установки на власну актив­ність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяль­ністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професія­ми; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованос­ті; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудо­вої діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гурт­ків, секцій); створення умов для про­би сил та розвитку здібностей у різ­них видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; форму­вання загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір на­пряму (профілю) продовження осві­ти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 — 9 класів передбача­ється: вивчення наукових основ ви­бору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важ­ливих якостей, правил вибору про­фесії); оволодіння методиками са­мопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важли­вих якостей; формування уміння зі­ставляти вимоги професій з власни­ми можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до про­фесійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчаль­ного закладу, формування психоло­гічної готовності до стану профе­сійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті по­винні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору профе­сії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволо­діння професією, професійна пер­спектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнта­ції на нову діяльність.

Особливо важливу роль у реалі­зації такого змісту професійної орієн­тації школярів має і може відіграва­ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред­мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві­домого вибору професії. Включен­ня профорієнтаційної роботи в про­цес трудового навчання має дві ці­лі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і ви­ховну — орієнтацію учнів на необ­хідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмін­ності в цільовій установці визнача­ють також відмінність форм і мето­дів їх реалізації в профорієнтацій­ній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід тру­дового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути вико­ристані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практи­кою. Обираючи форми і методи про­ведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчаль­но-виховного процесу, в якому і тру­дове навчання і профорієнтація не­віддільні одне від одного.

Для проведення цілеспрямова­ної профорієнтаційної роботи по­трібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи роз­витку окремих її галузей, приватно­го сектору, а також вікові особли­вості учнів, їхню трудову підготов­ку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнта­ційного матеріалу слід постійно збіль­шувати й розширювати. Все це пе­редбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні по­няття про професію (назва профе­сії, чим займаються люди даної про­фесії і якими основними інструмен­тами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашо­му суспільству). В 6 —7 класах уч­ням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку ви­пускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, істо­ричні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 — 9 кла­сів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід ро­боти, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологіч­ні вимоги професії до людини, сис­тему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфіка­ції з даної професії.

Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм — перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконан­ня певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура мо­же бути різноманітною, але за зміс­том вони мають включати:

• соціально-економічну харак­теристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнен­ня і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальнос­ті, географію її поширення, про під­приємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організа­ції праці;

• виробничу характеристику про­фесії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний пред­мет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, го­ловні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно не­обхідні знання, вміння та навички;

• санітарно-гігієнічні умови пра­ці, тобто рівень важкості і напруже­ності праці, обмеження у виборі про­фесії за статтю та віком, режим пра­ці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

• вимоги професії до індивідуа­льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди­нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй­мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно­видів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз­витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

• відомості про підготовку кад­рів: типи навчальних закладів, тер­міни та форми навчання, необхід­ний рівень загальноосвітньої підго­товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль­но у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало­гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо­го місця даної професії тощо та ви­ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.