До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.
Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об’єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.
Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:
бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,
конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),
диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;
виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.
Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.
Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.
Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання
У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголошується на тому, що одним із головних завдань загальноосвітньої школи є забезпечення професійного самовизначення учнів. У зв'язку з цим у нашій країні створюється відповідна система професійної орієнтації, як невід'ємна ланка системи відтворення трудових ресурсів. Профорієнтаційна робота в 5 — 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 — 7 класах передбачається: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професіями; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудової діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гуртків, секцій); створення умов для проби сил та розвитку здібностей у різних видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; формування загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір напряму (профілю) продовження освіти в старших класах та сфери самореалізації.
На етапі 8 — 9 класів передбачається: вивчення наукових основ вибору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії); оволодіння методиками самопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важливих якостей; формування уміння зіставляти вимоги професій з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до професійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчального закладу, формування психологічної готовності до стану професійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті повинні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору професії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволодіння професією, професійна перспектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнтації на нову діяльність.
Особливо важливу роль у реалізації такого змісту професійної орієнтації школярів має і може відігравати трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного предмета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до свідомого вибору професії. Включення профорієнтаційної роботи в процес трудового навчання має дві цілі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і виховну — орієнтацію учнів на необхідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмінності в цільовій установці визначають також відмінність форм і методів їх реалізації в профорієнтаційній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід трудового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути використані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практикою. Обираючи форми і методи проведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчально-виховного процесу, в якому і трудове навчання і профорієнтація невіддільні одне від одного.
Для проведення цілеспрямованої профорієнтаційної роботи потрібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи розвитку окремих її галузей, приватного сектору, а також вікові особливості учнів, їхню трудову підготовку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнтаційного матеріалу слід постійно збільшувати й розширювати. Все це передбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні поняття про професію (назва професії, чим займаються люди даної професії і якими основними інструментами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашому суспільству). В 6 —7 класах учням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку випускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, історичні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 — 9 класів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід роботи, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологічні вимоги професії до людини, систему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфікації з даної професії.
Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм — перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура може бути різноманітною, але за змістом вони мають включати:
• соціально-економічну характеристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнення і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальності, географію її поширення, про підприємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організації праці;
• виробничу характеристику професії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний предмет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, головні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно необхідні знання, вміння та навички;
• санітарно-гігієнічні умови праці, тобто рівень важкості і напруженості праці, обмеження у виборі професії за статтю та віком, режим праці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;
• вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, координація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприймання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різновидів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального розвитку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;
• відомості про підготовку кадрів: типи навчальних закладів, терміни та форми навчання, необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.
Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доцільно у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді каталогів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочого місця даної професії тощо та виставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.