План
Вступ
Розділ І. Розвиток та вдосконалення організаційних форм навчання в сучасній школі.
1.1 Урок – основна форма навчання в школі.
1.2 Необхідність вдосконалення уроку.
1.3 Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання.
1.3.1 Поняття про нестандартний урок.
1.3.2 Система нетрадиційних уроків.
1.3.3 Інтегровані уроки, їх особливості.
1.4 Взаємозв’язок нетрадиційних і традиційних форм навчання в сучасній школі.
Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики.
2.1 Аналіз проведення нестандартних типів уроків вчителями Аннівської неповної середньої школи І-ІІ ступенів.
2.2 Аналіз проведеного експерименту щодо ефективності нестандартних типів уроків.
Висновки.
Література.
Додатки.
Вступ
Розвиток сучасного суспільства підвищує вимоги суспільства до рівня освіти й виховання кожної людини. У цих умовах дедалі актуальніше стає формування у людей творчого потенціалу, активної життєвої позиції. Для успішного досягнення мети людина повинна мати необхідний обсяг знань. Людина не повинна застосовувати будь-які усталені шаблони, а має мислити, розвивати своє мислення.
У законі України „Про загальну середню освіту” зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Реалізацію цього завдання можна забезпечити за умови здійснення творчого підходу. Оновлення цілей, завдань і змісту у напрямі особистісно-зорієнтованого навчання у 12-річній школі вимагає дослідження впливу різних технологій навчання та зміни в структурі навчального процесу сучасної школи, дослідження умов застосування технологій на підвищення навчальних досягнень учнів.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб вивчити особливості дитини та орієнтуватися на загальні завдання формування особистості дитини, які випливають з Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також спираються на конкретні програми навчання і виховання, створюють для кожного учня оптимально-сприятливі умови для його всебічного розвитку. Для здійснення цієї мети потрібно підвищити ефективність уроку різними способами і засобами навчання.
Важливим способом підвищення ефективності уроку є багатоманітність видів діяльності на уроці. К.Д.Ушинський казав, що дитина потребує діяльності без зупинки і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю, односторінньою формою. Особливо важливо дотримуватися цієї вимогливості в початковій школі. Молодші школярі засвоюють знання краще, якщо на уроці чергуються різноманітні і недовготривалі види роботи, а ще краще якщо навчання проходить в формі казки, подорожі, гри, тобто за принципом „навчання – гра”, „гра – навчання”.
Об’єкт дослідження: нестандартні уроки в навчально-виховному процесі в початковій школі.
Предмет дослідження: уроки математики та читання.
Мета дослідження: дослідити ефективність впливу нестандартних уроків на навчально-виховний процес в сучасній школі.
Завдання дослідження:
1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження.
2. Показати необхідність застосування нестандартних уроків в навчально-виховному процесі.
3. Теоретично обґрунтувати, експериментально підтвердити позитивний вплив нестандартних уроків на навчально-виховний процес.
Гіпотеза дослідження: використання нестандартних уроків у навчальному процесі сприяє підвищенню рівня активності та засвоєння знань, умінь і навичок.
Розділ І. Розвиток та вдосконалення організаційних форм навчання в сучасній школі
1.1 Урок – основна форма навчання в школі
На сучасному етапі розвитку школи в основному використовується класно-урочна система навчання, класно-урочну систему навчання можна описати і дати певне визначення поняттю „урок”. [21, c.160-161].
Урок – це форма організації навчання з групою дітей одного віку, постійного складу, які навчаються по твердому розкладу з однаковою для всіх програмою навчання. [12, c.300-301].
Урок має свої особливості:
1) урок є завершальною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певні навчально-виховні завдання;
2) кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;
3) на відміну від інших форм організації навчання, є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;
4) відвідування уроків обов’язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;
5) є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;
6) спільна діяльність учителя і учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів, створює можливості для згуртування колективу дітей;
7) сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості. [21, c.162-163].
Кожна година-урок, на думку Я.А. Коменського, мала становити з боку організації та змісту занять єдине ціле. Він накреслив таку структуру уроку: читання й повторення учителем нового матеріалу; повторення його учнями за допомогою книги; повторення без книги.
Наприкінці уроку за необхідне дати можливість учням ставити запитання до вчителя. Справедливо твердив, що якість уроку залежить від учительського уміння проводити його. [17,c. 129-130].
Кожен урок має свою структуру, яка залежить від мети уроку. Структура уроку – це відношення і взаємодія частин уроку, які відмінні своїми задачами і характером діяльності вчителя і учнів.
В залежності від провідної дидактичної задачі і структури уроку, уроки поділяють на такі типи:
1) комбіновані уроки – де вчитель пояснює, закріплює, повторює, контролює;
2) уроки вивчення нового матеріалу;
3) уроки закріплення знань, умінь, навичок;
4) уроки вправ і практичних робіт;
5) уроки узагальнюючого повторення (узагальнюючі уроки);
6) лабораторні уроки;
7) уроки контролю, перевірки і оцінки знань учнів.
Під типом уроку розуміють урок, який відповідає для всієї групи уроків, які мають загальні учбові задачі і початкову структуру. [2, c.99-100]. Але бувають і інші види учбової діяльності, які важко включити в таку класифікацію, наприклад заняття на пришкільному участку, екскурсії, вступні уроки, виведення законів і правил, контрольні уроки і т.д. [3, c.98-99].
1.2 Необхідність вдосконалення уроку
Якщо оглянути публікації минулих років присвячені уроку, то зустрінемося з термінами “удосконалення”, „модернізація”, „оптимізація”, а сьогодні педагоги шукають виходу із застійних штампів минулого, цих нескінчених „удосконалень”, що являли собою косметичні ремонти старого. Тому потрібно ввести щось нове, переломне, і однією з виразних тенденцій оновлення школи став пошук нестандартного уроку, і цим займається саме творчий вчитель тому, що він є постійним шукачем шляхів вдосконалення уроку. [11, c.65-66]. Такі пошуки спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.
Великої уваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.[21, c.168-169].
З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень першого класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок.[9, c.11]. Однотипність уроку викликає у дітей втому і якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, тому необхідно впроваджувати нові нестандартні форми навчання, де навчання проходить у вигляді змагання або гри, де дитина є головним героєм уроку. Таким чином вчитель має можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів. [4, c.6-8]. І це на думку багатьох педагогів не є нехтуванням змісту освіти. Зрозуміло, чималий процент педагогів не можуть дати відповіді за всіх. Так само не може зробити і сучасна педагогіка, однак нестандартний урок, як своєрідне педагогічне вище бурхливо розвивається, постійно набуває нових рис.[16, с.351-352].
Навряд чи варто нагадувати, що ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. [11,c.65-66].
1.3 Нестандартний урок – один із шляхів удосконалення форм організації навчання
1.3.1 Поняття про нестандартний урок
Найкраще і вдале визначення нестандартного (нетрадиційного) уроку дав відомий російський педагог І. П. Підласий. Він казав, що нестандартний урок – це імпровізоване учбове заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру, а структура уроку прямо залежить від типу уроку, бо структура уроку – це сукупність, послідовність і зв’язок елементів (етапів), з яких він складається. Якщо нестандартний урок не матиме певної структури, то навчальний процес буде стихійним. В той же час структура повинна бути гнучкою, динамічною, яка відповідає меті, змісту уроку, віку і рівню розвитку учнів, методам і прийомам роботи. Аналіз педагогічної літератури дав змогу виділити більше сотні типів нетрадиційних уроків. Наприклад: урок-КВК, урок-подорож, урок-дискусія, урок-диспут, урок-семінар і багато інших.[8, с.192-193].