Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій й аналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють авторську позицію по поставленій проблемі. Залежно від специфіки дисципліни форми есе можуть значно диференціюватися. У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних по досліджуваній проблемі, аналіз матеріалів із засобів масової інформації й використанням досліджуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбор і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему й т. ін.
Тема есе
Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування. Для приклада можна зрівняти теми есе, пропоновані на іспитах програм міжнародного бакалавранта по економіці, і традиційні теми самостійних робіт і контрольних як письмові відповіді(див. Додаток 2.3.1.).
Тема есе повинна містити в собі питання, проблему, мотивувати на міркування.
Побудова есе
Побудова есе - це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.
Структура есе.
1) Титульний аркуш (заповнюється за єдиною формою, див. додаток 1);
2) Введення - суть й обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, зв'язаних логічно й стилістично;
На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження.
При роботі над введенням можуть допомогти відповіді на наступні питання: " чи треба давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?", "Чому тема, що я розкриваю, є важливою в даний момент?", "Які поняття будуть залучені в мої міркування по темі?"," чи Можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?". Наприклад, при роботі над темою "Економіка Росії часів Петра Й: традиційна або командна" як підтема можна сформулювати наступне питання: "Які ознаки були характерні для економіки того періоду?"1.
3) Основна частина - теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання.
Дана частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій по цьому питанню. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану аргументацію/аналіз. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці.
Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій:
- Причина - наслідок, загальне - особливе, форма - зміст, частина - ціле,
- Сталість - мінливість.
У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений графічним й ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи змістом розділи аргументацією (відповідної підзаголовкам), необхідно в межах параграфа обмежити себе розглядом однієї головної думки.
Добре перевірений спосіб побудови будь-якого есе - використання підзаголовків для позначення ключових моментів аргументованого викладу: це допомагає подивитися на те, що передбачається зробити (і відповістити на запитання, чи гарний задум). Такий підхід допоможе випливати точно певної мети в даному дослідженні. Ефективне використання підзаголовків - не тільки позначення основних пунктів, які необхідно освітити. Їхня послідовність може також свідчити про наявність або відсутність логічності у висвітленні теми.
4) Висновок - узагальнення й аргументовані висновки по темі із вказівкою області її застосування й т.д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують для складання висновки: повторення, ілюстрація, цитата, що вражає твердження. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе елемент, як вказівка на застосування (імплікацію) дослідження, не крім взаємозв'язків з іншими проблемами1.
Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складових, таких як:
- вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід по даній проблемі);
- якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація й доводи);
- аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами).
Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення. Перелік, що вийде в результаті перерахування ідей, допоможе визначити, які з них мають потребу в особливій аргументації. Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет - ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість й ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Думка - це зміст написаного. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, у противному випадку вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до навколишніх. Виразність - це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему. Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, упорайтеся в словнику або посібнику зі стилістики або дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається. Коректність - це стиль написаного. Стиль визначаться жанром, структурою роботи, цілями, які ставить перед собою пишучий, читачами, до яких він звертається[31].
Оцінювання есе
Критерії оцінки есе можуть трансформуватися залежно від їхньої конкретної форми, при цьому загальні вимоги до якості есе можуть оцінюватися за наступними критеріями (див. Додаток 2.3.2.).
ВИСНОВКИ
1) Аналіз літератури, присвяченої застосуванню портфоліо в навчанні, переконливо показує, що в ідеї портфоліо укладені більші можливості для модернізації шкільного навчання, тобто для вдосконалювання процесу навчання у світлі нових вимог, пропонованих у цей час до школи. Цінність портфоліо полягає в тому, що довкола нього й у зв'язку з ним може бути вибудуваний такий навчальний процес, які дозволяє розвивати або формувати деякі когнітивно - особистих якості (компетентності) які висуваються миром утворення й праці, як необхідні кожній людині для активної участі в житті сучасного демократичного інформаційного суспільства. Хоча твердження, що школа ХХІ - це "школа портфоліо", - тобто коли портфоліо виступає, як якась панацея, що повинна перевернути все традиційне утворення - явно перебільшене, освоєння методу портфоліо в російській школі може стати одним з найважливіших напрямків модернізації, але тільки за умови забезпечення його належним теоретико - методологічним аналізом і пов'язаними з ним дидактико-методичними матеріалами.
2)Думаю, що основна роль портфоліо учня - допомогти йому визначитися у виборі профільної школи й, надалі, профілю вищої школи. Але навряд чи "вага" портфеля може служити об'єктивним показником. По-перше, портфель по визначенню включає суб'єктивні відкликання. По-друге, різний рівень професіоналізму вчителів і керівників дослідницьких робіт і неконтрольований ступінь участі викладачів і батьків у формуванні портфеля ставлять учнів у свідомо нерівні умови. Вважаю, що головна мета створення "навчального портфеля" зводиться до доказу прогресу ( позитивних результатів і досягнень) у навчанні учня. Неважливо, що він не знає й не вміє. Важливіше те , що він довідався й чому з по даному предметі. І дуже важлива самооцінка учня. Адже це він повинен відібрати на свій вибір у своє "досьє" роботи. А чіткий список найменувань і пунктів , необхідних в "навчальному портфелі" , не можна передбачити. Думаю, що кожен учитель на свій розсуд упроваджує свої критерії.
3)Підводячи підсумки, хочеться відзначити, що достоїнства портфоліо безсумнівні. Це прекрасний засіб поглиблення й оформлення пізнавальних інтересів, розвитку інтелектуальних рефлексивних здатностей учнів, комплексної перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, індивідуалізації й диференціації навчання, формування мотивації досягнення, а, отже, і створення ситуації успіху. Отже, можна зробити висновок, що метод "Портфоліо" дає нам можливість систематизувати, аналізувати й кваліфіковано представляти свої професійні досягнення.
1. Биков А.К. Методи активного соціально-психологічного навчання: Навчальний посібник. - М.: ТЦ Сфера, 2005.
2. Брандт М.Ю. Есе на екзамені по суспільствознавству // Викладання історії й суспільствознавства у школі.-2004.- № 1.-С. 26-38
3. Голуб Г.Б., Чуракова О.В. Портфоліо в системі педагогічної діагностики. - 2005, № 1. - с. 181-195.
4. Забродина Н.П. Що таке есе з економіки // Економіка у школі.- 200.-№ 1.-С.58 – 66