Часто банально і традиційно виникає запитання: де розпочинається геніальність, де ж все-таки її витоки? 1, як правило, звучить традиційна відповідь: талант, помножений на працю. Безперечно, дуже багато залежить від сім’ї, від оточення. Володя з дитинства жив у оточенні чистого українського слова, ніжної, солов’їної української пісні. Окрім музики, Володя захоплювався українською літературою. Більше того, сам був поетом. Найкращі пісні були написані композитором на власні тексти: «Червона рута», «Водограй», « Аве Марія»,» Пісня буде поміж нас».
Свої перші пісні хлопець написав у п’ятнадцять років. Володя раз у раз виїжджав у гори, розмовляв з гуцулами, записував народні пісні, коломийки і легенди.
1970 рік – написано «Червону руту». Врешті-решт вдалося створити твір, який став символом духовності сучасної української естради. Фантастична пісня не знала кордонів – звучала і досі звучить у Європі, в Америці та Канаді.
Загалом Івасюк за своє коротке тридцятирічне життя написав понад сто пісень…
Його трагічне життя обірвалося на злеті – раптово і несподівано. Музика Івасюка найчистіша і найсвітліша, до неї з трепетом і хвилюванням хочеться прилинути як у хвилини радості і піднесення, у свята, в щасливі дні, так і дні сумні. У його житті, як і у долі українського народу, переплелися радість і вічний смуток, щастя і туга.
Незрівнянний світ Назарія Яремчука
Неперевершеним співучим соловейком карпатського краю є незрівнянний Назарій Яремчук.
У нього дуже складна і незвична доля. Він був надто пізньою дитиною – коли народився, батькові було вже 64 роки. Кажуть, що такі діти особливо обдаровані і талановиті. Назар народився ЗО листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району. Його батько, Назарій Танасійович, мав чудовий голос (тенор) і співав у церковному хорі. Мати, Марія Даріїна, виросла у багатодітній сім’ї. Грати на мандоліні навчилася у композитора Яремчука, і ще донині односельці згадують її гарне сопрано.
Його чарувала краса гірської природи, де він міг пропадати цілими днями. Яремчук в захопленні від навколишньої краси, писав: «Найкраща музика – жива природа, і найсвятіша на землі». Він мріяв бути мандрівником, і любов до подорожей, напевне, знайшла вихід у гастрольних поїздках. Разом з братом Богданом Назар любив грати у футбол, і у 1969 році у складі кутських « Карпат « став чемпіоном Івано-Франківської області серед команд групи Б.
Після школи Назар не пройшов за конкурсом при вступі до Чернівецького університету і, як виявилось, на щастя, через те що інакше не потрапив би у ансамбль «Смерічка».
Знову повернувся до Вижниці, де вчився на курсах шоферів при будинку культури. Саме там і відбувалися репетиції «Смерічки».
Якось учитель музики попросив Назарія заспівати, і той заспівав пісню «Кохана» І. Поклада. Левку Дутківському відразу сподобався цей симпатичний і голосистий юнак, і він відразу ж таки запросив його у «Смерічку».
Назар мав велике щастя першим співати всесвітньо відомі пісні Володимира Івасюка. Вже наступного 1970 року він був зарахований на перший курс географічного факультету Чернівецького університету, а пізніше Назар ще закінчив Київський інститут культури.
А що діялось після фільму «Червона рута» у 1971 році! Фільм мав фантастичний успіх, а Назар був найвродливішим з-поміж усіх, він особливо запам’ятався дівчатам і жінкам, навіть називали дітей його іменем.
Сьогодні про Назарія Яремчука говорять як про легенду, що стала символом епохи зародження і становлення української пісні. Цій легенді за життя вдалося зробити неоціненний внесок у нашу національну культуру. Він один з тих, кому пощастило після фізичної смерті залишитися живим.
(З журналу)
Словниковий диктант
Західноєвропейська музика, розспів, електрофізичні інструменти, мелодекламація, церемоніальний, мюзик-хол, журі, піанісимо, Державний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка, багатоголосся, філармонічні товариства, імпресіонізм, художньо-звукові, Боян (давньоруський співець-дружинник), фольклорні джерела, обжинкові пісні, вітчизняні, капела, Болонська філармонічна академія, опера «Запорожець за Дунаєм «, народнопісенний, Шевченківські концерти, Державна консерваторія імені М.В. Лисенка, фортисимо, Аляб’єв, церковний християнський спів, безголосся, бетховенський, якнайшвидший, Прокофьев, бриньчати, гами, піврояля, потихеньку, незакінчена арія, рок-н-рол, заслужений діяч мистецтв, Міністерство культури України, компакт-диск, оперне мистецтво, рок-культура, прелюдія, акомпанемент, балада, Римський-Корсаков, опера «Моцарт і Сальєрі», тонни партитур, вітчизняна хорова музика, капельмейстер, вірш-гімн «Ще не вмерла Україна», стрілецькі маршево – похідні пісні, лірико-психологічна елегія «Ворзель» Л. Грабовського.
Пояснювальний диктант
1. Певна річ, люди осягають музику по-різному. 2. Коли Ференц Ліст послухав концерт Гріга, вигукнув: « Це геніально! О чудо, я побачив вашу Батьківщину». 3. Всього на карті Антарктиди можна зустріти 12 імен композиторів різних часів і національностей, а присвоїли їх географічним об’єктам наші та зарубіжні дослідники шостого континенту. 4. Автор «Слова о полку Ігоревім» згадує Бояна – давньоруського співця – дружинника другої половини ХІ початку ХІІ століття.5 Скоромохи – музиканти пропагували народно-видовищну культуру, подорожуючи по Русі і країнах Європи: Польщі, Німеччині, Франції та Італії. 6. Особливою популярністю користувалися кобзарі, безперечно, у Запорізькій Січі: вони прославляли козацьку відвагу, пропагували серед народу визвольні ідеї, творили національний епос України. Наприкінці 17 століття поширюються троїсті музики, українські народні інструментальні ансамблі, у складі яких були такі інструменти: скрипка, басоля, бубон (у Західній Україні – скрипка, цимбали, бубон). 8.М. Лисенко, як основоположник інструментальних танців в українській музиці, як зачинатель української фортепіанної музики вивів нашу музику на світовий рівень, і у 1982 році встановлено республіканську премію імені М Лисенка 9.У розвиток жанру авторської пісні вагомий внесок зробив В.Івасюк (1949–1979) – український поет і композитор, автор тексту і музики пісень «Я іду в далекі гори» (1968), «Червона рута» (1969) та інші. Музика – вид мистецтва, що виражає дійсність у художньо-звукових образах. 11. Спочатку слово «музика» потрапляє у латинську мову, потім у західноєвропейські мови, а саме: німецьку, французьку, італійську 12. Існує безліч різноманітних видів пісні: народні, масові, естрадні тощо, – але найголовнішим, найбагатшим пісенним жанром є все-таки народна пісня. 13. Є досить багато сюїт, складених з уривків будь-якого твору, – опери, балету, музики до спектаклю. 14. Великий австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт був людиною надзвичайною: у чотири роки грав на клавесині, у п’ять компонував музику, у вісім створив перші сонати і симфонії, в одинадцять написав оперу.
5. Театр
Витоки національного театру
Театр – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр – це мистецтво синтетичне, тому що поєднує драматургію, творчість автора, режисера, і музику, і живопис, і архітектуру, і танці, і співи.
У Стародавній Греції (Афінах), починаючи з кінця VІ ст. до н. е., щороку ставилися трагедії, комедії та сатиричні драми. Найдавнішим театром в Афінах вважається театр Діоніса – просто неба на південно-східному схилі Акрополя.
Римський театр (240 р. до н.е.) бере початок від свят урожаю, які висвітлюються у піснях – діалогах, у побутових та комічних сценах і одноактних імпровізованих фольклорних п’єсах.
Витоки українського національного мистецтва сягають давніх народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання, ігри, танці) грунтувалися на комплексі ідей магічного характеру: слово (текст), рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка – становили органічну цілісність.
З деякими елементами театралізації відбувалося свято Купало – найпоширеніше народне свято в українській обрядовості. Купало – це давньоукраїнський бог врожайності й добробуту. Обрядові дії нерідко включали елементи комічного (наприклад, спалювання опудала), як складову частину народної культури.
У середньовіччі носіями ідей народного театрального мистецтва були мандрівні актори, які імпровізували, розігрували сцени з народного життя й водили потішних тварин. На жаль, творчість цих акторів переслідувалась церквою і владою.
Про виступи скоромохів згадується у «Повісті временних літ «. Скоморохи брали участь у весільних обрядах, ярмарках, ходили з ведмедем, козою.
З народною обрядовістю пов’язаний розвиток української драматичної поезії. До своєрідної театральної драми подібний традиційний український весільний обряд.
Драма народна – вид народної словесної й театральної творчості. Професійна драма виникає у зв’язку з піднесенням освітнього значення літератури, її ролі у національно-визвольному русі.
(3 книги «Українська культура»)
Шкільна драма
У середньовічній Західній Європі користувалися популярністю жанри театру: міраклі, містерії, мораліте, – основу яких становили релігійні драми, що ілюстрували біблійні оповідання.
У 15–16 ст. Розвивається містерія, головною темою якої було народження Христа і його воскресіння. У містеріях розігрувалися інтермедії (побутові сцени), щоб розважати втомлених серйозною дією глядача. Вистави тривали по декілька днів.
У 15–16 ст. поширюється мораліте – своєрідна барокова драма повчального змісту, що поєднує драматичну дію з філософсько-богословським диспутом.