Хід свята.
Сцена актової зали школи святково прикрашена.
Починає звучати грамзапис пісні "Тихо над річкою" у виконанні українського народного хору їм. Г. Верьовки. Під час звучання музики учитель читає вірш "Про Україну пам'ятай":
У всьому світі - кожен зна:
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина -
Це наша славна Україна
Не забувай Шевченка спів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
Вчитель. Наша сьогоднішня зустріч має назву "Свято українського фольклору" і вона дещо незвичайна Це не тільки свято, а й конкурс серед команд третьокласників. Вони складають перший у житті іспит з курсу "Українознавство". А оцінюватиме знання учнів журі (учитель називає його членів - учителів, батьків).
Із словами привітання до вас, шановні гості, звертаються учасники конкурсу: команди "Гетьман" та "Запорожці", ватажки (прізвище та ім'я учнів).
Учні.
Дітвора ми українська,
хлопці і дівчата,
хоч слабкі у нас ще руки,
та душа завзята.
Бо козацькою ми роду,
славних предків діти.
І у школі всі вчимося
рідний край любити.
І для Краю працювати,
і для Краю жити,
і за рідний Край в погребі
життя положити...
Вчитель. Отже, свято розпочалося, і я ознайомлю присутніх з умовами оцінювання роботи команд. За правильні відповіді кожна команда буде отримувати ялинкові іграшки, якими прикрашатимуть свої ялинки. За кількістю іграшок на ялинці ми визначимо команду-переможця.
Кожна дитина знає українського письменника Богдана Чалого І його твори про пригоди Барвінка та Ромашки. Сьогодні вони присутні на нашому святі. Зустрічайте їх, друзі!
До зали заходять Барвінок і Ромашка.
Барвінок.
Вітаємо вас, шановні
малі козачата!
І дякуємо від душі
за запрошення на свято.
Ромашка. Бажаємо вам щиро
в конкурсі удачі
І цікаво, чи в навчанні
Ви не є ледачі?
Барвінок. Чи ви знаєте обряди
й звичаї народу,
що колись передавались
від роду й до роду?
Ромашка. Чи цінуєте надбання,
що народ наш має?
У фольклорному змаганні
успіхів бажаєм.
Вчитель. Барвінок і Ромашка допомагатимуть мені проводити конкурс.
Часто у житті ми зустрічаємо слово "фольклор". Буквальний переклад цього слова - "народна мудрість". Один із його жанрів - колядки і щедрівки.
Колядували 7 січня на Різдво переважно парубки. Вони збиралися гуртами, вибирали ватажка, "козу", "пастуха" з пугою та інших персонажів. Ватаг постійно носив головний атрибут - зірку. Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар погоджувався, починали забавну виставу з пісень-колядок і жартівливих сценок. У текстах колядок оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зичили їм щастя і здоров'я. Колядників господарі щедро обдаровували. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на молодіжні розваги - "вечорниці", які справлялись 8 січня. Зустрічайте, друзі, колядників, які покажуть звичай таким, яким він був у давнину.
Звучить грамзапис пісні "Добрий вечір" у виконанні українського народного хору ім.Г. Верьовки. Заходить гурт колядників, попереду ватаг із зіркою, за ним "коза", "пастух", "маланка" та інші учасники вертепу. Еони вклоняються глядачам, учням, на сцені, звертаються до вчителя.
Ватага. Пане господарю! Дозвольте поколядувати, щастя, здоров'я побажати вашій оселі.
Вчитель. Ласкаво прошу!
Гурт виконує колядку "Коляд, коляд, колядниця". Розігрується дійство учасниками.
Ватага.
Бажаємо цій хаті,
щоб всі були багаті.
Обдаруй нас, не скупися,
щоб твій ячмінь уродився,
щоб нажали сто кіп жита,
щоб сім'я була вся сита.
Щоб скотина водилася,
щоб пшениця родилася.
Вчитель. Дякуємо за побажання. Щоб ви наколядували багато гостинців, а господарі хай обдаровують вас дуже щедро.
Учитель дає колядникам торбинку з дарунками, перший гурт виходить із зали.
Вчитель. Щедрування - давній звичай новорічних обрядів, під час яких групи щедрувальників (переважно дівчата) піснями-щедрівками славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками. Щедрівки співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.
Заходить гурт дівчат-щедрувальниць, вони виконують щедрівку "Ой сивая та і зозуленька". Послухавши, вчитель обдаровує дівчат, і вони виходять із зали.
Вчитель. А чи знають наші конкурсанти колядки та щедрівки? Для них завдання у конвертах.
Барвінок і Ромашка вручають командам конверти з завданням "Виконати колядку", "Виконати щедрівку". Учні виконують завдання.
Просимо членів журі оцінити майстерність кожної команди.
Журі оголошує результати конкурсу, видає командам ялинкові прикраси, які Барвінок і Ромашка прилаштовують на ялинках кожної команди.
Вчитель. У різні пори року приваблива земля. Але навесні все ж таки квітучіша та запашніша, красива і чиста. З давніх-давен у нашого народу було одне з найулюбленіших свят - зустріч Весни, що проходило урочисто і радісно. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні випікалося обрядове печиво у формі пташок, діти, співаючи, носили їх селом, закликаючи весну.
Під грамзапис "Благослови, мати!" заходить мати із випеченими "жайворонками" у ситі. Вона роздає дітям - членам команд - "жайворонків".
Мати.
Діти, мої діти,
діти-боженята,
йдіть до мене гурточком,
виберіть жайворята.
Жайворонки беріте,
на високу гору йдіте.
Пісеньок гарних співайте,
весну-красну величайте.
Просіть жита, пшениці,
всякої пашниці,
дощика дрібненького,
сонечка ясненького.
Діти підносять вгору "жайворонків" і промовляють:
Пташок викликаю
з теплого краю:
Летіть, соловейки,
на нашу земельку,
спішіть, ластівоньки,
пасти корівоньки!
Звучить грамзапис веснянки "Ой прийшла весна", дівчата виконують танок. По закінченні танцю починає звучати грамзапис веснянки "Не стій, вербо, над водою", і дівчата виходять.
Вчитель. Ми подивились обряд зустрічі весни, почули веснянки. А що знають третьокласники про весняні обряди?
Барвінок і Ромашка роздають конкурсантам у конвертах завдання:
1. Як ще називають веснянки у різних місцевостях України? (Гаївки, гагілки, ягілки, маївки).
2. Як називається обрядове печиво, яке випікалось на початку весни і роздавалось дітям? (Жайворонки).
Відповіді команд, оцінки журі.
Починає звучати грамзапис колискової "Ой ходить сон".
Вчитель. Колискові призначені тільки для одного слухача - дитини і мають тільки одного виконавця - матір або близьку людину. Мати й дитя - це най прекрасніший образ людської духовності. "Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим", - писав Т. Шевченко. Зв'язок, що з дня народження існує між матір'ю і дитиною, відображується у зворушливо щирих колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритм гойдання колиски. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'якенькими лапками підступає до намальованої колисочки пухнастий, муркотливий котик (учитель співає):
Котику сіренький,
котику біленький,
котку волохатий,
не ходи по хаті,
не ходи по хаті,
не буди дитяти.
Дитя буде спати,
котик воркотати.
Ой на кота - воркота,
на дитину - дрімота.
А-а-а-а!
Або голуби приносять на крилечках сон-дрімоту:
Ой ну,. йолі, люлі,
прилинули гулі,
сіли на колисці
в червонім намисті.
Стали думать і гадать,
чим дитинку забавлять...
... "Колискова пісня, колискова -
то найперша материна мова".
Шановні гості! Звертаємося до вас з проханням, щоб ви заспівали колискові пісні, якими заколисували своїх маленьких діток.
Жінки співають колискові пісні.
Вчитель. Дякуємо вам за спів колискових пісень. А тепер я запрошую дівчат 3 класу виконати колискові. Журі оцінює роботу конкурсантів.
Вчитель. Сьогодні ми не можемо не згадати жанр українського фольклору - народну пісню. Наш народ завжди співав: коли йому було весело і коли було сумно, під час праці та відпочинку...
Давайте спробуємо усміхнутись один одному, побажаємо всім здоров'я і заспіваємо гарну українську народну пісню.
Зала умовно ділиться на дві половини. Спочатку глядачі правої половини зали співають українську народну пісню "Несе Таля воду", потім ліва - пісню "А мій милий вареничків просить", а потім уся глядацька зала виконує українську народну пісню "Розпрягайте, хлопці, коні" або іншу улюблену пісню.
Вчитель. Українські народні пісні для вас виконують команди-конкурсанти. ("Танцювала риба з раком" і "Пішли діти в поле" під музичний супровід учителя).
Вчитель. Журі підбило підсумки виконання пісень, а ми далі подорожуємо Країною українського фольклору.
"Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я усміхається", - говорить народна мудрість. Хто з нас не любить гру? В ній передається характер народу. Цінність дитячої народної гри не лише у фізичному загартуванні дітей. У ній виховується дружба, колективізм, взаємодопомога. Завдяки грі розвивається мислення, мовлення дитини, швидкість реакції. Змалечку треба бути добрим, чесним, сміливим. Саме народна гра допоможе стати таким.
Пропонуємо учасникам конкурсу відпочити і пограти в українські народні ігри "Квочка" та "Дощик".
Вчитель. Хочеться сказати про особливий вид українського фольклору - загадки. Це стислі твори, в основі яких - запитання.