Проведемо з третьокласниками конкурс "Нумо, відгадай!" Загадки загадують Барвінок і Ромашка.
Малий Малишко закинув бочку на вишку. (Мак).
Червоний Макар полем скакав, та в борщ попав. (Буряк).
Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Сонях).
Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)...
Вчитель. Підбиваємо підсумки цього конкурсу. (Оцінювання журі).
Для вас, конкурсанти, ще одне завдання. Але воно важче, ніж попереднє. Барвінок і Ромашка вам роздадуть картки із зображенням предметів, а ви маєте або згадати загадку про ці предмети, або придумати свою.
Барвінок і Ромашка роздають картки із зображенням цибулі, капусти, кішки, лисиці.
Доки учасники конкурсу працюють, пропоную загадки для гостей. (Учитель загадує загадки гостям свята).
Вчитель. Слово - командам. Які загадки до малюнків ви пригадали? (Журі оцінює роботу команд).
Вчитель. Своєрідним фольклорним жанром є скоромовки, їх цінність полягає в тому, що добираються і розставляються слова в них, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення.
Ватажкам команд пропонується по 3 рази вимовити скоромовки:
Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.
Росте липа біля Пилипа
Розкажу вам про покупки, про покупки,
про покупочки мої.
Стоїть піп на копі, копа під попом, піп під ковпаком.
Вчитель. Журі виставляє оцінки за останній конкурс. А Барвінок і Ромашка підраховують для кожної команди загальну кількість ялинкових прикрас.
Оголошується команда-переможець.
Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Ми розглянули лише деякі жанри українського фольклору. Культура нашого народу дуже багатогранна, вона не може не викликати захоплення.
До нових зустрічей! Хай вам щастить!
Звучить запис пісні "У нас є все".
Додаток Б
тема: вода у житті людини
Мета. Ознайомити дітей із значенням холодної джерелиці в людському житті, переказами, легендами, віршами, піснями, прислів'ями, приказками, які стосуються народного джерела.
Вчити розуміти українське слово. Виховувати любов і пошану до давніх традицій нашого народу, краси гармонії навколишнього світу.
Обладнання. Книги В. Скуратівського "Берегиня", твори Т.Г. Шевченка, вірші Л. Костенко, М. Рильського. Легенди, перекази, прислів'я української пісні, книга "Народна мудрість", глек із святою водою.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
Вчитель.
Діти, сьогодні на уроці ми перегорнемо сторінки великої книги - книги "Народної мудрості". Здійснимо екскурс у країну "Семи криниць". А допоможе нам у цьому маленька моя помічниця - голуба Краплинка джерельної полиці. Крапелька, яка буде нашим екскурсоводом, товаришем, порадником і помічником.
II. Повідомлення теми і мети уроку.
А он же, бачиш: в камені криниця,
Мале відерце в дзьобі журавля.
Гори цієї дивна таємниця -
Оця пробита в камені криниця,
Коли рятунку ждать незвідкшя!
(Л. Костенко)
Нехай наша розповідь поведе нас на перехрестя доріг до матінки-криниці, до холодної джерелиці. Заглянемо в легенди і перекази наших дідусів, прадідусів. Прочитаємо рядки поетів, заспіваємо пісні. Ознайомимося з прислів'ями і приказками.
Розповідь Крапельки.
Дорогі друзі, добре що ви мені дозволили вас познайомити з чарівною книгою "Народної мудрості". Я обіцяю вам, що поведу вас цікавою доріжкою від перехрестя доріг, де б'є холодне джерело, до сільської кринички-журавля із села в село, від діда до прадіда.
Розпочнемо.
Відома істина: людина може довше прожити без їжі, ніж без води. Ковток холодної джерелиці зцілює мандрівників, поновлює сили хліборобам у спекотливі жнив які днини, дарує радість пастухам.
Б'є маленьке джерельце. А навколо нього відбуваються дива. Чудодійна сила джерелиці скрізь: на листочках рослин, у чашечках квітів, кінчиках травинки, озерцях калюж, де п'ють воду комахи, тварини, звірі, де купається ясне Сонечко, а вночі пробігає Місяць.
Скрізь, де вода - там життя.
Відправимось на перехрестя чотирьох доріг. І що це за чудодійство? Тут теж джерельце святої криниці. Майже в кожному селі, на перехресті доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їх невгамовну течію прихорошено турботливими руками. Над криничками, колодязями людські руки зводили всілякої форми дашки, тому вода завжди залишається чистою. З особливим смаком оздоблювали зовнішнє цямрини. Кожне обійстя, немов маленькі диво-музейчики, стоять криниці з вежами, поверх яких прикріплено флюгер або вироблено зображення голуба. На фонтанчиках різноманітні силуети тварин, квітів, краї оздоблено контурною різьбою або художніми розмальовками. А яка ж криниця без зелені?
Традиційно, обабіч криниць висаджують калину. Це дерево не тільки прикрашає місце, але й оберігає воду від спеки. З ранньої весни духмяніють тут квіти, гудуть бджоли, витьохкують солов'ї, а восени на рябчастих гілках багровіють пучки соковитих ягід. У дбайливого господаря ще й клумба з квітами сусідитиме чи проляже з природного каменю пішник, стоятиме чепурненька лавка, відерце, полив'яний кухоль.
І ось настав час перепочити. Матінка-криниця з лісового соснового бору приготувала гостинець - глек із холодною джерелицею із трьох її джерел. Це справжня вода-лікар. Напийтеся, любі, наберіться сили, здоров'я, а я вам в цей час розповім переказ старійшин нашого села.
Переказ.
В одній убогій селянській сім’ї захворіла маленька дитина. Недуг прикував її до поспілі. Тяжко було на неї дивитися. Важка хвороба, вкрадалася в дитяче тіло. Допомогти, порадити в лікуванні йшли всі. Але хвороба трималася. Вночі, серед темряви, війнула в материнське серце прохолода, яка принесла слова порятунку. "Встань, небого, до схід сонця, сходи до трьох джерел-криниць вашого села. Тричі із кожної криниці зачерпни долонею води і ні з ким не розмовляю чи, нікого небачачи, повернися назад. Напої своє дитинча, почитай молитву. Недуг - як рукою зніме".
Прокинулась жінка і зробила все, що приснилося уві сні. І сталося справжнє диво. Дитина усміхнулася, відкрила знетомлені очі, вигукнула: "Мамо, я хочу жити!"
Тому я вас і пригостила цілющою джерелицею. Будьте здорові і щасливі. Пам'ятайте про чудодійну силу святої води.
III. Робота з прислів'ями, приказками.
Вчитель. Підкріпившись джерелицею, перегорнемо ще одну сторінку книги мудрості і познайомимося з прислів'ями, приказками.
Яка криниця, такий і господар.
Який поріг, така й господиня.
Скільки криниць на землі, стільки зірок на небозводі.
Впаде небесниця, знайте: замулилося джерело.
Не плюй у криницю - прийдеться напитися.
Не їж над колодязем, бо жаби заведуться.
Заглядати в колодязь - затягне водяна баба.
Чепуритися над водою - обсяде на щоках віспа.
Перейде жінка з повними відрами води - на щастя.
IV. Знайомство зі способами відшукування джерел.
Вчитель. Тепер ми з вами познайомимося із способами відшукування нових джерел. Ну що ж, любі друзі, слухайте і вчіться, в житті все пригодиться.
Перший спосіб.
Наші предки вміли дізнаватися про ті місця, де можна викопати нову криничку - знайти прохолодне джерело. Це був дуже відомий спосіб за допомогою вербової гілочки - "палички-гадалочки".
Там, де листочки ворушилися, було слабке джерело, а де листочки стрімко опустилися додолу, наче їх притягнув магніт - тут було добре джерело - гарна криниця.
Другий спосіб.
Ввечері, у тих місцях де хотіли викопати криницю, розкладали курячі яйця, накривали бляшаними відрами, а поруч клали лопухові листя. Вранці, на одному яйці, листку лопуха з'являлися краплинки, на другому - текла патьоками, а на третім - зовсім сухе. Де великі патьоки води були, треба було і копати, там є сильне джерело.
Існують ще й інші способи, але про них ви дізнаєтесь самі, іншим разом.
Пісні, вірші.
Криниці. З яким пошанівком оспівано їх у піснях, опоетизовано у віршах. А чи знаєте ви, дорогі друзі, вірші, пісні?
А он же, бачиш в камені криниця,
Мале відерце в дзьобі журавля
Гори цієї дивна таємниця -
Оце пробита в камені криниця:
Коли рятунку ждать незвідкіля!
Ліна Костенко
"Криниця в балці, журавель при ній".
Максим Рильський
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточки
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними.
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край городи.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадились, кого б то їм
Своїм зятем взяти.
Тарас Шевченко
Весільна пісня
Принеси водиці з криниці,
Замісим коровай сестриці.
Як ми коровай місили,
І семи криниць воду носили...
V. Робота з легендою.
Вчитель. Настав час послухати слова легенди. То ж слухайте її.
Розповідь Крапельки.
З далекого вирію повернулися на свою батьківщину журавлі. Облюбувавши собі місце, відпочивши після довгого перельоту, прийнялись будувати житло - пір'я до пір'я, травинку до травинки, гілочку до гілочки. Скільки любові, тепла, душі вони вклали в свою домівку. Аж ось довгожданний ранок - поселення. Малоде подружжя - господарі цього гніздечка. А потім були хвилини клопоту, навчання, бо через деякий час з'явилось безтурботне птаство - м'якенькі безпомічні журавлики - продовжувачі роду журавлиного.
Пролетіло літо. Застукали важкі холодні краплини дощу. Зажурилось літнє сонечко Осінь. Час настав і до вирію. Пора в дорогу далеку. Але біда прийшла неждано-негадано. При останньому прощанні журавлів з полями і луками загинула журавлиха. Із жалібним прощальним криком впала вона на узліссі. Журавель знепритомнів. Тяжке горе обрушилось на нього. Не зміг він його пережити, перенести, не зміг полетіти разом із молодої зграєю у теплі краї.
Став дерев'яним пам'ятником на могилі своєї журавлихи. Вклоняючись кожного дня своїй милій, черпає він цеберком воду з лісової криниці, вмиваючись холодною джерелицею.
Так журавель назавжди залишився зі своєю журавлихою.
VI. Підсумок.
Крапелька. Завершується наша розповідь сторінками книги "Народна мудрість". А з нею вичерпались і мої сестриці-краплинки, які полинули з маленького джерела в могутню ріку - голубе море.
Вчитель. Але ми з вами знову і знову будемо звертатися до святого місця - криниці, джерела. То ж нехай у вашому житті завжди загоряються нові небесниці й народжуються все нові й нові джерела.