Смекни!
smekni.com

Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота в комп’ютерній мережі" (стр. 6 из 6)

Учень: оцінює логіку побудови матеріалу у вигляді письмового тексту, оцінює відповідність висновків наявним даним, оцінює значимість того чи іншого продукту діяльності, виходячи із зовнішніх критеріїв якості.

3.3.1 Конструювання мети

Перш ніж почнемо конструювати інструментально прописану мета з предмета, зазначимо таке. Формально мінімально можлива мета навчання приходить до школи у вигляді стандартів за освітніми областям. Їх набір базисним визначається навчальним планом, де вказується і виділений час навчання. У ролі пояснювальної записки до сітки годин виступають описані стандарти. На цій основі у школі створюється свій навчальний план, в якому відбиваються дві складові змісту освіти: [8]

· Інваріантної частини - з зовнішніх факторів;

· Врятовано частину, яка визначається конкретною школою в залежності від її конкретизованих цілей.

Це взаємодоповнюючі і відносно автономні вила діяльності не є незалежними. Врятовано частина служить розширенням і / або доповненням інваріантної. Підхід досить прогресивний, однак він не позбавлений і ряду недоліків:

· Стандарти з освітнім областях (і навіть з предметів однієї області) не пов'язані між собою, тобто зміст освіти па рівні теоретичного представлення, яке вони в сукупності утворюють, не має єдиної основи, а значить відсутні міжпредметні зв'язку і знову присутні "нестиковки" між предметами;

· Поява тієї чи іншої кількості годин на предмет в БУПе ніяк не обгрунтовано, неясно, чи відповідає воно стандарту з цього предмету; виникає питання: що первинне - годинник на предмет або стандарт по ньому?

· Подання інформації в стандарті не технологічно, у тому сенсі, що не відкриває перед школою шляхів його подальшого розвитку в варіативної частини, причому так, щоб інваріантна частина органічно увійшла до її складу;

· Низька інструментальність сформульованих в стандарті цілей.

Спробуємо тепер так сконструювати програму з математики, щоб максимально усунути зазначені вище недоліки. Виклад будемо вести на прикладі програми з алгебри для 9-го класу предпрофільной підготовки фізико-математичної спрямованості. На кожному рівні (можливості й необхідності) виділимо максимально конкретні вимоги. Назвемо їх структурними одиницями, на які розпадається кожна тема курсу. Кожну структурну одиницю співвіднесемо з деякою категорією навчальних цілей з таксономії Б. Блума і подамо отриманий результат у вигляді таблиці 2. Структурні одиниці в ній починаються з виділених слів. Звернемо увагу на те, що федеральні стандарти, як правило, не виходять за межі категорії "розуміння". Наступна за нею категорія "застосування" зазвичай досліджується для характеристики рівня можливого, але не необхідного в процесі навчання. Такий підхід з одного боку сприяє гуманізації системи освіти, так як вимоги до учнів дозволяють не займатися з ними "через силу" з тих предметів, які не пов'язані з їх потенційними можливостями. У той же час заданий рівень гарантує необхідний рівень за всіма освітнім областям. З іншого боку, цей підхід відкриває перед школою можливість "нарощувати" вимоги по тих, чи інших предметів, залишаючись за іншими в рамках стандарту. Набір таких таблиць 2 з предметів і є інструментально прописаної метою, поставленої перед школою. [9]

Врятовано частина (шкільний компонент) породжує нові структурні одиниці в таксономії Б. Блума по предмету. Вони можуть з'явитися в зв'язку з наступним:

Розвиток самого предмета: заповнення у змістовній лінії більш високих категорій щодо інваріантної частини, поява нового змістовного матеріалу у вже заповнених категоріях, поява нової змістовної лінії;

Уточнення самого предмета; заповнення у змістовній лінії більш низьких категорій, щодо інваріантної частини, дозаповнення категорій варіативної частини;

Розвиток та уточнення іншого предмета: в процесі роботи з іншого предмету відповідно до двох попередніх пунктів вказуються необхідні йому структурні одиниці з нашого предмета, тобто в іншому предметі вказуються входять структурні одиниці з нашого предмета, а в нашому - що виходять в інші предмети.

3.3.2 Конкретизація цілей і створення системи контролю

Наступний етап конкретизації цілей - використання структурної одиниці в описі дієслів, що вказують на конкретні дії з певним результатом, Кожна графа таблиці 2 розбита на структурні одиниці виділеними словами. Вони є одиницями контрольованого змісту. Тобто вся подальша робота по конкретизації цілей і розробці системи контролю буде вестися для кожної виділеної структурної одиниці. Легко бачити, що вони виділені не довільно, а повністю на основі відповідного розділу. Заповнена графа розглядається як підсумок всієї роботи по відповідній одиниці змісту, який і має проконтролювати. [10]

Подальша конкретизація пов'язана з розбивання кожної структурної одиниці з відповідної категорії навчальних цілей на деякий безліч видів конкретних дій, які, по-перше, цілісно описують цю структурну одиницю, а по-друге, максимально діагностічни. У таблиці 3 наведено приклад такої дії з деякими одиницями з таблиці.

3.4 Висновок

Таким чином в роботі показано як застосовується технологія повного уточнення навчальних цілей, перетворення їх у ідентифікуються, наділяючи їх критеріальним ознаками. Зазвичай конкретизація цілей описується у вигляді трьох ступенів:

Перехід про узагальнених освітніх цілей до спільними навчальними.

На цьому етапі уточнення цілей, як правило, полягає в описі результату навчання через "спостережувані дії". Такий підхід у більшості випадків дає лише приклади, приватні прояву більш загальної мети. Тому що ідентифікується мета є не абсолютну, вичерпну характеристику бажаного результату, а її приблизний, максимально досяжний при готівкових можливості опису варіант. Значить переклад загальних навчальних цілей в конкретні повинен носити не спрощено-лінійний характер, а проводитися "з огляду" на більш повне уявлення про мету;

Конкретизація цілей.

На даному ступені відбувається перехід від загального уявлення про результати навчання до більш конкретного, але все ж таки не абсолютного. Загальна вимога до такого переказу - максимально чітко описати те, що учень може зробити в результаті навчання. Загальний прийом конкретизації цілей - використання в їх описі дієслів, що вказують на певну дію.

Деталізація цілей.

Іноді в цьому ступені немає необхідності, або вона неможлива без надмірного спрощення і викривлення, при необхідності ж конкретне представлення результатів навчання деталізується на рівні приватно-методичних структур і дій.

Послідовна орієнтація на діагностичні цілі визначила своєрідність оцінки та її функцій у "технологічному" навчанні. Оскільки мета описана діагностічно, то весь хід навчання може орієнтуватися на її ознаки як на еталон. У ході навчання поточна оцінка грає роль зворотного зв'язку і підпорядкована саме досягненню мети - еталону (або її складових частин). Якщо мета не досягнута, то результати поточного контролю розглядаються лише як поточна оцінка є лише формує і, як правило, не супроводжується позначками. Поточні оціночні судження, які отримує учень, носять змістовний характер і повинні допомогти йому скоректувати свою роботу. Підсумкова оцінка виражається в балах.

Як поточна, так і підсумкова оцінка проводяться на основі еталонних (критеріальних) ознак діагностічно поставленої мети і тому носять критеріальні характер; відповідну орієнтацію має і весь навчальний процес Витрати зусиль на аналіз і впорядкування навчальних цілей виправдовуються тим, що охоплюють найважливіші моменти роботи вчителя, що пронизують весь навчальний процес: планування, контроль та оцінку. За характером формулювань конкретизованих цілей, зокрема, видно, що їх можна безпосередньо використовувати як основу для підготовки контрольних (тестових) завдань.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

- виявлено роль і місце учбової дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначено міжпредметні зв’язки (виявили, які дисципліни і теми з них забезпечують вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

- складено поурочно-тематичний план вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконано аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розроблено порядок організації і методику теми: «Робота в комп’ютерній мережі»;

- розглянуто форми організації педагогічного процесу;

- визначено основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу.

Список використаних джерел

1. «Дидактичні основи професійної освіти». Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. 3-є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.

3. Матрос Д.Ш., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий и образовательного мониторинга. М.; Педагогическое общество России, 1999.

4. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приёма до философии. — М., 1996.

5. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М., 1989. – 211 с.

6. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: методология, теория, практика. Киев, 1986. – 186 с.

7. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. М., 1997. – 344 с.

8. Решетников П.Е. Технология профессионально-личностного развития будущих учителей. М., Белгород, 1998. – 234 с.

9. Шубинский В.С. Предмет, задачи и сущность педагогики творчества // Новые исследования в педагогических науках. 1987. Вып. 2. – С. 37-41.

10. Гузеев В.В Планирование результатов образования и образовательная технология. – М.: Народное образование, 2001. — с. 194 – 207.