По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.
Стан високий, лист широкий – Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широке, синіє. Чумак іде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі, Подивиться – серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота На чужині, гине!
Про вплив поетичних образів Шевченка на його творчість як художника свідчить робота над картиною «Катерина», створеною 1842 року (учні розглядають комп'ютерний слайд «Катерина»). Тема зганьбленої дівчини-селянки завжди хвилювала митця і знайшла образне втілення в багатьох його творах. Художник зображує просту дівчину-селянку в національному вбранні, босу, на тлі типового українського пейзажу сільської околиці з безкраїм степом, куренем і селянином-ложкарем, високою козацькою могилою, на якій маячить вітряк.
– Кого ми бачимо на передньому плані? (На передньому плані ми бачимо засмучену Катерину, освітлену сонцем).
– Хто на другому плані картини? (На другому плані картини її спокусник – пан офіцер).
– Хто у поемі є центральною постаттю? (Центральною постаттю у поемі є Катерина).
У кожному рядку відчувається присутність автора. Це саме спостерігаємо і в картині, в композицій якої, мабуть, невипадково введений і образ селянина-ложкаря, що співчутливим і розуміючим поглядом проводжає зганьблену дівчину.
Просту дівчину з народу поет протиставляє бездушному панові. Згадайте епізод, де це найбільш помітно.
Тепер подивіться на картину. Така ж контрастність знайшла своє відображення і в однойменній картині.
– З чого це видно? (Пан офіцер зображений на другому плані, в затіненій частині).
У поемі краса дівчини протиставляється тяжкій долі. А в картині? (В картині краса дівчини контрастує з її глибокою печаллю, про що говорить прекрасне, але засмучене обличчя Катерини. Голова опущена, очі заплакані).
…Серце моє!
Не плач, Катерино,
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину!
У творчій спадщині митця спостерігається і зворотний вплив виплеканих художником образів на їх поетичне втілення. Це, наприклад, малюнки 1843 року на тему «Сліпий», що були створені більш як за два роки до написання однойменної поеми.
– Який сюжет зображено на картині «Сліпий»? (На картині зображено молодого, але сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем, до співу якого прислухається молода дівчина, що стоїть за тином).
При створені поеми «Сліпий» ожили в поетові ті самі настрої, думки, які володіли ним під час роботи над малюнками. Це почуття любові до героїв, вболівання за їх щастя й долю.
– Яким словам із поеми відповідає цей малюнок?
(Отак на улиці, під тином Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав. За тином слухала Ярина.)
Наслідком першої подорожі Шевченка в Україну в 1843–1844 роках був альбом офортів «Живописна Україна». (Діти переглядають комп'ютерні слайди – скановані художні роботи Т. Шевченка: «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигрині 1649 року»).
Інтерес до портретного живопису виявився у Шевченка дуже рано. Ще до вступу в Академію мистецтв він пише низку портретів. Узагалі Тарас Шевченко створив велику галерею портретів своїх сучасників, серед них олійні, акварельні, офортні, а також виконані олівцем та сепією. Він також створив багато автопортретів, їх близько 60 (діти переглядають за допомогою комп'ютера роботи Т. Шевченка: «Автопортрет» (1840), «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою» «Байгуші», «Кара колодкою», «Казашка»).
У мистецькому доробку Шевченка є багато пейзажних малюнків. У пейзаж художник обов'язково вводить людину, але є в нього і декілька «чистих» пейзажів. (Діти ознайомлюються з комп'ютерними слайдами художніх робіт митця: «Пожежа в степу», «Джангисагач», «Мангишлацький сад», «У межиріччя».)
Сьогодні ви ознайомилися з деякими малярськими роботами Тараса Шевченка.
Завдання: зробити ілюстрацію до поетичного твору митця.
Аналогічно до цього уроку будуємо заняття по ознайомленню з різними видами мистецтва на прикладі творчості Катерини Білокур
Пропонуємо урок образотворчого мистецтва у 4 класі.
Тема: ТВОРЦІ ПРЕКРАСНОГО Й ВЕЛИЧНОГО
Мета: розкрити талановитість українського народу, самобутність його таланту на прикладі Катерини Білокур – художниці-самоучки; удосконалювати. вміння розрізняти засоби художньої виразності, застосовані художницею, висловлювати свої враження від них; розвивати почуття прекрасного.
Обладнання: портрет К. Білокур, репродукції її творів; платівки П.І. Чайковського «Вальс квітів», К. Данькевича «Адажіо» з балету «Лілея».
ХІД УРОКУ
Хто музики і квітів в серці не несе,
Хто цю гармонію зневажити зуміє,
Той просто не живе,
Він просто животіє.
Ліна Костенко
І. Організація мовленнєвої діяльності. Вступне слово учителя.
– Сьогодні ми полинемо в чарівний світ краси – у царство квітів. Яке воно? Як впливає на душу людини? Як людина може ввібрати в себе і подарувати іншим незрівнянну чарівність квітучої краси?
Квіти на землі! їх надто багато. Вони є окрасою нашого життя. Ще здавна українські оселі прикрашають чудові квітники, у яких ростуть високі мальви з різнокольоровими квітами, яскраві чорнобривці, хрещатий
барвінок, жовтогарячі нагідки, червона рута, соняшник. Ці квіти – наші обереги, окраса життя, символ української землі, історія нашого народу.
А як прекрасно вони звучать у віршах українських поетів. (Іванна Савицька «Квіти України».) (Діти читають вірш.)
А у нашому садочку
Квітнуть квіти в холодочку,
Матінка їх доглядає,
Кожний вечір поливає.
Он стоїть, мов на сторожі,
Соняшник стрункий та гожий,
Рожа на драбинці плететься,
Біля неї бджілка в'ється.
Під віконцем пахне м'ята,
Оксамитна, пелехата.
І барвінок невеличкий
На весілля для сестрички.
Незабудки два рядочки
Насторожили листочки,
А на кущику в куточку
Пахнуть китиці бузочку.
Хто лиш гляне, той зрадіє,
Сонечко крізь віти гріє
Щастя в наш садочок лине,
Це ж бо квіти України.
Мабуть, важко знайти людину, яку б не зачарували квіти, намальовані Катериною Василівною Білокур. Ця славнозвісна художниця народилася у день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1900 року в глухому українському селі Богданівці на Київщині.
Дитинство було тяжке. Та все ж росла дівчинка чутливою і вразливою, з любов'ю до краси рідного краю, його природи. Особливо закохана була вона в квіти. Саме квітам і присвятила вона свою творчість. Вже пізніше в одному із своїх листів писатиме (читає учитель під музику «Адажіо» з балету «Лілея»): «А як прийде весна, то зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а то ще чудовіша, та начебто посміхаються до мене, так, ніби промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?».
То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти… бо із квітів картинки красиві. Ой і які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я на вас не налюбуюся».
Самотужки вчиться грамоти, сама «винаходить» фарби (з бузини, буряка, цибулі, калини).
Першу спробу малювати зробила вугликом з печі на шматі сірого домотканого полотна.
Найтонші пензлі виготовляла сама з вишневої гілочки, бляшанки, з котячої шерсті.
Батьки її були прості селяни. Вони не розуміли, чому в їхньої доньки такий нестримний потяг до малювання. Адже сільське життя повне щоденних клопотів: треба і шити, і прясти, і худобу доглядати, і город порати. Отож, чинили Катрі всілякий опір. Катря згадує (читає учень): «Коли я спробувала дещо малювати, а мої рідні побачили, то й сказали мені, не бери ти цього в голову, бо на це треба розумної голови і великої школи. Та де вже то покинеш те малювання, куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, ходить за мною, ввижається мені і ніби промовляє, щоб я не кидала, щоб я його малювала».
Усі квіти художниця малювала з натури, виходячи в поле, садок, чи з пам'яті. Кожну квіточку не лише
любила, а й знала. Ходила за 20 км, щоб роздивитися квіточку.
Так з'являються її шедеври «Цар колос», «Квіти за тином», «Квіти на блакитному тлі», які експонуватимуться в Парижі й всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо високо оцінить її хист. Весь мистецький Париж визнає її як художницю глибоко національну й напрочуд поетичну.
Тяжкі випробування випали на долю художниці. Але вона з ранніх літ вирішила стати тільки художницею, їй довелося переборювати безліч труднощів. Жила вона дуже бідно. Часто хворіла. Не мала в кого повчитись.
Зимою працювала в холодній нетопленій хаті, де замерзала вода. Важко було купити потрібні фарби. Та ніщо не могло стати їй на заваді. «Квіти я буду малювати й малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду», – казала вона. А ще зауважувала, що квіти – це її діточки, це «очі Землі»… Ця велика народна майстриня з її дивовижної краси роботами вчинила героїчний подвиг і стала відомою на весь світ.
– Якою постала перед вами художниця?
II. «Розумова гімнастика».
1. Дописавши букви, ти прочитаєш назви квітів: чорнобривці мальви
барвінок нагідки
2. Знайди у цих реченнях назви квітів. Бережіть емаль ви своїх зубів. Ароматний напій з квітів всім смакує.
III. Знайомство з репродукціями картин художниці; розповідь про них.