♦ регулювати густину символів у рядку (у поліграфії це називається тренінгом);
♦ плавно регулювати густину рядків на сторінці, тобто відстань між рядками, що називається інтерліньяжем;
♦ враховувати ширину символів у попарних комбінаціях кернінг;
♦ регулювати ширину і висоту символів;
♦ створювати колонтитули, примітки, зміст книжки;
♦ автоматизовувати процес форматування і переформатовувати абзаци за допомогою стилів;
♦ друкувати сторінки не підряд, а у певній прийнятій у поліграфії послідовності, що називається створенням буклету;
♦ вставляти в текст картинки та інші об’єкти, обкладати їх текстом тощо. Програми-редактори автоматизують роботу з текстами. Сучасні програми-редактори, такі як Microsoft Word, мають риси видавничої системи.
Графічні та музичні редактори
Комп’ютерну графіку використовують для створення ілюстрованих журналів, палітурок книжок, емблем, етикеток, упаковок, візитних карток, рекламних оголошень, афіш тощо. Є різні програми для створення і опрацювання графічних зображень. Найпростішою є програма Paintbrush для MS-DOS або Paint для Windows. Обі дають змогу створити файл у форматі bmp, що містить рисунок, виконаний за допомогою панелі інструментів.
Панель інструментів має різні кнопки, що позначають інструменти: кнопку для введення тексту, кнопки для малювання прямої лінії чи лінії від руки, прямокутника, еліпса, для замальовування замкненої ділянки деяким кольором, ластик для витирання нарисованого, пензель для проведення широкої лінії, розпилювача для утворення «плям», кнопки для виокремлення об’єктів чи фрагмента рисунка. Малюють так:
1) спочатку в палітрі кольорів вибирають колір зображення і колір тла (клацають лівою і правою клавішами миші у палітрі кольорів);
2) клацають мишею на кнопці інструмента, наприклад, із зображенням прямої лінії;
3) встановлюють вказівник миші у потрібну точку в робочому полі і натискають на ліву клавішу;
4) ведуть мишу у потрібному напрямку і, відпустивши клавішу миші, отримують пряму і т. ін.
Таким способом, але вибравши олівець, можна нарисувати машину, будинок, ялинку, пейзаж, портрет друга тощо. Файл записують на диск і у разі потреби завантажують у редактор повторно для редагування – внесення змін. Такий файл у Windows-системах можна вставити, як об’єкт у текстовий документ через буфер обміну – отримаємо текстовий документ з рисунком. Рисунок у bmp-форматі складається з маленьких прямокутних кольорових точок-пікселів, які заповнюють деяку прямокутну ділянку, що називається растром. Тому така графіка називається растровою. її характерною особливістю є втрата якості зображення під час збільшення рисунка, оскільки прямокутні контури пікселів збільшуються і їхні прямі кути і стики стають очевидними.
Будь-яке зображення, що є на екрані, можна занести у bmp-файл. Для цього треба:
1) вивести зображення на екран;
2) натиснути на клавішу Print Screen, щоб створити копію екрана в буфері обміну;
3) запустити графічний редактор;
4) вставити вміст буфера обміну в робоче поле редактора;
5) зберегти файл з картинкою на диску, попередньо доопрацювавши зображення засобами редактора.
Є складніші системи для створення професійної графіки, наприклад, програми CorelDraw. Графічне зображення тут складається з ліній чи фігур, які програмно масштабуються під час збільшення чи зменшення зображення. Розмір пікселів при цьому не змінюється. Така графіка називається векторною. Вона не втрачає якості під час зміни розмірів картинки. Відповідні файли, що містять графічне зображення, мають розширення cdr тощо. Програма CorelDraw має велику бібліотеку рисунків, які можна використовувати як готові графічні образи або як заготовки для конструювання на їхній основі нових зображень. Замальовувати замкнені фігури можна різними кольорами, а також комбінаціями кольорів, які плавно переходять один в одний, що в графіці називається кольороподілом.
Для створення креслень автомобілів, літаків, будинків, окремих агрегатів є програми інженерної графіки, наприклад, AutoCad та ін.
Для ділової графіки є програма Visio. Вона дає змогу нарисувати організаційну схему виробництва, блок-схему алгоритму, схему розташування кімнат і меблів у помешканні, структуру комп’ютерної мережі тощо.
Числову інформацію можна графічно проілюструвати за допомогою графіків та діаграм. Такі можливості надають спеціалізовані програми для побудови графіків, а також засіб Chart у програмах Word, Excel тощо.
Є багато інших форматів графічних файлів. Графічні файли, наприклад, у форматі jpg, отримують під час сканування кольорових фотографій. Для перегляду графічних файлів у різних форматах і для перетворення їх з одного формату в інший, наприклад, з jpg в bmp, використовують спеціальні програми типу ACDSee32, Quick View Plus тощо.
Музичний редактор – це програма для введення нот, редагування нотних текстів і відтворення мелодій. Вікно музичного редактора складається з меню команд для створення, збереження, виконання музичних фрагментів; з меню нот, де можна вибирати ноти різної тривалості й робочого поля, де нанесені нотні ряди (по 5 ліній), туди слід вставляти ноти. Ноти можна вставляти у потрібне місце нотного ряду, вибираючи їх з меню. Щоб виконати мелодію, слід подати команду Run чи Play з меню команд. Зміни можна внести командою Edit. Зберегти файл можна командою Save, завантажити з диска – Open, тобто так, як і в інших програмах.
Прикладом музичного редактора є програма Music. Вона дає змогу не лише нанести ноти на нотні лінійки, а й відтворити мелодію з використанням різних (до 20) музичних інструментів. Створені програми зберігаються у файлах з розширенням not. Є велика бібліотека стандартних заготовок популярних мелодій усіх часів і народів.
Існують музичні редактори для професіоналів, які надають можливість здійснювати оранжування музики для оркестру чи ансамблю.
Сучасні музичні редактори типу DanceMachine дають змогу створювати оригінальні мелодії з голосовими вставками на базі готових фрагментів, тобто з використанням принципу конструювання мелодій.
Для відтворення звуку за допомогою комп’ютера треба мати звукову карту і динаміки. Для записування імпровізацій у файл потрібна спеціальна клавіатура, що нагадує клавіатуру фортеп’яно. Ці пристрої коштують порівняно недорого.
Безпосереднє зіставляння шляхом зв’язування об’єктів – це потужний засіб взаємодії різних програм і можливість примусити їх працювати разом для досягнення максимальної ефективності від використання комп’ютера і даних різних форматів.
Який спосіб застосовувати – залежить від умови конкретної задачі, що стоїть перед вчителем та конкретного плану її розв’язання.
Розділ 2. Конспекти уроків з «Я і Україна» із використанням дидактичних посібників, зроблених за допомогою комп'ютера
Тема. Рослини - частина живої природи (3 клас)
Мета. Ознайомити дітей з різноманітністю рослинного світу, зовнішньою будовою рослин; ознаками, за якими їх відносять до живої природи; дати поняття про дикорослі і культурні рослини; розвивати у дітей пам’ять, спостережливість; виховувати любов до природи, до рідного краю, гуманне ставлення до всього живого.
Хід уроку
I. Хвилинка спостережень.
II. Повідомлення теми та завдань уроку.
Розмаїття рослинного світу. Проведення гри.
- Коли я йшла на урок, то до мене нагнулася гілочка дерева і простягнула мені конверт, а в ньому – гра. Хто буде активно брати участь у ній, той розкриє секрет, як це деревце називається, і в нагороду отримає листочок з нього.
У цій грі багато завдань, і для того, щоб їх виконати, потрібно бути дуже уважними. А гра називається "Рослини - частина живої природи».
ПІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда.
- У природі є багато видів рослин.
Ви були у лісі і бачили, що рослини дуже різні. І дерева, і кущі, і трави з ягодами й квітами. Яка краса! Є такі рослини, які ростуть самі. їх ніхто не садив, не доглядав, а вони виростають такими красенями. Такі рослини називаються дикорослими. А є такі, які вирощують люди, і деякі з них не можуть навіть обійтися без допомоги людей. Такі рослини ростуть у парках, садах, на полях і городах. І називаються вони культурними.
- Розгадайте перше завдання нашої гри.
2. Завдання 1 (використовуємо малюнки та слова на комп’ютері, діти переміщують відповідне слово та малюнок до певної групи, тим самим поділяючи всі слова на три групи: дерева, кущі та трави).
3. Продовження бесіди.
- Кожна рослина складається з частин, які називаються органами. Вона має корінь, стебло, листки, квітки, плоди.
- Дивіться на монітор (малюнок з позначенням органів рослин).
- Це – корінь рослини. Він знаходиться у ґрунті. За допомогою кореня рослина живиться поживними речовинами. А деякі рослини навіть розмножуються за допомогою кореня.
- Це – стебло. На ньому прикріплені листки, квіти і плоди. Вони знаходяться над поверхнею ґрунту. По стеблу поживні речовини рухаються до листків, квітів і плодів. Ці речовини підтримують життя рослин. Стебло може бути зеленого чи коричневого кольору.
- Це – листки, які найчастіше бувають зеленого кольору. Вони можуть бути гладенькі чи шорсткі, округлі чи зазубрені.
- Це – квітка. У кожної рослини вона різна за величиною, формою і кольором. За допомогою кольору квіти приваблюють до себе комах, які запилюють їх і збирають нектар, з якого виробляють мед.
Запилена квітка перетворюється на плід. Плоди також бувають різні за кольором і виглядом. Горішки, яблука, сливи – це плоди. За допомогою насіння з плодів рослини розмножуються.
4. Завдання 2. (бесіда за малюнком суниці)
Назвіть органи суниці.