Відомо, що кожний мовний звук вимовляється одномоментним включенням або виключенням певної групи просторово організованих артикуляційних органів. Так. вторинні поля, що приймаючи комплексну. симультанну участь в організації тієї або іншої фонеми, пов'язані з первинними, проекційними полями. Проте не завжди враховується, що змикання губ і язика при вимові м і н є менш напруженою, ніж при 6 і п, д і т. Більш напружені є змикання при вимові глухих фонем к і т, але при цьому голосові складки опиняються в ненапруженому стані. Труднотами визначення них тонких диференціальних кінестетичних ознак фонем пояснюється виникнення при аферентній моторній афазії грубої аграфії, алексії, порушень розуміння мовлення.
Сенсорну афазію вперше описав німецький психіатр Верпікс. Він довів, що сенсорна афазія виникає при ураженні задньої треті скроневої звивини лівої півкулі у праворуких. Провідною рисою цієї форми афазії с порушення розуміння мовлення при сприйманні її на слух. Тривалий час причини порушення розуміння при цій формі залишалися неясними. Лише у 30-ті роки XX ст. вітчизняними психологами було встановлено, то в основі мовної акустичної агнозії лежить порушення фонемного слуху.
Акустико-мнестична афазія.
Процес слухового, акустичного запам'ятовування є прямим продовженням процесу сприйняття, тобі акустико-гностичного аналізу звукового складу слова. Зовнішній вплив, а тим більше необхідність запам'ятати наступне слово, по значенню не пов'язане з попереднім неминуче гальмує і блокує акустико-мнестичні процеси.
Акустико-мнестична афазія виникає при уражені середніх і задніх відділів скроневої ділянки.
А. Лурія вважав, що в її основі лежить зниження слухо-мовної пам'яті, яке викликане підвищеним гальмуванням слухових слідів. При сприйнятті кожною нового слова і його усвідомленні хворий втрачає попереднє. Це порушення виявляється також при повторенні серій складів і слів.
Семантична афазія.
Семантична афазія виникає при ураженні тім’яно-потиличної області домінантної по мовленню півкулі . При поразці тім'яно-потиличних (або задніх, нижнє тім'яних) відділів півкулі головного мозку зберігається плавна синтагматична організація мовлення, не відмічається ніяких пошуків звукового складу слова, відсутні явища зниження слухомовної пам'яті або порушення фонематичного сприйняття.
Спостерігаються специфічні амнестичні труднощі при пошуках потрібного слова або довільній назві предмету, коли хворі при труднощах знаходження токсичної парадигми звертаються до опису функцій і якостей цього предмету синтагматичними засобами, тобто не замінюють одне слово іншим (вербальні парафазії) а замінюють слово цілою фразою, говорять « ну, це те, чим пишуть", а з другого боку, є характерний для цієї форми афазії складний імпресивний аграматизм.
Імпресивний аграматизм і амнестичні трудності при амнеетико-семантичній афазії мають багато загального з вираженою просторово-конструктивною апраксією, оскільки первинно порушеною передумовою при цій формі афазії є орієнтування в просторово організованих семантичних координатах, характерних для складних парадигм, парадигм-синонімів: наприклад, брат - дядько (інваріантом значення слова дядько є чоловік, а не певний родич батька, який знаходиться в складному семантичному просторі родинних відносин.
Динамічна афазія.
Динамічна афазія виникає при ураженні задньолобових відділів лівої домінантної по мовленню півкулі тобто відділів третього функціонального блоку — блоку активації, регуляції і планування мовленнєвої діяльності.
Основним мовленнєвим дефектом при ній формі афазії є трудність, а іноді і повна неможливість активного розгортання висловлювання. При динамічній афазії правильно вимовляються окремі звуки, повторюються без, аргикуляторних труднощів слова й короткі речення, проте те комунікативна функція мовлення все ж таки виявляється порушеною. При грубій вираженості розладу відмічаються не тільки мовленнєва, але і загальна аспонтанність, безініціативність, виникає виражена ехолалія, а іноді і ехопраксія, коли як би механічно повторюються за співбесідником не тільки вимовлені ним слова, питання, але і рухи.
1.3 Нейропсихологічна класифікації афазії А. Лурія
Існують різні класифікації афазій: класична, неврологічна класифікація Верніке-Ліхтгейма лінгвістичні класифікації X. Хеда й інших, кожна з яких відображає рівень розвитку неврологічною, психологічною, фізіологічною і лінгвістичною наук, характерних для того або іншого історичною періоду розвитку вчення про мовлення. В даний час загальноприйнятою є нейропсихологічна класифікація афазій А. Лурія. нейропсихологічний підхід до організації вищих кіркових функцій А. Лурія є продовженням нейрофізіологічних відкриттів І. Павлова, Н. Берштейна і П. Анохина про системну організації функцій і «зворотну аферентацію», а також нейропсихологічних і психологічних поглядів Л. Виготського, О. Леонтьева і інших психологів. В 1947 р. А. Лурія формулює принцип системної будови і динамічної поетапної локалізації вищих кіркових функцій. Ним розроблені методи вивчення порушень психічної діяльності, різних пізнавальних процесів людини. Нейропсихологічна методика, запропонована А. Лурія, дозволяє досліджувати різні симптоми і синдроми, закономірні поєднання симптомів, що виникають при ураженні тих або інших структур мозку. Використання цієї методики дозволяє не тільки робити висновок про наявність тієї або іншої форми афазії, але і діагностувати місце ураження головного мозку. Ним доведено, що при будь-якій формі афазії порушується реалізація мовленнєвої діяльності.
В основу сучасної нейропсихології і нейролінгвістики покладено вчення про роль внутрішнього мовлення і мислення. Біля витоків психолінгвістики стоять імена Ф. де Сосюра і Бодузна де Куртене, що поклали початок диференціації понять «мова» і «мовлення», - «парадигматичні» і «синтагматичні» відносини, «статика» мови і «динаміка» мовлення.
При різних формах афазії по-різному порушується «парадигматична» організація імпресивного і експресивного мовлення (А. Лурія, 1975).
А. Лурія розрізняє шість форм афазій: акустико-гностичну і акустико-мнестичну афазії, що виникають при ураженні скроневих відділів кори головного мозку, семантичну афазію і аферентну моторну афазію, виникаючі при ураженні нижніх тім'яних відділів кори головного мозку еферентну моторну афазію і динамічну афазію, виникаючі при ураженні премоторних і задньолобових відділів кори головного мозку (зліва у праворуких).
Афазії, що виникають при уражені верхньо-скроневих і нижньо-тім'яних зон, що входять у другий функціональний блок (А. Лурія, 1979), називаються задніми формами афазії. Це афазії, при яких порушуються парадигматичні відносини.
Афазії, що виникають при ураженні задньо-лобових відділів мозку, що входять в третій функціональний блок, називаються передніми афазіями.
При цих формах афазії порушуються синтагматичні співвідношення. При ураженні мовленнєвих зон відбувається порушення первинної передумови, здійснюючої специфічну діяльність відповідної системі аналізатора. На основі первинного порушення аналізатора виникає вторинний, також специфічний розпад всієї функціональної системи мови і мовлення, тобто виникає порушення всіх видів мовної діяльності: розуміння мовлення, усного і писемного мовлення, рахунку та ін. Характер і ступінь порушення розуміння мовлення його експресивної форми, читання і письма залежать перш за все не від величних вогнища ураження в корі головного мозку, а від тих гностичних (кін естетичної, акустичної або оптичної) передумов, які по-різному вносять свій внесок з реалізацію різних мовленнєвих процесів.
Розділ 2. Специфіка логопедичної роботи з дорослими при афазії
2.1 Принципи корекційної роботи при еферентній моторній афазії
Еферентна афазія при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії, і супроводжується кінестетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння і відтворення рухової програми. Вона викликає розлад граматичнрго мовлення і складність переходу одного слова (складу) в інше, внаслідок мовленнєвих стереотипів.
Порушення експресивного мовлення.
При грубій еферентній моторній афазії на ранньому етапі після порушення мозкового кровообігу може бути повністю відсутнє власне мовлення. Апраксія апарату артикуляції при цій формі афазії виявляється не в труднощах повторення окремих звуків, а у втраті здатності повторити серію звуків або складів. Хворий багато разів повторює їх, при проханні повторити дві серії звуків або складів переставляє звуки з попереднього звукового або складового ряду, не зазнаючи труднощів в самому акті вимови. Це найважчий варіант еферентної моторної афазії. При сьому повністю відсутня функція називання, а у разі підказки першого складу слова відбувається або автоматизоване його закінчення, або зісковзування на інше слово, що починається з того ж складу.
Унаслідок інертності артикуляції окремих слів можуть спостерігатися контамінації, обумовлені перенесенням складу попереднього слова.
При другому варіанті еферентної моторної афазії при спонтанному відновленні мовлення і спілкування нерідко формується виражений експресивний аграматизм: хворі пропускають дієслова, насилу вживають прийменники, флексії іменників — виявляється так званий аграматизм типу , телеграфного" стилю, який виникає унаслідок порушення предикативної функції внутрішнього мовлення. В більш легких випадках дієслова переносяться в кінець речення.