Кафедра соціальної і корекційної педагогіки
Курсова робота
Особливості логопедичної роботи з дорослими при афазії
студентки 4 курсу
заочного відділення
(група ДФ-49)
Шабельник Людмили
Михайлівни
Науковий керівник
ас. О.І. Олефір
Полтава 2008 р.
Вступ
Розділ 1. Афазія, як основний наслідок втрати мовлення
1.1 Короткі історичні відомості про афазію
1.2 Симптоматика і механізми виникнення афазії
1.3 Нейропсихологічна класифікація афазії А. Лурія
Розділ 2. Специфіка логопедичної роботи з дорослими при афазії
2.1 Принципи коренційної роботи при еферентній моторній афазії
2.2 Коректувально-педагогічна робота при акустико–мнестичній афазії
Список використаної літератур
Додатки
Афазія – повна або часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнями головного мозку.
На сьогоднішній день ця хвороба є найбільш поширеною серед людей з порушенням мозкового кровообігу, травмами, пухлинами , інфекційними захворюваннями головного мозку. Можна чітко стверджувати , що поки існуватимуть причини розвитку хвороби, афазія буде розвиватися.
Безліч психологів, науковців, лікарів розробляли і будуть розробляти все нові технології для подолання наслідків цієї хвороби.
Афазія дуже складна проблема, якщо виникає у дитини.
Об’єктом дослідження є причини виникнення афазії у дорослих.
Предмет – корекційно-педагогічна і логопедична робота з хворими.
Мета дослідження - простежити процес виникнення, проходження та специфіка корекційної роботи при афазії у дорослих.
Завдання:
1. Дослідити історичні відомості про афазію
2. Визначити симптоматику і механізми виникнення афазії
3. Ознайомитися з нейропсихологічною класифікацією афазії вченого А. Лурія
4. Вивчити специфіку логопедичної роботи з дорослими при афазії
5. Визначити корекційну роботу на різних класифікаціях хвороби
6. Специфіка використання різних прийомів та підходів до кожної людини з афазією.
Діагностика у різних форм афазії має вагоме значення і проводиться з метою виявлення вогнищевих уражень кори головного мозку різної локалізації. При афазії проводять комплексне, поетапне і диференційоване стаціонарне лікування в залежності від основного захворювання, форми афазії, віку хворого і неврологічного статусу.
Ми визначили що, основними завданнями є подолання труднощів і дефектів усного і писемного мовлення, порушення розумінь.
В логопедичній роботі використовуються загально дидактичні принципи навчання (наочності, доступності, усвідомленості та ін.) .Проте необхідно пам`ятати, що вищі кіркові функції людини , яка розмовляла і писала організовані трохи інакше, ніж у нерозмовляючої дитини. Тому при складанні плану коректувально-педагогічної роботи потрібно дотримуватися певних правил та положень,які описані у моїй роботі. Також потрібно використовувати різноманітні вправи по корекційній роботі.
Розділ 1. Афазія, як основний наслідок втрати мовлення
1.1 Короткі історичні відомості про афазію
Афазія - повна або часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнями головного мозку.
У 1861 р. французький лікар П. Брока продемонстрував мозок хворого на афазію з обширним розм'якшенням в області лівої середньої мозкової артерії, охоплюючим задні відділи третьої лобової звивини. Брока вважав, що одержав доказ локалізації центру усного мовлення в лобових відділах мозку. В 1874 р. Верніке описав 10 хворих з ураженням скроневих відділів кори головного мозку зліва з порушенням розуміння мовлення і своєрідними розладами експресивного мовлення, письма і читання. Це дало йому підставу пов'язати розвиток сенсорної афазії з локалізацією патологічного осередку в задній третині верхньої скроневої звивини.
Відкриття Брока і Вернікє поклали початок дискусії вчених двох напрямів: «локалізаціоністів» і «антилокалізацюністів». Дискусія тривала протягом п'ятдесяти років. Перші прив'язували складні психічні функції до певних ділянок мозку (Ліхтгейм, 1855; Лібманн, 1905). Вони стояли на прогресивних позиціях. Проте серед «локалізаціоністів» були і парадоксальні вузькі локалізаціоніські напрями. Так, Клейст локалізував не тільки цілі функції - рахунок, письмо, читання - в окремих ділянках мозку, але і «особистісне і суспільне Я», «любов до Батьківщини» та ін. Безумовно, що ранні роботи Клейста і інших вузьких «локалізаціоністів» породили бурхливі Виступи "аптилокалізіціоністів", ряд яких також виказував раціональні запереченпя. але серед них, у свою чергу, були і ортодоксальні погляди, наприклад, П. Марі рахував хворих з афазією дементними, психічнохворими. Найбільший афазіолог Гольдштейн вважав, що порушення складних функцій не можна співвідносити з окремими ділянками кори бо мозок людини працює як єдине ціле. Він пов'язував порушення складних психічних Функцій при захворюваннях головного мозку із змінами інтелектуальної діяльності, з ураженням глибинних «інстинктів», з порушенням «абстрактної установки» і «категоріальної поведінки».
Особливий внесок в розуміння складних психічних функцій був внесений Джексоном, який ще в 1863 р. показав, що кожна функція має складну «вертикальну» організацію, і стверджував, що можна локалізувати симптом, але не можна локалізувати функцію, оскільки вона має складну ієрархічну будову від іііі- і.'юї лапки до витої. Проводилися спеціальні дослідження окремих проявів порушень вищих психічних функцій, наприклад, різних видів апраксії, у тому числі апраксії артикуляційного апарату (Лібманн), аграматизма (А. Пік); порушенню складних форм мовленнєвої діяльності (розумінню складних логіко-граматичних зворотів), що виявляється при семантичній афазії, присвячені праці X. Хеда. В Росії вивченню проблем локалізації вищих психічних функцій передував вихід монографії І. Сеченова «Рефлекси головного мозку», яка зробила великий вплив на роботи В. Тарковського, М. Аствацатурова, М. Кроля й інших російських учених.
1.2 Симптоматика і механізми виникнення афазії
Причинами виникнення афазії є порушення мозкового кровообігу (ішемія, геморагія), травми, пухлини, інфекційні захворювання головного мозку. Афазії судинного генезу часто виникають у дорослих людей в результаті розриву аневризми судин головного мозку, тромбоемболії, викликаних ревматичною хворобою серця, а черепно-мозковими травмами афазії нерідко спостерігаються у підлітків й осіб молодого віку. Афазія виникає приблизно в третині випадків порушень мозкового кровообігу, найбільш часто спостерігається моторна афазія.
У дітей афазія виникає рідше, як результат черепно-мозкової травми, пухлинних утворень або ускладнень після інфекційної хвороби.
Афазія - один з найважчих наслідків мозкових уражень, при яких системно порушується вся мовленнєва діяльність. Складність мовного порушення при афазії залежить від локалізації ураження (розташування осередку при крововиливі в підкіркових відділах мозку), величини осередку ураження, залишкових і функціонально збережених елементів мовленнєвої, діяльності, при ліворукості. Реакція особистості хворого на мовний дефект і особливості відновлення функції (наприклад, ступінь автоматизації) визначають фон відновного навчання. В основі будь-якої форми афазії лежить та або інша первинно порушена нейрофізіологічна і нейропсихологічна передумова (наприклад, порушення динамічного або конструктивного праксису, фонематичного слуху, апраксії артикуляційного апарату та ін., що веде до специфічного системного порушення розуміння мовлення, письма, читання, рахунку. При афазії специфічно системно порушується реалізація різних рівнів, сторін, видів мовленнєвої діяльності (усне мовлення, мовна пам'ять, фонематичний слух, розуміння мовлення, писемне мовлення, читання, рахунок та ін.). Великий внесок у розуміння порушення мовлення при афазії внесений як нейрофізіологією, так і нейропсихологією і нейролінгвістикою.
Еферентна моторна афазія.
Еферентна моторна афазія виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії. Вона супроводжується, як правило, кінестетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння і відтворення рухової програми.
Ураження премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що приводять до звукових, складових і лексичних перестановок, повторам. Мимовільні повтори слів, складів, є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторпого акту на іншій, утрудняють, а іноді роблять повністю неможливим усне мовлення, читання.
Аферентна кінестетична моторна афазія.
Аферентна кінестетична моторна афазія виникає при ураженні вторинних чан постцентральних і нижньої-тїм'яних відділів кори головного мочку, розташованих позад і від центральної або роландової борозни. Вторинні поля пост центральних і нижньо-тімяних відділів тісноно пов'язані з первинними полями, для яких характерна чітка соматотопічна будова. Нервові волокна, що несуть імпульси від нижніх протилежних кінцівок розташовуються у верхніх відділах цієї зони. Нервові волокна, що несуть імпульси від верхніх кінцівок, -— в середніх відділах, імпульси, що поступають від обличчя, губ, язика, глотки - в нижніх постцентральних відділах. Ця проекція побудована не по геометричному. а за функціональним принципом: чим більше значення мас та або інша область периферичних тактильно-кінестетичних рецепторів або іншого активного органу і чим більша ступінь свободи має той або інший руховим сегмент: суглоб, фаланга пальців, язик, губи і т. д. тим більмо територію маг його представництво в соматопїчній проекції кори. Суттєво, що соматонічна проекція органів, що беруть участь в артикуляції звуков, значно більше представлена в лівому, домінантному по мовленню півкулі.