Як приклад, наведемо деякі статті із журналу “Школа и производство”: Симонов В.С. Усовершенствование к станку ФПШ //Шк. и произв. -1990. -№11.-С.15; Мороз П.А. Малогабаритная техника на пришкольных участках. //Шк. и произв. -1989. -№7. -С.25-28; Куделин В.И. Для разрезания пенопласта //Шк. и произв. -1990. -№9. -С.16; Гречко О.Г. Тренажер для обучения токарным работам //Шк. и произв. -1990. -№9. -С.27.
Другу групу становить література, в якій подані поради щодо проведення занять. Такі поради можуть бути як у вигляді навчально-методичних посібників, розробок планів занять або як методичні рекомендації, що стосуються навчальних розділів і тем, передбачених шкільною програмою. У попередні роки видавництво “Радянська школа” видала чимало методичних посібників у вигляді поурочних розробок. Ці посібники характерні тим, що розкривають зміст занять з різних розділів програми, допомагають учителеві у виборі форм і методів роботи тощо.
Часто можна почути думку, що видавати поурочні методичні розробки недоцільно, бо вони сильно регламентують дії спеціаліста, тримають його в певних рамках, де немає місця для творчості. Вважаємо таку думку не зовсім правильною. Адже тільки не кваліфікований та безініціативний учитель може використовувати методичні посібники догматично, як обов’язкові. Якщо педагог має добру підготовку, то він самостійно проаналізує подані в посібниках рекомендації і буде використовувати лише ті, які вважає доцільним для конкретних умов.
За програмою трудового навчання можна рекомендувати такі посібники: Заняття з технічної праці в 7 класі /За ред. Д.О. Тхоржевського. -К.:Радянська школа, 1979; Заняття з технічної праці в 6 класі /За ред. Д.О. Тхоржевського. -К.:Радянська школа, 1984; Занятия по трудовому обучению в 5 классе /Под ред. Н.Г. Чумака, В.О. Матрохина. - К.: Радянська школа, 1989; Занятия в мастерских (5 класс) /Под ред. Д.А. Тхоржевского. -М.: Просвещение, 1989; Занятия в мастерских (6, 7 класс) / Под ред. Д.А. Тхоржевского. -М.: Просвещение, 1990.
Як приклад навчально-методичної літератури, де висвітлено практичні поради щодо викладання програмового матеріалу у загальних рисах, можна рекомендувати книгу: Методика практических занятий в мастерских / Под ред. А.Г.Дубова. - М.: Просвещение, 1966.
Найбільш чисельною є третя група методичної літератури, в якій розглядаються окремі завдання трудової підготовки учнів. Вони відображені у самих назвах книг. Зокрема це: Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда. Минск: Нар. асвета, 1986; Сасова И.А., Аменд А.Ф. Экономическое воспитание школьников в процессе трудовой подготовки. - М.: Просвещение,1988; Захаров Н.Н., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация школьников. - М.: Просвещение, 1989 та інші.
4. Зміст роботи вчителя у процесі планування та підготовки до занять
Передбачаючи ознайомлення учнів з певними техніко-технологічними відомостями та залучення їх до виконання практичних робіт, програма трудового навчання, зокрема для 5-7 класів, не розкриває об’єктивно, які конкретно, скільки і в якій послідовності необхідно виконувати ті чи інші завдання. Це питання розв’язується шляхом організованого планування навчального процесу. Планування трудового (а також і професійного ) навчання - завдання дидактико-виробниче. Воно вимагає від учителя праці глибоких техніко-технологічних знань та психолого-педагогічних основ трудової діяльності.
Доцільно зазначити такі функції планування:
1. Дає можливість створити передумови для своєчасного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Це дуже важливо, оскільки основою трудового навчання є участь школярів у практичній діяльності.
2. Розкриває можливості для виявлення та реалізації міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків. Це дозволяє усувати дублювання у формулюванні (формуванні) одних і тих же понять у процесі вивчення різних предметів, тобто усунути таке явище, коли двічі-тричі про одне і теж поняття у різних предметах йде мова без додання чого-небудь нового у його зміст.
3. Дозволяє досягти узгодженої дії усіх структурних підрозділів, що беруть участь у трудовій підготовці (наприклад, між дерево- та металообробними майстернями, кабінетами технічної та обслуговуючої праці тощо). Цим досягається наступність та безперервність у формуванні техніко-технологічних знань і практичних умінь і навиків.
4. Воно допомагає вчителеві перевірити, що виконано, а що ні, і внести корективи в свою діяльність.
5. Дозволяє здійснювати контроль за реалізацією навчально-виховного процесу у шкільних майстернях з боку дирекції школи (внутрішній) і з боку органів освіти (зовнішній) без додаткових ускладнень.
Підготовка вчителя до здійснення навчально-виховного процесу передбачає такі етапи: а) попередню підготовку та планування роботи; б) підготовку до навчальної теми; в) безпосередню підготовку до проведення занять.
Попередня підготовка та планування роботи. Іншими словами - це підготовка вчителя до навчального року, що розпочинається зразу після завершення поточного. Вчителеві трудового навчання необхідно перевірити верстати, різноманітне обладнання та інструменти з метою виявлення потенційних можливостей їх використання у наступному навчальному році. Прості поломки та невеликі дефекти можуть бути усунені силами учнів та педагога; всі інші несправності, що потребують значних фінансових та матеріальних витрат, усуваються силами відповідних організацій.
Попередня підготовка вчителя передбачає також ознайомлення із програмним матеріалом предмета, який висвітлений у навчальних підручниках та посібниках для учнів відповідних класів. Це дозволяє визначити основні блоки навчальної інформації, виділити головні поняття для засвоєння школярами. Крім літератури із своєї дисципліни, вчителеві необхідно переглянути програми, основні підручники та посібники з інших дисциплін, що сприяє узгодженню за часом вивчення окремих тем, при якому кожний навчальний предмет опирається на попередню понятійну базу і готує учнів до засвоєння понять наступного предмета.
Після вивчення програмного матеріалу і конкретизації його змісту, визначення міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків учитель планує об’єкти продуктивної праці, тобто вироби для учнів. Вибір об’єктів праці є дуже відповідальним етапом у підготовці до навчально-виховного процесу, оскільки вони повинні відповідати певним умовам, які передбачають дидактичні, психологічні, фізіологічні та суспільно-економічні аспекти. Визначимо основні умови (вимоги) до учнівських виробів:
1. Об’єкти практичної діяльності можуть включати лише ті операції, які школярі вже попередньо засвоїли згідно з навчальною програмою. Винятки можуть становити комбіновані вироби, що приготовляються спільно учнями різних класів (наприклад 5 і 6, 6 і 7 та ін.).
Педагогові не рекомендується планувати більше двох однакових виробів, через те, що діти втрачають інтерес до роботи.
2. Виріб повинен бути посильним для учнів конкретної вікової категорії щодо: а) фізичного навантаження дітей; б) точності обробки; в) норми часу.
Ця вимога накладає велику відповідальність на педагога. Якщо вироби виготовляються не на замовлення базового підприємства, вчителеві самому доводиться розробляти технологічну документацію; він також установлює норми часу, а деколи і визначає точність обробки поверхонь. У таких випадках спеціаліст повинен знати умови, в яких вироби будуть експлуатуватися, та вимоги до їх точності. Слід зазначити, що часто доводиться знижувати вимоги до точності виготовлення того чи іншого виробу або збільшувати час на виконання практичного завдання у шкільних майстернях. Це відповідно вимагає зміни конструкції виробів та удосконалення технологічного процесу. Учитель повинен передбачувати такі ситуації при плануванні своєї роботи.
3. За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для школярів. Ця вимога є суттєвою у тих випадках, коли учні виготовляють різноманітні моделі чи макети. Підбирати об’єкти для моделювання треба так, щоб їх принцип дії був зрозумілий для школярів, тобто грунтувався на теоретичних відомостях, які діти вже набули у процесі трудової підготовки чи при вивченні інших навчальних предметів.
4. Виготовлення виробу повинно бути рентабельним.
Це вимога економічності до об’єктів праці, яка стає особливо актуальною у наш час. Часто вчителі трудового навчання, щоб забезпечити учнів роботою, підбирають самостійно або отримують на замовлення підприємств чи організацій вироби, які передбачають виконання багатьох технологічних операцій, зокрема вручну, що не зовсім сприяє розвитку творчих здібностей, а також формуванню умінь і навичок школярів. Виготовлення таких складних об’єктів праці вимагає монотонної роботи учнів протягом кількох тижнів чи місяців у навчальних майстернях, і може займати лише годину-дві на сучасному обладнанні підприємства. Тому передбачувана вигода при виконанні цих виробів повертається витратами електричної енергії, матеріалу, інших ресурсів для школи, а також фізичним перевантаженням та моральним незадоволенням для учнів школи. Учителеві слід це також врахувати при виборі об’єктів праці.
5. Виріб повинен мати товарний вигляд, тобто виступати товаром.
Якщо виріб виготовляється на замовлення базових підприємств, він є об’єктом продуктивної праці, і автоматично стає товаром. У більшості випадків основна увага звертається на навчально-технічні та навчально-технологічні вимоги, і менше на гарний естетичний вигляд. Але часто доводиться об’єктами праці вибирати предмети побутового призначення. Якщо не звертати уваги на зовнішній вигляд таких речей, вони не матимуть попиту у населення і їх не можливо буде продати. Не викликатимуть такі захоплення такі вироби і в учнів. Тому при плануванні предметів побутового (декоративно-ужиткового) призначення учителю слід основну увагу звертати на їх гарний зовнішній вигляд і художнє оздоблення.
Вище вказані вимоги до об’єктів праці школярів необхідно ставити в комплексі; це складне завдання, але успішне його розв’язання сприяє підвищенню ролі трудової підготовки в очах учнів, їх батьків а також зростанню авторитету педагога.
Підібравши об’єкти праці слід переходити до планування навчально-виховної роботи. Це найвідповідальніший етап у діяльності педагога. Вчителеві праці необхідно на основі зведених тематичних планів, що подані у навчальних програмах для кожного класу, визначити понятійно-смислові блоки теоретичного матеріалу з конкретних тем, щоб вони були пов’язані із виконанням учнями практичних завдань. Це забезпечить систематичне і послідовне формування знань, умінь і навичок.