Першокласники включаються і в практичну природоохоронну діяльність: вони збирають корми для зимуючих птахів, підгодовують їх узимку. При цьому слід пам’ятати одне з основних правил підгодівлі птахів: протягом усього сезону в годівничках регулярно повинен бути корм. Про нього слід потурбуватись завчасно. У вересні силами учнів можна заготовити насіння дикорослих рослин: чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Взимку, коли земля вкриється снігом, насіння цих рослин стає недоступним для птахів. Зривати плоди треба разом із верхньою частиною стебла з тим, щоб можна було зробити невеликі снопики і зимою встромлювати їх прямо в сніг поряд із годівничкою.
Отже, слід виділити деякі особливості ознайомлення шестилітніх дітей з природою.
1. Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточує дитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого оточення, працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час цільових прогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та під час роботи на навчально-дослідній ділянці.
2. Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроків використовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутих внаслідок безпосереднього спілкування з природою.
3. Провідними методами пізнання природи є спостереження, які проводяться переважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також ігрова діяльність дітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда, розповідь, робота з підручником, наочними посібниками), учитель постійно опирається на спостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в ігрові ситуації, забезпечує активізацію пізнавальної діяльності, доступність засвоєння матеріалу.
1.2 Організація спостережень у 1 класі як основний метод накопичення конкретних знань
Не секрет, що провідною діяльністю першокласників на уроках «Я і Україна» є спостереження. Порівняно з іншим видами діяльності, спостереження є вирішальним в побудові уроків курсу, а отже і потребує глибокого аналізу в нашій роботі.
Провідною діяльністю, якою починають оволодівати діти з 1 класу, є навчально-пізнавальна. Будь-яке пізнання розпочинається зі сприймання явищ, предметів, подій навколишнього світу, що відбувається через відчуття їх окремих ознак, властивостей, частин, які діють на відповідні аналізатори. Так, наприклад, під час першого ознайомлення з квіткою у дітей виникають різні відчуття: це її колір, форма, запах, розмір тощо. Всі ці ознаки самі собою не існують, а належать конкретному об’єктові природи. Тому у свідомості дитини виникає образ квітки. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простої суми. Це пояснюється тим, що будь-який наочний образ сприймання відображає об’єкт, який характеризується цілісністю, зв’язками, взаємовідношеннями між його ознаками, властивостями, частинами.
Всі відчуття синтезуються у цілісний образ, який має свою структуру. При цьому кожна якість зіставляється з цілим, а цілісний образ залежить від особливостей сприйнятих частин. Отже, сприймання є результатом аналітико-синтетичної діяльності аналізаторів.
Систематичне навчання у школі потребує розвитку сприймання як цілеспрямованої, планомірної діяльності, що називається спостереженням. Значущість спостережень на початковому етапі навчання полягає насамперед у тому, що вони забезпечують його наочно-чуттєву сторону, створюють основу для осмисленого засвоєння елементарних понять. Адже, хоч і зростає тенденція до розвитку логічного мислення в молодших школярів та узагальнення знань, у 1 класі ще зберігається наочно-дійове і наочно-образне пізнання, а елементарні поняття відображають предметну сутність навколишнього світу.
Успішність використання спостережень у 1 класі залежить від розуміння вчителем психофізіологічних особливостей сприймання 6‑літніх першокласників, суті спостереження, його видів, методики організації у процесі навчання.
Як свідчать психолого-педагогічні дослідження, у дітей шестирічного віку сформовано деякі риси сприймання як цілеспрямованої діяльності зокрема, вони можуть виділяти знайомі предмети серед інших об’єктів, деякий час зосереджено їх розглядати, виділяти певні ознаки, властивості або частини. Але характерним є і те, що першокласники в першу чергу сприймають і називають ті елементи об’єктів, які одразу впадають в очі, тобто яскраві, незвичайні, що викликають інтерес, зацікавлюють у конкретній ситуації. Шестилітки здебільшого слабо розрізняють суттєве і несуттєве, головне і другорядне. Вони поєднують виділені ознаки без розуміння логічних зв’язків між ними, узагальнюють істотне і неістотне. Під час сприймання нового об’єкта розпізнавання його здебільшого здійснюється за випадковою ознакою, оскільки, не вміючи виділяти головне, дитина орієнтується на якусь відому деталь. За цією деталлю признає в ньому знайомий об’єкт і називає його. Наприклад, побачивши на малюнку кита, зауважує, що на ньому зображено рибу, бо тварина має подібний з рибою хвіст і плаває у воді.
Недиференційованість сприймання у першокласників, нечіткість та невиразність образів складних і малознайомих об’єктів вже з перших днів зумовлюють труднощі в навчанні.
Організація спостережень розпочинається з постановки і дальності цілей конкретизується у завданнях, які необхідно виконати, щоб її досягти. Зауважимо, що в цілях спостережень необхідно чітко виділяти їх результати та об’єкти. Наприклад, поспостерігайте за станом неба; поспостерігайте за поведінкою птахів тощо.
На початковому етапі навчання у 1 класі цілі і завдання спостережень формулює вчитель, а учні їх сприймають. Щоб вони були сприйняті кожним школярем як його власні і перетворилися в мотив діяльності, необхідна робота для їх усвідомлення. Вона зумовлюється, по-перше, різним рівнем опорних знань та вмінь учнів. По-друге, тим, що сприймання під час спостереження має цілеспрямований, вибірковий характер, а кожний його об’єкт – різноманітні ознаки, властивості, частини, зв’язки, які можуть сприйматися з різних боків і різних точок зору.
Об’єкти спостереження повинні бути більш-менш знайомі першокласникам, доступні, нескладні за будовою. Важливо, щоб їх істотні ознаки, властивості чи структурні частини виділялися на фоні неістотних своїм кольором, розміщенням, були виразними і чіткими.
В міру набуття учнями певного досвіду цілеспрямованого сприймання об’єкти спостереження поступово змінюються. Вони стають складнішими за будовою, менш відомими, а контраст між істотним і неістотним зменшується. Водночас вибрані об’єкти завжди мають бути значущими для учнів, викликати у них зацікавленість. Це впливає на мотивацію діяльності, створює позитивний настрій, сприяє зосередженню уваги.
На основі конкретних завдань спостереження складається його план. Під час роботи з першокласниками використовується простий, елементарний план, але він необхідний, оскільки забезпечує певну послідовність у діяльності учнів, усвідомлення ними своїх дій, а також уникнення стихійності, різних випадковостей.
Щоб складений план першокласники усвідомили і змогли ним користуватися, він закріплюється під час бесіди, відображається з допомогою умовних знаків або коротко записується словами на дошці, на таблиці чи в індивідуальних картках. Поступово діти залучаються до визначення і формулювання цілей та планування спостережень разом з учителем, самостійно за зразком і за аналогією.
Безпосереднє спостереження за вибраним об’єктом розпочинається із сприймання його в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Після цього за планом здійснюється детальне сприймання ознак, властивостей, частин, передбачених ціллю.
Для аналізуючого сприймання дітей у 1 класі характерним є те, що спочатку в ньому значне місце мають зайняти практичні дії. Такі дії готують дітей до сприймання зором, тобто до оволодіння перцептивними діями, а вони в свою чергу є підготовкою до здійснення аналізу як розумової дії.
Результати аналізу у процесі спостереження – окремі якості порівнюються між собою та з відповідними якостями подібних знайомих об’єктів. Під час порівняння здійснюється відбір ознак: одні з них оцінюються як характерні або істотні, інші – як випадкові або другорядні. Виділені ознаки, частини узагальнюються, але обов’язково на рівні цілісного об’єкта.
Як бачимо, сприймання, мислення і мовлення є основними процесами спостереження, за допомогою яких воно здійснюється і які в ньому цілеспрямовано розвиваються. Крім названих, у процесі спостереження функціонують і також розвиваються інші, не менш важливі психічні процеси дитини, зокрема, пам’ять. Адже під час спостережень використовуються відомі знання та вміння для впізнання об’єктів, порівняння їх якостей, узагальнення, висловлення певних суджень.
Спостереження потребує від дітей значних вольових зусиль для зосередження довільної уваги на заданих об’єктах. У зв’язку з цим велике значення має мотивація цього виду діяльності. Для першокласників сильними мотивами серед інших є інтерес і позитивні емоції.
Навіть найпростіші спостереження є складною пізнавальною діяльністю, на яку суттєвий вплив мають всі сторони особистості дитини: воля, довільна увага, емоції, інтереси, набутий досвід – знання і вміння. Тому оволодіння молодшими школярами умінням спостерігати – тривалий процес, який реалізується поступово, під час організації і проведення різних видів спостережень. У 1 класі використовуються розпізнавальні спостереження, спостереження за змінами і розвитком об’єктів та відтворювальні спостереження. Зазначені види різняться насамперед співвідношенням між сприйманням і мисленням.
Розпізнавальне спостереження пов’язане з вивченням нових для дітей об’єктів навколишнього світу або у зв’язку з виконанням практичної діяльності. У процесі його здійснення застосовуються різні способи цілеспрямованого обстеження об’єктів: виявлення їх частин, ознак, властивостей, розміщення у просторі. Психологи вважають доцільним дотримуватися такої послідовності обстеження предмета: