Міністерство освіти і науки України
Глухівський державний педагогічний університет ім. О. Довженко
Курсова робота
«Особливості роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи»
Виконала :
студентка IV курсу 43-СП групи
соціально - гуманітарного
факультету
Величко Лілія Леонідівна
Науковий керівник:
Швєдова Альбіна Василівна
Кролевець 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретико–методологічні основи процесу діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх
1.1 Загальне поняття терміну «неповнолітній злочинець» та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених
1.2 Закономірності та принципи роботи соціального педагога з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
1.3.Функції соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4 Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4.1 Правовий аспект соціальної роботи в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4.2 Психологічний аспект соціальної роботи з неповнолітніми злочинцями
1.5 Основні методи роботи соціального педагога з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
Розділ II. Практичне втілення форм та методів соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
Висновки
Рекомендації
Список літератури
Додатки
Вступ
Актуальність
Однією із самих актуальних і соціально значимих задач, що стоять перед нашим суспільством сьогодні, безумовно, є пошук шляхів зниження росту злочинності серед молоді і підвищення ефективності її профілактики. Необхідність якнайшвидшого рішення цієї задачі обумовлена не тільки тим, що в країні продовжує зберігатися досить складна криміногенна обстановка, але насамперед тим, що в сферу організованої злочинності втягується усе більше і більше неповнолітніх кримінальними угрупованнями, створеними підлітками, скоюються небезпечні злочини, і число їх неухильно росте. Злочинність молодіє і приймає стійкий рецидивний характер. А така криміналізація молодіжного середовища позбавляє суспільство перспектив встановлення у швидкому майбутньому соціальної рівноваги і благополуччя.
Реформування пенітенціарної системи України передбачає залучення до участі у різних формах роботи з засудженими, зокрема неповнолітніми, досить широкого кола фахівців і представників громадськості. Це пов'язано з цілями такої роботи, які у відповідності до мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила), прийнятих 29 листопада 1985 р., полягають у забезпеченні опіки, захисту, освіти і професійної підготовки з метою надання неповнолітнім допомоги для виконання соціально-корисної та плідної ролі у суспільстві (п. 26.1). [2;80].
У наступному міжнародному документі — правилах Організації Об'єднаних Націй стосовно захисту неповнолітніх, позбавлених волі, прийнятих 14 грудня 1990 р., у спеціальному розділі "Розширення кола спілкування" підкреслено, що слід використовувати всі засоби для забезпечення належного зв'язку неповнолітніх з зовнішнім світом, що їм треба дозволити спілкуватися з представниками організації, які мають надійну репутацію. [2;120].
Такими представниками є, зокрема, працівники соціальних служб для молоді (ССМ), до функціональних обов'язків яких входить соціальний супровід неповнолітніх та молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них.
В Україні вже накопичений певний досвід здійснення такої роботи, який засвідчує її ефективність.
Головна роль у рішенні цієї найгострішої проблеми приділяється соціальній педагогіці, хоча, звичайно, вирішити її можна тільки комплексно, із залученням усіх ресурсів і сил суспільства. Однак інтеграція зусиль суспільства може здійснитися лише в рамках науково обґрунтованого, забезпеченого ефективними технологіями соціально-педагогічної системи перевиховання особистості неповнолітнього за допомогою послідовних педагогічних і виховно-профілактичних впливів, що забезпечують формування особистості з твердими і правильними життєвими установками.
Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб неповнолітнього якнайшвидше «вирвати» зі зчеплення несприятливих факторів, «направити» на нього міри виховного та профілактичного характеру, а в деяких випадках приділити йому більше елементарної людської уваги, допомогти сформувати міцні психологічні установки позитивного характеру, допомогти швидше адаптуватись до нових умов.
Знаючи окремі вчинки неповнолітнього, важливо не допустити в подальшому формування в нього антигромадських поглядів та виникнення рецидивів правопорушень. Саме в цьому випадку своєчасний позитивний вплив різноманітних засобів та методів, які може використати соціальний педагог може усунути негативний вплив, замінивши його на соціально-позитивне спрямування .
Об'єкт дослідження – неповнолітні, які знаходяться в місцях позбавлення волі.
Предмет дослідження - робота соціального педагога з неповнолітніми злочинцями в установах пенітенціарної системи.
Мета дослідження – вивчення особливостей діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх.
Завдання :
1. Визначити основні теоретичні підходи до роботи соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх;
2. Визначити поняття «неповнолітній злочинець» і навчально – виховні установи для неповнолітніх засуджених;
3. Проаналізувати основні закономірності та принципи діяльності соціального педагога в установах цього типу;
4. Проаналізувати головні функції і напрями роботи соціального педагога в даних установах;
5. Визначити найбільш ефективні, гуманістично – спрямовані методи роботи соціального педагога з неповнолітніми засудженими.
Гіпотеза – Якщо втілювати на практиці форми і методи соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі, то будуть покращуватись результати впливу на ресоціалізацію і перевиховання особистості неповнолітніх злочинців.
Аналіз літератури:
Проблеми соціальної роботи в пенітенціарній сфері з неповнолітніми у вітчизняній літературі розроблені на недостатньому рівні. Більшою чи меншою мірою питання по даній темі розроблені лише в літературі по суміжним дисциплінам.
Літературу що має відношення до проблеми соціальної роботи в пенітенціарній сфері умовно можна розділити на п'ять груп:
Перша група – це нормативно-законодавча база, яка передбачає здійснення правосуддя, захисту та супроводу неповнолітніх.
Це передусім Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх», Збірник міжнародних стандартів і норм ООН в області правосуддя по відношенню до неповнолітніх, Кримінальний кодекс України та ін.
Другу групу складають роботи присвячені дослідженню процесу перевиховання і виправлення неповнолітніх правопорушників і злочинців.
Це насамперед роботи В.Г. Баженова, А.С. Макаренка, Н.Ю.Максимова, В.С. Мєдвєдєва і ін.
До третьої групи входять роботи по профілактиці правопорушень і злочинності.
До даної групи відносяться роботи І.Васильківської,Н.М.Вєтрова, М.Коваля і ін.
У четвертій групі розглядаються питання, що стосуються безпосередньо пенітенціарної соціальної роботи, це насамперед робота соціального педагога з неповнолітніми засудженими у ВК і соціальний супровід і підтримка неповнолітніх після звільнення.
До їх числа відносяться роботи в А.Капської, С.С. Пальчевського, Є.І Холостова, збірник державного ЦССМ .
П'ята група складається з робіт присвячених пенітенціарній психології. Це роботи В.С. Мєдвєдєв, А.І. Ушатіков, Б.Б. Казак і ін.
Особливо важливими в методологічному плані для даної роботи опинилися роботи А. Капської, С.С. Пальчевського, Є.І Холостова, а також авторів збірника державного ЦССМ ,в яких достатньо глибоко розкриті питання про особливості роботи соціального педагога саме з цим контингентом клієнтів. При визначенні методів перевиховання і ресоціалізації неповнолітніх засуджених найбільш актуальними і відповідними завданням даної роботи нам показалися роботи В.Г. Баженова, Н.Ю. Максимова, В.С. Мєдвєдєва , а також неоцінимий внесок у роботу з неповнолітніми злочинцями зробив великий педагог А.С. Макаренко, досвід якого ми використали у свої праці і взяли за основу.
В цілому, на основі виконаного аналізу, можна стверджувати, що спеціальна література по даному питанню знаходиться у стадії розробки. Насамперед, література стосується саме профілактики таких явищ у суспільстві, адже простіше попередити злочин, ніж проводити роботу по зміні соціальних установок злочинця. Але, спираючись на практичний досвід великих педагогів, таких як А.С.Макаренко, автори вносять і свій вклад у розробку теоретико-методологічних основ роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи.
Розділ І. Теоретико–методологічні основи процесу діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх
1.1 Загальне поняття терміну «неповнолітній злочинець» та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених
Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.(Конвенція ООН з Прав дитини від 20.11.89, Закон України «Про охорону дитинства»).
Неповнолітня особа (у кримінальному праві) - особа, яка на момент вчинення злочину не досягла вісімнадцятирічного віку. (ч.1 ст. 102 Кримінального кодексу України). [8] .