Серед якостей, що забезпечують моральну спрямованість поведінки дітей, чільне місце займає дисциплінованість, що виявляється в здатності учня виконувати всі вимоги й правила школи. Для дисциплінованих дітей характерна готовність докладати всіх сил та енергії для своєчасного, точного і якнайкращого виконання поставленого перед ними завдання. Дисциплінованість виявляється також в умінні стримувати свою активність коли це потрібно. Дисципліновані школярі доводять розпочату справу до кінця, гальмують негативні спонукання й наполегливо виховують у собі навички належної поведінки. Дисциплінованість молодших школярів виразно проявляється в умінні попередньо спланувати свої дії за складеним планом. Дисциплінованість дітей насамперед характеризується ставленням до вимог дорослих. Належна поведінка починається з слухняності, старанності у дотримуванні вимог дорослих, а потім у дитини з’являється здатність виконувати дисциплінарні правила самостійно, за власною ініціативою. Згодом, з набуттям досвіду дисциплінованої поведінки в дітей з’являються можливості регулювати свою поведінку, заздалегідь планувати її, контролювати й оцінювати свої вчинки.
Важливим показником розвитку рівня дисциплінованості молодших школярів є мотиви їх діяльності. Тому знання мотивів поведінки дітей, які властиві дітям, потрібні, щоб закріпити позитивні вміння та навички й успішніше виховувати свідому дисципліну. Знання мотивів допомагає також встановити рівень розвитку дисциплінованості учнів початкових класів.
Мотив, тобто безпосередній стимул до діяльності, надає поведінці школяра певного змісту. Нерідко зовні однакові вчинки насправді відрізняються один від одного за мотивами, і навпаки, різні вчинки можуть мати одні й ті самі мотиви. Так, двоє учнів одного віку, дисципліновані, але один намагається добре поводитися, усвідомлюючи потребу саме так виконувати свої обов’язки, а другий докладає всі зусилля, щоб нікому не поступитися першістю.
Вчинки молодших школярів в основному спричиняються найближчими мотивами, загалом характерними для навчальної діяльності. Досвід показує, що переважна більшість учнів І-ІІ класів з особливою цікавістю сприймає все нове, чого вчать у школі. Звідси випливає один з мотивів дисциплінованої поведінки – прагнення дитини бути хорошим школярем, поводитися відповідно до „Правил для учнів”.
Дитина на початковому етапі навчання ще не усвідомлює себе членом колективу, не розуміє, що її поведінка має значення як для неї і вчителя, так і для всіх учнів у класі, що успіхи в навчанні й хороша поведінка кожного впливають на загальний успіх класу. Згодом діти починають розуміти потребу дисципліни не тільки для власних успіхів у навчанні, а й для блага всього колективу. У їхній поведінці виразно проступає прагнення, щоб у класі була добра дисципліна. Діти навіть роблять зауваження своїм товаришам. Таким чином, визначення учнями дисципліни як закону школи є ще одним мотивом позитивної поведінки. Наявність цього мотиву свідчить про вищий рівень мотивації дисциплінованої поведінки дітей молодших класів і є початком у формуванні почуття обов’язку, відповідальності перед колективом.
Додержання дисципліни у школі не є легкою справою для молодших школярів. Навіть у дисциплінованих дітей спостерігаються не тільки епізодичні порушення, а й постійні. Епізодичними порушеннями правил поведінки, що найпоширеніші серед учнів молодших класів, є пустощі, займання сторонніми справами, розваги, грубощі у відповідь на зауваження вчителя, небажання виконувати вимоги інших, відмова допомагати старшим тощо. Стійкіші недисципліновані вчинки виражені в нехтуванні правил поведінки, навмисному їх порушенні, в протидіях вимогам дорослих. Серед причин, що призводять до порушень дисципліни молодшими школярами можна назвати такі: не сформованість позитивних мотивів, незакріпленність навичок дисциплінованої поведінки, імпульсивність та невисокий рівень розвитку самоконтролю, недостатньо задоволена в позаурочний час спілкування з товаришами та прагнення найбільше виявити свою активність.
Отже, рівень вихованості дисциплінованої поведінки в учнів молодших класів можна встановлювати за основними її складовими: готовністю точно й своєчасно виконувати вимогу інших та правил для учнів, наявністю моральних мотивів поведінки (усвідомлення потреби дисципліни для всіх, додержання дисципліни як закону в школі), володінням учнями певними навичками дисциплінованості: зібраністю й стриманістю, умінням зіставляти затрачений час та зусилля з результатами роботи тощо. Одним з компонентів добре розвиненої дисциплінованості в учнів молодших класів є вияв власних зусиль, зацікавленості у додержані дисципліни в школі, що полягає в обдуманості поведінки, самоконтролі, вмінні оцінити її результат, вимогливості до себе та до інших.
Можна умовно визначити такі рівні розвитку дисциплінованості в учнів молодших класів:
Перший – наявність готовності сприймати вимоги інших. Цей рівень забезпечує дисципліновану поведінку при наявності вимог і контролю з боку інших;
Другий, вищий рівень розвитку дисциплінованості, характеризується зацікавленістю не тільки у власній дисципліні, й у добрій поведінці учнів цього класу, що вже є одним з проявів свідомої дисципліни;
Третій, найвищий рівень розвитку дисциплінованості, властивий тим учням, які володіють елементами самодисциплінування. Наявність цих елементів сприяє виявленню самостійності, сталості в поведінці незалежно від обставин.
З метою вивчення індивідуального рівня дисциплінованості кожного учня класу можна скористатися різними методами. Насамперед доцільно повсякденно спостерігати за поведінкою дітей. Ця робота має бути спеціально організованою, плановою. У план спостереження за поведінкою учнів можна включити такі моменти: як учень реагує на зауваження вчителя (одразу приступає до занять чи зволікає і продовжує пустувати), скільки дістає зауважень, як часто порушує дисципліну, на яких уроках це буває. Корисно звертати увагу на моменти, коли учень відволікається від занять, визначити періоди найбільшої уваги. Вчитель під час спостереження за поведінкою учня має помітити й зусилля, спрямовані на самодисциплінування.
Зміст і план такої діяльності вчителя, звичайно, змінюються у процесі проведення відповідної виховної роботи з учнями. Важливо зазначити, як застосовані заходи вплинули на його поведінку.
Про рівень дисциплінованості учнів можна судити з того, як вони виконують ті чи інші завдання. При цьому слід пам’ятати про доступність для виконання цих завдань. Завдання можуть бути розраховані як на тривалий час, так і одноразові. Тим учням можна запропонувати з’явитись в зазначений час у певне місце й виконати потрібну справу (наприклад, допомогти хворому). У результаті можна одразу виявити, чи вміє учень точно, якнайкраще, якісно і в зазначені строки виконати доручення, що є ознакою дисциплінованості. Такий своєрідний тест одразу покаже, кому з дітей властива ця якість, а хто ще не вміє виконувати вимоги інших, не виявляє ознак слухняності.
Учням ІІІ класу можна запропонувати завдання, виконання яких допоможе з’ясувати, як учень усвідомлює себе, як оцінює свої можливості щодо дисциплінованості. З цією метою доцільно використовувати так звані моральні жести, відповідаючи на які учні можуть показати знання правил, а також схему своєї поведінки в уявній ситуації. Наприклад: „Ти щось майструєш і якраз у той момент, коли ти захопився справою, прийшли товариші і запросили тебе піти з ними на прогулянку. Як ти вчиниш?”
Щоб діти краще усвідомлювали значення дисциплінованої поведінки для успіхів у навчанні й праці, можна скористатися й художніми творами.
З метою самоперевірки на дисциплінованість і формування цієї риси рекомендовано давати такі завдання:
- вставай без будильника в зазначений час;
- тримай свої речі та книги в порядку, щоб для кожної було певне місце;
- приготуй звечора все, що потрібно взяти з собою;
- завжди виходь заздалегідь;
- коли позичив щось у товариша, віддавай точно в обіцяний строк;
- ніколи не обіцяй того, що не можеш виконати.
Ці аналогічні завдання, а також різноманітні правила про те, як поводитися у громадських місцях, у гостях, за столом, під час бесіди тощо, діти можуть розігрувати ситуації.
Знаючи яка поведінка в того чи іншого учня, вчитель може прийомами заохочення, стимулювання, а іноді й обурення з приводу негативних вчинків, підтримувати загальну дисципліну у класі, здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня. Аналіз процесу формування дисциплінованої поведінки дає можливість учителеві зрозуміти, як дитина набуває здатності до організованості й умінь додержувати дисципліни, знайти саме ті заходи, які сприятимуть розвитку цієї якості в поведінці дітей.
Виховання дисциплінованої поведінки в учнів молодших класів здійснюється тим успішніше, чим краща дисципліна в класному колективі.
Порядок у класі викликає у дітей бажання підтримувати його, поводитися дисципліновано. Якщо ж учень особливо першокласник, не відчуває й не бачить порядку, він не розуміє, чого від нього вимагають, і не проймається повагою до правил поведінки.
Формування дисциплінованості поведінки в учнів молодших класів доцільно здійснювати поступово, складні вимоги членувати на окремі частини, бо засвоєння шкільних правил поведінки є новою, складною для них діяльністю. Це полегшує процес засвоєння правил поведінки, сприяє організації чіткої, відчутної для молодших школярів дисципліни й зумовлює відповідне ставлення до неї.
Практика свідчить, що коли вчитель у перший період навчання в школі ставить перед учнями багато словесних вимог, не спираючись на конкретні приклади поведінки та відповідні вправи, то дитина не усвідомлює їх повною мірою, вони не стають керівництвом до дії.