2) навчальний матеріал по теоретичному та практичному розділах (перелік основних теоретичних тем для вивчення, опис всіх фізичних вправ, що підлягають освоєнню по роках навчання), а також залікові вимоги й навчальні нормативи по освоєнню рухових дій і розвитку фізичних якостей;
3) додаток, у якому приводиться список рекомендується літератури, що, зразки планів, заявок, типовий табель спортивного інвентарю й устаткування, необхідного для забезпечення занять по фізичній культурі, зразкові карти фізичної підготовленості й розвитку учнів і ін.
Навчальна програма розробляється відповідно до встановленого навчального плану змістом і обсягом годин, відведених на кожний розділ і в цілому на всі розділи занять.
План-графік навчального процесу визначає найбільш доцільну послідовність проходження матеріалу теоретичного та практичного розділів навчальної програми по місяцях і тижням протягом одного року (навчального - у загальноосвітній школі й річному циклі спортивного тренування в ДЮСШ). У плані-графіку також вказується кількість відведених годин на кожний розділ і розподіл тимчасових витрат на проходження матеріалу розділів по тижнях протягом року.
План-графік складається для однорідних навчальних груп (наприклад, у школі для кожної паралелі класів, вузі для груп того самого курсу й навчального відділення).
Порядок проходження видів практичного розділу навчальної програми залежить від сезонних умов і наявності спортивних споруд. Однак головним у визначенні раціональної послідовності проходження навчального матеріалу програми є педагогічні закономірності процесу фізичного виховання (формування рухових навичок, спрямованого розвитку фізичних якостей і ін.).
Програмний матеріал розподіляється по навчальних тижнях у порядку поступового наростання вимог до дітей як по складності техніки виконання вправ, так і по фізичному навантаженню.
У плані-графіку визначаються номери уроків, на яких планується прийом заліків або контрольних змагань по кожному розділу програми.
План-графік — це чисто організаційний документ (методика фізичного виховання в ньому не відбита). Він дає лише загальне цілісне уявлення про проходження програмного матеріалу протягом навчального року.
Робочий (тематичний) план складається на основі навчальної програми й річного плану-графіка проходження програмного матеріалу і являє собою послідовний виклад змісту кожного уроку навчальної чверті (семестру). У практиці фізичного виховання робочий план має різні назви - тематичний план, план на одну чверть, на один семестр. У робочому плані в більше конкретизованому виді, чим у плані-графіку навчального процесу, представлені використовувані засоби й відбитий методика навчання руховим діям і виховання фізичних якостей. Кваліфіковано складений робочий план значною мірою виконує функцію методичного забезпечення навчального процесу. Робочі плани становлять у текстовій і графічній формі.
У зміст робочого плану входять:
1) конкретні навчально-виховні завдання уроків (загальні й частки);
2) теоретичні відомості по фізичному вихованню;
3) основні засоби (фізичні вправи), способи їхнього застосування й величини навантажень (із зазначенням їхнього обсягу й інтенсивності на кожний урок);
4) контрольні вправи (тести) для визначення успішності засвоєння програмного матеріалу й рівня фізичної підготовленості учнів.
При розподілі в робочому плані навчального матеріалу по уроках необхідно керуватися наступними методичними положеннями:
1) дотримуватися дидактичного правила від простого до складного, при цьому брати до уваги підвищений рівень, фізичної підготовленості учнів у процесі їхніх систематичних занять;
2) при розучуванні рухової дії недоцільно робити більші перерви між уроками, тобто варто застосовувати концентроване в часі навчання;
3) усіляко використовувати позитивний взаємозв'язок вправ з різних розділів програми й уникати розучування на одному уроці негативно взаємодіючих рухових дій;
4) на заняттях, де заплановане навчання руховим діям, варто передбачати повідомлення основ знань про техніку досліджуваної дії, вплив цієї фізичної вправи на організм, правила забезпечення безпеки при його виконанні;
5) для вирішення завдань фізичного виховання варто використовувати на уроці засоби, що роблять різнобічний вплив на фізичний розвиток дітей;
6) кількість і зміст завдань на одному уроці повинні відповідати можливостям що дітей і учбово-матеріальному забезпеченню уроку.
У робочому плані фіксується методична послідовність проходження навчального матеріалу й одночасно розкривається зміст кожного конкретного уроку.
Розклад занять повинен бути по можливості постійним, стабільним і передбачати приблизно рівні проміжки часу між заняттями по фізичному вихованню.
План-конспект уроку (заняття) розробляється на кожне конкретне заняття на основі робочого плану і являє собою повний деталізований сценарій майбутнього уроку. У ньому вказуються номер заняття за робочим планом, основні й частки завдання уроку, підбираються необхідні засоби для їхнього рішення з позначенням параметрів навантаження (кількість повторень, інтенсивність, тривалість) і відпочинку по всіх вправах, розробляються організаційно-методичні вказівки.
Педагогічний контроль і облік у фізичному вихованні
Педагогічний контроль — це система заходів, що забезпечують перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки застосовуваних засобів, методів і навантажень.
Основна мета педагогічного контролю — це визначення зв'язку між факторами впливу (засобу, навантаження, методи) і тими змінами, які відбуваються в, що займаються в стані здоров'я, фізичного розвитку, спортивної майстерності й т.д. (фактори зміни).
На основі аналізу отриманих у ході педагогічного контролю даних перевіряється правильність підбора засобів, методів і форм занять, що створює можливість при необхідності вносити корективи в хід педагогічного процесу.
У практиці фізичного виховання використовується п'ять видів педагогічного контролю, кожний з яких має своє функціональне призначення.
1. Попередній контроль проводиться звичайно на початку навчального року (навчальної чверті, семестру). Він призначений для вивчення складу що займаються (стан здоров'я, фізична підготовленість, спортивна кваліфікація) і визначення готовності учнів до майбутніх занять (до засвоєння нового навчального матеріалу або виконанню нормативних вимог навчальної програми). Дані такого контролю дозволяють уточнити навчальні завдання, засоби й методи їхнього рішення.
2. Оперативний контроль призначений для визначення термінового тренувального ефекту в рамках одного навчального заняття (уроку) з метою доцільного чергування навантаження й відпочинку. Контроль за оперативним станом що займаються (наприклад, за готовністю до виконання чергової вправи, чергової спроби в бігу, стрибках, до повторного проходження відрізка лижної дистанції й т.п.) здійснюється за такими показниками, як подих, працездатність, самопочуття, ЧСС і т.п. Дані оперативного контролю дозволяють оперативно регулювати динаміку навантаження на занятті.
3. Поточний контроль проводиться для визначення реакції організму дітей на навантаження після заняття. З його допомогою визначають час відновлення працездатності дітей після різних (по величині, спрямованості) фізичних навантажень. Дані поточного стану що займаються є основою для планування змісту найближчих занять і величини фізичних навантажень у них.
4. Етапний контроль служить для одержання інформації про кумулятивний (сумарному) тренувальному ефекті, отриманому протягом однієї навчальної чверті або семестру. З його допомогою визначають правильність вибору й застосування різних засобів, методів, дозування фізичних навантажень що займаються.
5. Підсумковий контроль проводиться наприкінці навчального року для визначення успішності виконання річного плану-графіка навчального процесу, ступеня рішення поставлених завдань, виявлення позитивних і негативних сторін процесу фізичного виховання і його складових. Дані підсумкового контролю (стан здоров'я що займаються, успішність виконання ними залікових вимог і навчальних нормативів, рівень спортивних результатів і т.п.) є основою для наступного планування навчально-виховного процесу.
Методи контролю. У практиці фізичного виховання застосовуються наступні методи контролю: педагогічне спостереження, опитування, прийом навчальних нормативів, тестування, контрольні й інші змагання, найпростіші лікарські методи (вимір ЖЄЛ - життєвої ємності легенів, маси тіла, станової сили й ін.), хронометрування заняття, визначення динаміки фізичного навантаження на занятті по ЧСС і ін.
Більшу інформацію викладач одержує за допомогою методу педагогічних спостережень. Спостерігаючи в ході заняття за учнями, викладач звертає увагу на їхнє поводження, прояв інтересу, ступінь уваги (зосереджене, неуважне), зовнішні ознаки реакції на фізичне навантаження (зміна подиху, кольори й вираження особи, координації рухів, збільшення пітливості та ін.).
Метод опитування представляє можливість одержати інформацію про стан їхніх власних показників, що займаються на підставі, про самопочуття до, під час і після занять (про болі в м'язах та ін.), про їхні прагнення й бажання. Суб'єктивні відчуття — це результат фізіологічних процесів в організмі. З ними треба вважатися й у той же час пам'ятати, що вони не завжди відбивають щирі можливості що займаються.
Контрольні змагання й тестування дозволяють одержати об'єктивні дані про ступінь тренованості й рівні фізичної підготовленості що займаються. Вони дуже показові й на їхній основі роблять відповідні висновки й коректування в планах. Так, наприклад, якщо рівень фізичної підготовленості не підвищується або стає нижче, те переглядають зміст, методику занять, фізичні навантаження.