*самостійна робота учасників проектові за своїми індивідуальними або груповими завданнями;
*проміжні обговорення одержаних даних;
*попереднє рецензування та захист проектові;
*завершення роботи з наступними колективним обговоренням, експертизою, повідомленням результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків.
Технологія різнорівневого навчання. Базується на особливості диференційованого навчання, яку є основою особистісно зорієнтованого. За визначенням М.Н.Скаткіна, диференційоване навчання відбувається тоді, коли враховуються індивідуальні відмінності навчаємих.
Диференціація особистісних відмінностей поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня диференціація-ці така організація навчального процесу, яка враховує індивідуальні особливості студента безпосередньо процесі навчання згідно до розумів навчальної групи. У цьому випадку поняття диференціації навчання дуже схоже з поняттям індивідуалізації навчання. Зовнішня диференціація враховує різні рівні успішності студентів з метою поєднання їх у спеціальні групи за певними ознаками.
Отже, диференціацію розглядають за загальними здібностями, частковими здібностями, тобто, здібностями до окремих предметів, інтересами, профілем майбутньої спеціальності тощо. У цьому випадку доцільно розглядати різнорівневе навчання для студентів 1;2;3;4;5-х курсів, які, до деякої міри, визначилися щодо своїх інтересів та бажань. На підставі проведеного тестування знань з окремих предметів створюються групи різного рівня, наприклад: «А» — базовий рівень знань, «У» — дещо присунений, «З» — поглиблений. Протягом усього навчання діє система заліків і тестів, за допомогою яких оцінюються зусилля студентів з метою переведення їх у групу більш вищого рівня.
Отже, різнорівневе навчання передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, яка дає можливість шкірному студентові оволодіти навчальним матеріалом окремих предметів вузівської програми за рівнями, не нижче базового, залежно від їх здібностей та індивідуальних особливостей. За критерій оцінки діяльності студента приймаються зусилля з оволодіння цим матеріалом та творче його застосування.
Інформаційні технології навчання визначаються, як системи збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки та подання інформації. До нових інформаційних технологій навчання (НІТН) належати інформаційні технології навчання, що засновані на використанні електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та телекомунікаційних засобів і передбачають можливість одержання нової інформації, нового знання.
Нові інформаційні технології навчання (НІТН) як системи засобів і методів обробки даних мають на увазі цілеспрямоване створення, передачу, охорону, відображення інформаційного продуктові (даних, ідей, знань тощо) з найменшими витратами та залежно від закономірностей середовища, де смороду розвиваються. У вузькому значенні термін НІТН визначається, як використання в навчанні різноманітних технічних засобів, у тому числі і комп'ютерних.
Основою нових інформаційних технологій є комп'ютерна навчальна система, яка поділяється на два типи: традиційну та інтелектуальну. Традиційна-характеризується наявністю однієї навчальної програми, яка керує діяльністю студентів щодо учіння. Інтелектуальна навчальна система (ІНС) реалізує теоретичні і практичні досягнення такої галузі інформатики, як штучний інтелект, що забезпечує розпізнавання мови, текстові, образів, упроваджує діалогове навчання та експертизу.
Важливим напрямом навчально-виховного процесу в професійній підготовці студентів є застосування проблеми технологізації в двох аспектах: у діяльності викладача і навчальній діяльності студентів як засобу успішної організації засвоєння знань навчальних дисциплін. Вона у вищій школі розглядається як “технологічні явища в педагогіці” й умовно поділяються на:
*крупні технологічні структури;
*технологічні мікроструктури;
*методико-технологічні системні формоутворення;
*технологічні прийоми;
*технологічні ланки;
*методико-технологічні ланцюжки;
*технологізовні форми обліку результатів;
*технологічні засоби та ін.
До крупних технологічних структур належати: структура цілісного педагогічного процесу; послідовно реалізовані структурні блоки організації виховного колективу; структурні ланки організації дитячої продуктивної праці. Порушення технологічної дисципліни в педагогічній практиці призводить до того, що не дотримується обов'язкова послідовність реалізації всіх елементів навчально-виховного процесу. Так, за наявності цілей, змісту, форм роботи нерідко забувають про діагностику, зворотний зв'язок і корекцію, що робить педагогічний процес некерованим.
Технологічні мікроструктури виникають у різноманітних організаційних формах педагогічної діяльності, у методах педагогічної взаємодії. Так, технологічна мікроструктура виявляється в різних типах уроків і є організаційним каркасом роботи. Вона визначає русло, що забезпечує рух до навчальної мети. Вимагають структурування і форми виховної роботи: класні години, секційні заняття, робота гуртків.
Методико-технологічні системні формоутворення з'явились у передовій і новаторській педагогічній практиці. Ефективність навчально-виховного процесу зростає завдяки переходові педагогів від застосування розрізнених, ізольованих форм до використання сукупності методико-технологічних формоутворень, які включають дітей у систему активної діяльності, спілкування. Так, для вивчення цілісної тими з менеджментові можна вдатися до такого системного формоутворення‑ «екскурсія в природу-практичні заняття-узагальнююча лекція».
Технологічний прийом є компактним, частковим способом вирішення конкретної педагогічної або навчальної проблеми. Прийом завжди входити до складові певної технологічної системи навчання або виховання. Прикладами навчального технологічного прийому є опорна сигнальна схема, конспект, гра, драматизація, а також ситуації з використанням діаграм, карт, графіків, записів тощо. Так, під година вивчення математики, економіки, іноземної мови та ін. використовують опорні кодовані конспекти.
Технологічні ланки є окремими частинами крупних технологічних структур. Наприклад, ціль, діагностика або методи-ланки цілісної структури педагогічного процесу. Кожна технологічна ланка виконує тільки їй властиву функцію, а її ігнорування порушує цілісність педагогічного процесу. Так, відсутність чіткої педагогічної мети робить працю педагога безглуздою, без діагностики і зворотного зв'язку навчально-виховна робота стає некерованою.
Методико-технологічні ланцюжки у творчій практиці багатьох передових педагогів створюють із метою відпрацювання умінь та навичок. Для цього в логічній послідовності з'єднують окремі структурні ланки, прийоми, діаграми, карти, малюнки. У виховному процесі організація чергування, суворий режим, розпорядок дня, виконання громадських доручень можуть бути вишикувані у своєрідний технологічний ланцюжок, який задає в житті вихованців оптимальний алгоритм. Отже, технологічний ланцюжок є сумою взаємопов'язаних, послідовно задіяних методів, способів, прийомів, завдань, що забезпечують формування і закріплення навчальних умінь, професійних дій, спортивних навичок, соціально цінних форм поведінки.
Технологічні процеси забезпечуються технологізовними формами обліку результатів навчання, які стимулюють творчу активність навчаємих. Для застосування можливостей технологічних процесів досвідчені викладачі заводять на шкірного студента спеціальний щоденник, у якому відзначав якість виконання самостійної роботи. Якщо студент працював творчо, його успіх відображався в щоденнику творчих робіт.
Більшість викладачів роблять висновки про ділові якості, пізнавальний інтерес, захоплення, ставлення до навчання студентів тільки за оцінками в журналі навчальної групи. Однак із нього мало про що можна дізнатися. Так, майже всі студенти мають із предметів навчання позитивні оцінки, хоча і працьовитість, і здібності до образотворчого навчання у всіх різні. Щоденник у якому б характеризувалися успіхи студентів у самостійній та творчій діяльності, дало змогу викладачеві оцінити свої та студента можливості, до процесу професійної підготовки навчаємих.
Серед педагогічних технологій важливе місце займають технологічні засоби. Комп'ютер, машинне програмування, різноманітні прилади включаються до педагогічної технології як окремі ланка або у вигляді самостійного техніко-технологічного ланцюжка.
Загалом навчальна технологія наближає педагогіку вищої школи до точних наук, а навчально-виховний процес робить цілком організованим, керованим процесом, з передбачуваними позитивними результатами. Кожен викладач винний пам'ятати, що не можна постійно віддавати переваги одним стилям, принципам, технологічним прийомам, а інші ігнорувати. Адже справжнього успіху в педагогічній діяльності вдається досягти лише тоді, коли всі компоненти цілісного педагогічного процесу, дидактики вищої школи втілюються на практиці системно.
Таким чином, дидактика вищої школи, навчальна технологія функціонують і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система законів, закономірностей, способів, принципів, стилів і регуляторів, застосованих у навчально-виховному процесі вузів, а в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання.
ЛІТЕРАТУРА
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.